ПОСТАНОВА 01.07.2021, Справа № Б24/055-12, ВС у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98202991
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Місцевим г/с здійснювалося провадження у справі про банкрутство КС "Ворзель" НАН України, боржник). Процедура розпорядження майном введена у 2012 році; в 2013 році введена санація та затверджено план санації, на виконання якого було укладено договір від 15.01.2016, відповідно до якого Боржник передав у власність інвестора 18/100 частки будівель санаторію. У грудні 2017 року НАН України в межах справи про банкрутство подано позов до Боржника та Інвестора про визнання договору від 15.01.2016 недійсним, у задоволенні якого суди першої та апеляційної інстанцій відмовили, а Верховний Суд 12.09.2019 прийняв постанову, якою скасував рішення нижчих судів про відмову у визнанні визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасував ухвали місцевого г/с про введення процедури санації та затвердження плану санації, визнав договір купівлі-продажу 18/100 санаторію недійсним. Після вищевказаного 18.11.2020 Боржник подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване віднесенням боржника до переліку суб`єктів щодо яких наявне законодавче обмеження стосовно його переходу до ліквідаційної процедури чи процедури санації. Місцевий г/с ухвалою від 14.12.2020 провадження у справі закрив із викладених в ньому мотивів відповідно до загальних процесуальних норм (п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України та ст. 6 Конвенції), оскільки провадження у справі про банкрутство Боржника триває понад вісім років на стадії розпорядження майном, боржник є державним підприємством щодо якого відсутнє рішення власника про його ліквідацію, що унеможливлює застосування щодо такого боржника процедур санації чи ліквідації, а також забороняє конкурсним кредиторам боржника, з урахуванням чинного у справі про банкрутство мораторію, задоволення їх вимог. Апеляційний г/с апеляційне ухвалою від 19.04.2021 провадження за апеляційною скаргою закрив на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України, що мотивовано відсутністю підстав для апеляційного перегляду, оскільки ТзОВ "Азія-Лайн" (інвестор) не набуло статусу учасника справи про банкрутство Боржника, а оскаржувана ухвала не є рішенням, яким вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки. ВС у задоволенні касаційної скарги відмовив, вказавши, що якщо судовий акт скасовано, то він не створює жодних правових наслідків з моменту його ухвалення; Апеляційним г/с враховано, що ТзОВ "Азія-Лайн" (інвестор) не набуло статусу кредитора у справі, оскільки не зверталося з кредиторським вимогами до боржника в установленому законом порядку; за таких умов обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТзОВ "Азія-Лайн", яке приймало участь у цій справі як інвестор згідно плану санації Боржника, ухвалу про затвердження якого, як і ухвалу про введення процедури санації скасовано, не має статусу учасника цієї справи на момент постановлення оскаржуваної ухвали, і не вбачається вирішення оскаржуваною питання про права та обов`язки ТзОВ "Азія-Лайн, а тому висновок апеляційного г/с про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу місцевого г/с про закриття провадження у справі про банкрутство є обгрунтованим.
Висновки
щодо застосування норми права
88. У справі про банкрутство коло осіб, які
мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до
учасників такої справи, якими згідно зі ст. 1 КУзПБ є кредитори у
справі. Також право на апеляційне оскарження судових рішень місцевого
господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім
кредиторів, особи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо
судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та
обов`язки.
ПОЗИЦІЯ ВС
32. Пунктом 9 ч.3 ст. 2 ГПК
України передбачено, що одним із принципів
господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
33. Відповідно до статті
129 Конституції України забезпечення права на
апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне
оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з
дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників
перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
34. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем
у статті 14 ЗУ "Про
судоустрій і статус суддів", згідно з якою
учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд
справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового
рішення.
35. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження
судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень
процесуального закону.
36. Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має
чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних
прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно
процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах
про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).
37. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в
апеляційній інстанції унормовано в главі 1розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де
врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у
господарському судочинстві.
