ПОСТАНОВА 16 вересня 2021 року, Справа № 922/2869/17, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99860564
09.07.2012 між Банком та ПрАТ (Позичальник)
укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого кредитодавець надав
позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в повному обсязі повернути
кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови
кредитного договору. З метою забезпечення Кредитного договору між Банком та ПАТ
(Поручитель) були укладені Договори іпотеки нерухомого майна та застави обладнання. У 2015
році ухвалою місцевого г/с від 01.12.2015 Позичальника визнано банкрутом та
відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою місцевого г/с від 09.03.2017 у
справі №922/224/15 ліквідовано Позичальника як юридичну особу, про що до ЄДР 21.03.2017
були внесені відповідні відомості. Банк (позивач) 28.08.2017 звернувся до г/с з
позовною заявою до Поручителя, просив визнати його кредитором Поручителя (відповідач),
вимоги якого забезпечено заставою майна з сумою вимог 142,7 млн грн., що
виникли на підставі Кредитного договору від 09.07.2012, в порядку,
передбаченому положеннями ст.105, 110-112 ЦК України. Місцевий г/с рішенням від 13.11.2017 в
задоволенні позову відмовив. Апеляційний г/с (постанова від 13.11.2017)
залишив рішення місцевого г/с без змін, погодившись з висновком місцевого г/с
про те, що зобов`язання за кредитним договором від 09.07.2012 Позичальника
перед Банком є припиненими. Здійснивши аналіз положень ч.5 ст.3, ч.1 ст.17
Закону України "Про іпотеку", ч.3 ст.6, ч.1
ст.593 ЦК України, ст.28 Закону
України "Про заставу", апеляційний суд також
погодився з висновком місцевого г/с про те, що у разі ліквідації боржника
сторони основного зобов`язання право застави, що забезпечувало його виконання,
також є припиненим. При цьому, суд зауважив, що виходячи з однорідної юридичної
природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов`язань, а
також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення
основного зобов`язання відповідно до ч.1 ст.575,
п.1 ч.1 ст. 593, ч.1 ст.609 ЦК України, ч.1
ст.17 Закону України "Про іпотеку",
іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов`язання
(кредитного договору). Верховний Суд частково задовольнив касаційну
скаргу, рішення нижчих судів скасував та направив справу до місцевого г/с на
новий розгляд в межах справи № 922/1521/18 про банкрутство ПАТ (Поручитель, Боржник),
вказавши, що суди не надали оцінки доводам скаржника щодо факту звернення Банку
25.08.2015 до місцевого г\с з позовною заявою до Боржника про звернення
стягнення на заставлене та іпотечне майно та не взято до уваги положення Закону
України від 03.07.2018 № 2478-VIII, а тому дійшли передчасного висновку про те, що Договори іпотеки та
договір застави від 09.07.2012, укладені в якості забезпечення виконання
зобов`язань Боржника за кредитним договором, є припиненими; Закон №2478-VIII, який набрав чинності 04.11.2018, було доповнено ч.4 ст. 593
ЦК України, що передбачає окремі підстави для
припинення застави, наступного змісту: "Припинення основного зобов`язання
внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у
такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в
заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо
заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право
щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або
пред`явлення вимоги".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено,
що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони
є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору
з урахуванням вимог цього Кодексу, інших
актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та
справедливості.
16. Згідно з ч.1 ст.526 ЦК
України зобов`язання має виконуватись
належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
17. Згідно з ч.1 ст.546 ЦК
України виконання зобов`язання може
забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
18. Системний аналіз положень ст.1 Закону України "Про заставу", ст.1 Закону України "Про іпотеку" та ст.572 ЦК України дає підстави для висновку про те, що застава та
іпотека є способами забезпечення зобов`язань; у силу застави та/або іпотеки
кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником
(заставодавцем/іпотекодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою/іпотекою,
одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими
кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
19. Відповідно до ч.1 та 2 ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель
набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент
настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде
виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
19.1. Положеннями ст.7
Закону України "Про іпотеку" передбачено,
що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою
вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині,
встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги,
включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого
збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює
основне зобов`язання.
20. Згідно з ч.1 ст.598 ЦК
України зобов`язання припиняється частково або у
повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. При цьому, право
застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого
заставою (п.2 ч.1 ст.593 ЦК України).
20.1. Підстави припинення застави визначені у ст.28 Закону України "Про заставу" відповідно до якої застава припиняється: з припиненням
забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі
придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі
примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що
складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених
законом.
