ПОСТАНОВА 01.07.2021, Справа № 922/3059/16 (922/2308/20), ВС у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98203085
В межах справи про банкруство ФОП (Боржник) рішенням місцевого г/с від 19.11.2020, яке залишено без змін апеляційним г/с постанова від 10.03.2021) були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Арбітражного керуючого та Боржника і скасовано реєстраційні дії державного реєстратора сільської ради від 29.01.2019 щодо Фермерського господарства, які полягали у скасуванні реєстраційних дій, внаслідок яких після продажу у справі про банкрутство на другому повторному аукціоні у складі ЦМК належних Боржнику корпоративних прав Боржника у статутному капіталі ФГ, останнім реєстраційним записом в ЄДР стали реєстраційні дані щодо належності корпоративних прав першому власнику (Боржнику). ФОП-Боржник подав касаційну скаргу; підставами касаційного оскарження були п.1 та п. 4 ч.2 ст.287 ГПК України з посиланням на п.6 ч.1 ст.310 ГПК (порушення правил інстанційної або територіальної підсудності). Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 1 ч.2 ст. 287 ГПК, Боржник стверджував, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст. 7 КУзПБ та, як наслідок, безпідставно розглянули даний немайновий спір в межах справи про банкрутство, не врахувавши правового висновку про те, що критеріями визначення юрисдикції спору, стороною в якому є боржник, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство є те, що вимоги до боржника повинні мати майновий характер - вартісну оцінку; спір має стосуватися питання щодо формування активу боржника, який в подальшому може бути направлений на погашення вимог кредиторів боржника; спір немайнового характеру є таким, що не пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства, що викладений ВС у постановах від 15.01.2020 у справі 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 23.10.2019 у справі № 752/4361/15, від 19.12.2019 у справі № 926/358/19, від 17.06.2020 у справі № 921/490/18, від 09.06.2020 у справі № 910/3704/13. В частині підстави касаційного оскарження, визначеної п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України ВС касаційне провадження закрив, а в частині підстави, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК з посиланням на п.6 ч.1 ст.310 ГПК вказав, що дана норма передбачає обов`язкове скасування оскаржуваного рішення у разі його ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції, проте у касаційній скарзі обґрунтування цих порушень не наведено, а тому з цих підстав ВС залишив касаційну скаргу без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВС
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
24. 08.02.2020 набрав чинності ЗУ від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
25. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до ВС з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
26. До того ж, ч.1 ст. 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Відповідно до ч.2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС, крім випадку наявності постанови ВС про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок ВС щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.
28. ВС враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі №727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
29. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібностів різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
30. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у п. 1-3 ч.2 ст. 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
31. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах ВС, на які посилається касант обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені ст.296 ГПК України, а саме закриття касаційного провадження.
…
33. Надаючи оцінку зазначеній скаржником підставі касаційного оскарження за п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.
34. У цій справі (№ 922/3059/16 (922/2308/20) предметом розгляду є вимоги наступних власників спірного майна до первісного власника (банкрута) про витребування частки у статутному (складеному) капіталі ФГ, відчуженої з аукціону в межах справи про банкрутство відповідача, а також про скасування реєстраційних дій внаслідок яких було скасовано записи у ЄДР щодо права власності позивачів і керівництва цим фермерським господарством.
35. Обґрунтовуючи ці вимоги позивачі посилалися на ч.4, 5 ст. 89, ст.190, ч.1 ст. 386, ст.387 ЦК України, п.4, 8 ч.1 ст. 1, ч.2, 4 та 5 ст.6, ст.17, ч.1,2 та 5 ст. 25, ст. 28, 32, 33 33 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 4 ЗУ "Про фермерські господарства", а також ч.2 ст. 7 КУзПБ та стверджували, що спірне майно придбане ОСОБА_2 04.12.2018 на аукціоні з продажу майна боржника у справі про банкрутство ФОП та відчужене 11.12.2018 за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 , про що в ЄДР 11.12.2018 було внесено відповідні зміни, а проведення в подальшому оскаржуваних реєстраційних дій (за номерами 14769980008001486 від 29.01.2019 о 10:22:10; 14769980009001486 від 29.01.2019 о 10:23:36) про скасування попередніх реєстраційних дій від 11.12.2018 щодо набуття ОСОБА_2 , а в подальшому - ОСОБА_1 корпоративних прав та керівництва ФГ - є порушенням права власності ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ФГ в розмірі 100% та його права управління вказаною юридичною особою, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
36. Задовольняючи позов частково в частині скасування реєстраційних дій суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, застосував до вирішення спору норми статей 15, 16, 89, 190, 387, 388 388 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст. 1, 6, 10, 14, 17, 25 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань", ст. 1, 19, 22 ЗУ "Про фермерські господарства" та дійшов висновку про те, що оскаржувані реєстраційні дії з позначкою "для виправлення помилок" 29.01.2019 вчинені державним реєстратором сільської ради, щодо ФГ без достатніх підстав, а саме за відсутності як будь-яких правовстановлюючих документів, що підтверджували б право власності Довженка О. С., так і заяви уповноваженої особи цього фермерського господарства про скасування державним реєстратором реєстраційних дій від 11.12.2018, отже оскаржувані реєстраційні дії підлягають скасуванню.