38. Відповідно до ч.1 cт. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у
справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки,
мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
39. Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники
справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про
їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати
апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
40. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено
коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового
рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи;
2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав,
інтересів та (або) обов`язків.
42. Згідно з ч.2 ст. 255 ГПК
України апеляційні скарги на ухвали суду першої
інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.
43. Частиною 6 ст. 12 ГПК
України передбачено, що господарські суди
розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК
України для позовного провадження, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
44. У справах про банкрутство склад учасників справи
визначається Законом про банкрутство (частина п`ята статті 41 ГПК України).
45. Судом враховується, що з 21.10.2019 введено в дію КУЗПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою
задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної
особи.
46. Згідно п.2 Прикінцевих
та перехідних положень КУзПБ з дня введення в
дію цього Кодексу визнано
таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
47. Пунктом 4 Прикінцевих
та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з
дня введення в дію цього Кодексу подальший
розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про
банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких
продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної
судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється
відповідно до цього Кодексу.
48. Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у
часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство
незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком
справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на
стадії санації.
49. Частиною першою статті
2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах
про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
50. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим,
ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про
банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про
банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у
провадженні у справі про банкрутство.
51. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати
апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в
апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами
статей 254, 255
ГПК України.
52. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право
оскаржити судові рішення, звужено до
учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання
інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
53. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані
в ГПК України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019), однак є усталеною під час перегляду
справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ
про банкрутство КГС у складі ВС, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі
№ Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №
910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №
904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі
№ 911/5186/14.
54. Така позиція згодом підтримана ВС у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 16.07.2020 у справі №
910/4475/19.
55. Відповідно до статті
1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є
сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд
державного майна України, представник органу місцевого самоврядування,
представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників,
акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші
учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує
спір.
56. Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є
конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори,
боржник (банкрут).
57. За приписами згаданої статті КУзПБ кредитор - юридична
або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно
до Податкового кодексу України здійснювати
заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати
єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах
своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових
зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до
боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні
кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття
провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою
майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що
виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
58. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито
провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про
банкрутство з 21.10.2019 визначається статтею
45 КУзПБ.
59. Приписами статті 45
КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за
вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство,
зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до
боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня
офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про
банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими
вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині
вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені
кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо
вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен
розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок
вимог вважається незабезпеченим. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної
плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування
шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на
загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право
протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття
провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові
заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
60. Отже, набуття статусу кредитора законодавець
пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до
боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена у
постанові КГС у складі ВС від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
61. У світлі наведеного суд звертається до
висновку ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19,
згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття
23) чи КУзПБ (стаття 45) дій,
прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч.6 ст. 23
Закону про банкрутство, ч.6 ст. 45 КУзПБ) визнання
його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про
банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні
права та виконувати свої обов`язки в суді, ст. 44 ГПК України).
62. Тобто, лише за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство, КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого
права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності
такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у
зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути
правового статусу учасника у справі про банкрутство.
63. З урахуванням наведеного суд зазначає, що законодавством
про банкрутство, яке допускає участь у справі про банкрутство багатьох
учасників провадження з різним обсягом повноважень, передбачено певну процедуру
набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство. У
справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в
апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи.
64. Особи, які не брали участі у справі також мають право
подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими
учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового
рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна
довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або
безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких
критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок,
причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з
тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо
стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути
розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на
момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої
інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи
про її інтереси у відповідних правовідносинах.
65. Тобто право на апеляційне оскарження судових рішень місцевого
господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім
кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й
контролюючі органи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо судове
рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та
обов`язки (подібний висновок викладено у постанові КГС у складі ВС від
22.07.2020 у справі № 904/4681/19).
66. Отже при розгляді апеляційної скарги, поданої особою,
яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка
вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та
обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги
на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та
за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення
апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших
підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи
та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив
суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки
заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах
КГС у складі ВС від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі
№ 916/1965/13).
67. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено,
що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням
не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі
судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не
позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України (висновок
щодо застосування норм права викладений у постанові ВС у складі суддів
об`єднаної палати КГС від 14.08.2019 у справі № 62/112).
68. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції
встановлено, що ухвалою від 12.04.2013 Господарський суд
Київської області припинив процедуру розпорядження майном та ввів процедуру
санації Боржника, а ухвалою від 16.12.2013 - затвердив план
санації, відповідно до якого ТзОВ "Азія-Лайн" як інвестор приймало
участь в санації боржника, в ході якої між сторонами було укладеного договір
від 15.01.2016 щодо передачі боржником у власність інвестора
18/100 частки будівель та споруд санаторію.
69. 12.09.2019 ВС прийняв постанову, якою, зокрема, скасував
повністю ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2013 та
ухвалу Господарського суду Київської області від 12.04.2013 у
справі № Б24/055-12, а також визнав недійсним укладений між Боржником та ТзОВ "Азія-Лайн"
договір від 15.01.2016.
70. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних
правових наслідків з моменту його ухвалення (аналогічної позиції
дотримується ВС України у постанові від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15, ВП
Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц
(провадження № 14-203цс19), Касаційний господарський суду складі ВС у постанові
від 16.01.2020 у справі № 910/14522/18).
71. Апеляційним господарським судом враховано, що ТзОВ "Азія-Лайн"
не набуло статусу кредитора у справі, оскільки не зверталося з кредиторським
вимогами до боржника в установленому законом порядку.
72. За таких умов обґрунтованим є висновок суду апеляційної
інстанції про те, що ТзОВ "Азія-Лайн", яке приймало участь у цій
справі як інвестор згідно плану санації Боржника, ухвалу про затвердження
якого, як і ухвалу про введення процедури санації скасовано не має статусу
учасника цієї справи на момент постановлення оскаржуваної ухвали.
73. Також судом апеляційної інстанції взято до уваги, що з матеріалів
справи не вбачається вирішення оскаржуваною ухвалою місцевого господарського
суду від 14.12.2020 питання про права та обов`язки ТзОВ "Азія-Лайн".
74. Будь-яких інших доводів та доказів, які б
вказували на те, що суд першої інстанції оскаржуваним судовим рішенням вирішив
питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, скаржником не зазначено, а
апеляційним судом як убачається з оскаржуваної ухвали не встановлено.
76. У постанові ВП ВС викладеного у постанові від 16.01.2019 у
справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) відповідно до якого
встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою
судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та
отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не
встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної
інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями
втручатися в оцінку доказів.
77. З урахуванням наведеного суд погоджується із висновком
апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для закриття
апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Азія-Лайн" на
ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №
Б24/055-12 на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК
України, оскільки питання про права, інтереси та
(або) обов`язки скаржника судом першої інстанції не вирішувалися.
78. Що стосується доводів ТзОВ "Азія-Лайн", які в цілому
зводяться до тверджень скаржника щодо порушення оскаржуваною ухвалою місцевого
господарського суду його прав з огляду на постановлення її за наявності
нерозглянутого в межах цієї справи позову ТзОВ "Азія-Лайн" до Боржника
про стягнення 3,6 млн грн, суд відхиляє такі доводи як помилкові, оскільки припинення/закриття
провадження у справі про банкрутство не припиняє прав та обов`язків учасників
справи, які виникли в цих процедурах, та не призведе до унеможливлення вжиття
заходів для повернення майна з огляду на те, що судовий захист порушеного права
особи не обмежується лише розглядом справи про банкрутство та спорів, стороною
в яких є боржник, в межах справи про банкрутство. Конституція України гарантує
кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного,
господарського, адміністративного і кримінального судочинства. У разі
закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів,
стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом
по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою
документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що
узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення
створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози
сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і
основоположних свобод права сторін на доступ до
суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.
79. Вказані висновки відповідають положенням ч.2 ст. 31 ГПК України, відповідно до якої, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду (аналогічний висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012).
Немає коментарів:
Дописати коментар