20.2. Підстави припинення іпотеки визначені
положеннями ст.17 Закону
України "Про іпотеку".
21. Ст.609 ЦК України також передбачено, що зобов`язання припиняється
ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими
нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи
покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
22. За змістом ч.1 ст.589
ЦК України правовим наслідком невиконання
зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права
звернення стягнення на предмет застави, заставодавцем якого відповідно до ч.1
ст.583 ЦК України і ч.2 ст.11
Закону України "Про заставу" може бути
як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). При цьому майновий
поручитель несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання
боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета застави.
22.1. Укладаючи договір застави, заставодавець бере на
себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах
вартості предмета застави), у тому числі й ті, що виникають унаслідок
банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного ЄДР. Оскільки
покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за
договором, укладеним заставодавцем саме із кредитором, то всі узяті ризики слід
покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування
боржника.
22.2. Ліквідація боржника не повинна
припиняти обов`язку заставодавця із несення цих ризиків, крім випадків, передбачених договором між
кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від
таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
Отже, факт ліквідації боржника за
основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення
юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не
була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору
застави, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання,
та звільнення заставодавця від відповідальності, якщо кредитор реалізував своє
право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
23. Згідно з ч.5 ст.104 ЦК
України юридична особа є такою, що припинилася,
з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Щодо суті касаційної скарги
24.2. …, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного
висновку про те, що зняття 21.03.2017 Позичальника з обліку та внесення
відповідних відомостей до ЄДР є підтвердженням погашення вимог позивача до
відповідача за Договором іпотеки, … 09.07.2012 за реєстровим №987, Договором
іпотеки, … 09.07.2012 за реєстровим №989 та Договором застави №--- від
09.07.2012.
25. Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що 25.08.2015 Банк
звернувся до місцевого г\с з позовною заявою до Боржника про звернення
стягнення на предмет іпотеки.
25.1. Зі змісту ухвали місцевого г/с від 27.08.2015 у
справі №922/4800/15, наявної у відкритому доступі в ЄДРСР, Банк просив в
рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від
09.07.2012 звернути стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами від
09.07.2012 та звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 09.07.2012.
26. Верховний Суд звертає увагу, що Законом
України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
відновлення кредитування" від 03.07.2018 № 2478-VIII, який набрав чинності 04.11.2018, було доповнено ч.4
ст. 593 ЦК України, що передбачає
окремі підстави для припинення застави, наступного змісту: "Припинення основного зобов`язання внаслідок
ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому
зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу
боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до
ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення
стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення
вимоги".
26.1. Згідно з п.п.1, 2 Прикінцевих та перехідних положень
Законом України "Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" визначено, що він вводиться у дію через три місяці з
дня набрання чинності, тобто 04.02.2019, та застосовується до відносин, що
виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення
його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім ч.4 ст. 36
Закону України "Про іпотеку", що
застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
26.2. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних рішення місцевого
суду та постанови апеляційного суду вбачається, що судами не надано оцінки
доводам скаржника щодо зазначеного звернення банку з відповідною позовною
заявою щодо звернення стягнення на заставлене та іпотечне майно та не взято до
уваги положення Закону
України "Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від
03.07.2018 № 2478-VIII, якими були внесені зміни
до ст. 593 ЦК України.
26.3. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли
передчасного висновку про те, що Договори іпотеки від 09.07.2012 за
реєстровими № № 987 та 989, а також договір застави від 09.07.2012, укладені
в якості забезпечення виконання зобов`язань Боржника за кредитним договором від
09.072012, є припиненими.
26.4. Крім того, обмежившись посиланням на ухвалу місцевого
г/с від 01.12.2015 у справі № 922/224/15, судами попередніх інстанцій не
встановлено, чи здійснювалось погашення основного зобов`язання за
кредитним договором від 09.07.2012 боржником, чи було таке зобов`язання
повністю або частково погашене.
26.5. Відтак, з огляду на неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та відсутність оцінки доводам скаржника про те, що ним заявлялась вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, оскаржувані рішення є такими, що прийняті з порушенням положень ст.236, 238
України.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою
позицією, викладеною у постановах ВС від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17, від
20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12 та
від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17, від 20.02.2019 у справі № 910/4435/18,
від 18.11.2020 у справі № 761/43075/18, а Колегія суддів не вбачає підстав для
відходу від правового висновку щодо застосування норм права у подібних
правовідносинах, наведеного у зазначених постановах Верховного Суду.
Немає коментарів:
Дописати коментар