37. Виходячи з встановлених у справі обставин і приписів ч.1 ст. 20, ч.6, 12 ст. 30 ГПК України, ст.7 КУзПБ та п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підсудність господарському суду поданого 21.07.2020 до відповідача - банкрута позову про витребування майна (корпоративних прав), реалізованого з аукціону у справі про банкрутство, та скасування реєстраційних дій, а також необхідність його розгляду у межах справи № 922/3059/16 про банкрутство ФОП Довженка О. С.
38. Водночас у справі № 607/6254/15-ц (постанова від 15.01.2020) ВП ВС від 15.01.2020 вирішувала питання юрисдикції спору між звільненим працівником та боржником у справі про банкрутство стосовно визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення з роботи, стягнення належних при незаконному звільненні виплат та відшкодування моральної шкоди, отже сформувала правовий висновок на який посилається скаржник за інших предмета, підстав позову, змісту позовних вимог та фактичних обставин справи, тому посилання касанта на зазначену постанову не може бути застосовано, як належне обґрунтування підстави касаційного оскарження в розумінні п. 1 ч.2 ст. 287 ГПК України.
39. Постановою від 28.01.2020 у справі № 50/311-б ВП ВС вирішила питання юрисдикції спору між товариством-банкрутом в особі ліквідатора та фізичною особою про витребування від останньої квартири та визнання за банкрутом права власності на це нерухоме майно (квартиру), отже за неподібних справі що розглядається правовідносин.
40. Аналогічно і у справі № 918/335/17 (постанова від 18.02.2020) висновок ВП ВС на який послався скаржник викладено за неподібних даній справі (№ 922/3059/16 (922/2308/20) правовідносин, адже стосувався позову фермерського господарства в особі ліквідатора до членів цього фермерського господарства стосовно визнання за фермерським господарством права власності на врожай, що посіяний та вирощений на земельних ділянках, які входять до складу земель фермерського господарства, перебувають у його володінні та користуванні.
41. За змістом постанови від 23.10.2019 у справі № 752/4361/15 питання юрисдикції вирішено ВП ВС стосовно спору про визнання недійсним інвестиційного договору, отже за інших предмета і підстав позову, змісту позовних вимог, фактичних обставин справи та правового регулювання, тому викладена у цій постанові правова позиція не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження судових рішень у даній справі (№ 922/3059/16 (922/2308/20) відповідно до ч.2 ст. 287 ГПК України.
42. Аналогічно і у зазначених скаржником справах № 926/358/19 (постанова від 19.12.2019), № 921/490/18 (постанова від 17.06.2020) та № 910/3704/13 (постанова від 09.06.2020) предметом розгляду були вимоги про визнання недійсними договорів, що не дає можливості для застосування висновків ВС у цих справах задля обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч.2 ст. 287 ГПК України у даній справі № 922/3059/16 (922/2308/20) за іншого змісту спірних правовідносин.
43. У постанові ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 916/1608/19 висновок щодо компетенції адміністративних судів у сфері державної реєстрації сформовано за обставин коли право власності на спірне нерухоме майно ні за ким не зареєстровано та у правовідносинах не пов`язаних з банкрутством, отже за неподібних даній справі правовідносин.
44. Отже, оцінюючи наведені вище доводи скаржника, колегія суддів враховує, що у постановах ВП ВС від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові ВС України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
45. Зважаючи на наведене, посилання ФОП Довженка О. С. на зазначені вище постанови ВС, що ухвалені за неподібних даній справі правовідносин, не можуть розглядатися як такі, що підтверджують підстави касаційного оскарження відповідно до п. 1 ч.2 ст. 287 ГПК України, оскільки вони відрізняються як предметом спору, так підставами позову і змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами, а також предметом правового регулювання позаяк спірні правовідносини у цих справах регулювались, зокрема Законом про банкрутство.
46. Такі обставини зумовлюють необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Довженка О. С. на підставі п. 5 ч.1 ст. 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах ВС та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
47. Стосовно посилання скаржника на п.6 ч.1 ст. 310 ГПК України, як передбачену п.4 ч.2 ст. 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, ВС зауважує, що цим пунктом ч.1 ст. 310 ГПК України передбачено обов`язкове скасування оскаржуваного рішення у разі його ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції, проте у касаційній скарзі ФОП Довженка О. С. обґрунтування цих порушень не наведено.
48. Відхиляючи твердження скаржника про належність спорів у сфері державної реєстрації до компетенції адміністративних судів ВС зауважує таке.
49. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
50. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
51. За усталеною правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 2140/1950/18, від 12.02.2020 у справі № 820/4524/18 свідчить, що належним відповідачем у справах про визнання недійсними рішень, скасування рішень державного реєстратора є особа за якою зареєстровано право на нерухоме майно, а спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін, а участь співвідповідача - державного реєстратора не змінює цивільно-правового характеру спору.
Немає коментарів:
Дописати коментар