ПОСТАНОВА 31.08.2023, Справа № 916/4644/15, ВС у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/113233426
У справі про банкрутство ТОВ "ПІВДЕНБУД", провадження у
якій було порушено 11.01.2016, 16.02.2016 надійшла заява ТОВ "ГРОСC"
про визнання грошових вимог в сумі 46,7 млн грн за договором підряду від
21.01.2006, в т.ч. основне зобов`язання 22,4 млн грн, 3% річних -
95 972,17 грн, втрати від інфляції – 24,2 млн грн. Місцевий г/с
ухвалою від 07.10.2022, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від
27.03.2023) встановив наявність заборгованості 22,4 млн грн та відмовив у їх
визнанні з посиланням на пропуск позовної давності, про застосування
якого було зроблено відповідні заяви учасниками справи. Верховний Суд
залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що не вбачає підстав для
зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень, оскільки строк позовної
давності за спірними правовідносинами почався з 31.08.2012 та сплив 31.08.2015,
а відтак вірним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні
зазначених грошових вимог у зв`язку з заявленням їх
після спливу строку позовної давності, а саме - 16.02.2016.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО
СУДУ
54.Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на усталені правові
висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі
про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про
банкрутство, відповідно до яких:
-заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують
заявлені вимоги (зокрема, постанови від 26.02.2019 у справі №908/710/18,
25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019
у справі № 904/9024/16);
- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських
вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру,
встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на
господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство
(постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 05.03.2019 у справі
№ 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019
у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019
у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від
07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та
повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає
кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству
та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю
грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18,
25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від
24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №
904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та
надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту
їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі №
908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №
910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка
заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть
підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами
виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та
підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням
юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору
(постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №
914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
55. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори
стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або
відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження
первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення
юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного
спору (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі
№ 908/2189/17).
61.Вирішуючи питання щодо застосування наслідків пропуску строку позовної
давності до грошових вимог ТОВ "ГРОСС", Верховний Суд враховує
наступне.
62. У силу ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за
заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
63.Таким чином, законодавцем встановлено право зацікавленої сторони заявити
про застосування позовної давності та розраховувати на позитивні наслідки для
боржника у випадку подання заяви про застосування позовної давності.
64.На особливості застосування позовної давності на стадії попереднього
засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність
фізичної особи) ВС звертав увагу у постанові палати для розгляду справ про
банкрутство КГС від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15. Зокрема Суд дійшов
висновку, що положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги
кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство. Для цілей
застосування ч.3, 4 ст.267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною,
яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших
кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника (п. 90, 137).
65.Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення від 22.10.1996 у справі
"Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від
20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти
Росії") позовна давність - це законне право правопорушника уникнути
переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після
скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у
національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька
завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність,
запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття
судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
66.Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в
судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача,
за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не
порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І
лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи
дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша
сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за
відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок
викладений у постанові ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 904/3405/19).
67.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг
позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла
довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема,
за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності
починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання
яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності
починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про
виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання
такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку
(ст.ст. 257, 261 ЦК України).
68.Отже, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо
підписання сторонами 02.07.2009 акту звірки №1 приймання виконаних робіт, який
за умовами п. 6.7. договору підряду є підставою для розрахунків (тобто з цього
моменту у кредитора виникло право вимагати оплати), Верховний Суд погоджується
із висновками судів попередніх інстанцій, що з 03.07.2009 мав розпочатися
перебіг строку позовної давності до вимог ТОВ "ГРОСС".
69.Водночас, відповідно до ч.1, 2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності
переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу
або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою
позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише
частина вимоги, право на яку має позивач.
70.Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що
минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не
зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).
71.Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок
вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого
обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників)
перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого
переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня
після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після
подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову КЦС ВС
від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, постанову ВП ВС від
07.07.2020 у справі № 712/8916/17).
72. Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу
або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути
спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. ч.1 ст.11 ЦК
України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника
безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу.
73.До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з
урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої
претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування
боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання
відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою
боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує
наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення
боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата
боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій
(постанова ВС від 21.09.2022 у справі № 205/2480/19).
74.У постановах ВС у справі № 187/789/17 від 03.07.2019,
№ 910/1389/18 від 05.03.2019, на які посилається скаржник зазначено,
що підписання в межах позовної давності акту звірки взаєморозрахунків, який
підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до
дій, які свідчать про визнання боргу, і, як наслідок, про переривання строку
позовної давності.
75.Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що відповідно до
листів №40 та від 30.07.2012 №53 від 30.08.2012 боржником - ТОВ
"ПІВДЕНБУД" було визнано заборгованість за договором підряду №63 від
21.01.2006 у сумі 22 426 986,00 грн.
76.Отже, враховуючи норми ст.264 ЦК України щодо переривання строку позовної
давності та вказані обставини щодо визнання боржником заборгованості, колегія
суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх
інстанцій, що строк позовної давності за договором підряду №63 від 21.01.2006 у
сумі 22 426 986 грн почався з 31.08.2012 та сплив 31.08.2015, а відтак вірним є
висновок судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні зазначених грошових
вимог ТОВ "ГРОСС", у зв`язку з заявленням їх після спливу строку позовної
давності, а саме - 16.02.2016.
77. При цьому, відносно доводів скаржника про неврахування правових позицій ВС
у справі № 187/789/17 від 03.07.2019, № 910/1389/18 від 05.03.2019, Суд
зауважує, що висновки, що їх дійшли суди першої та апеляційної інстанції щодо
переривання строку позовної давності, за відсутності прямого посилання в
судових рішеннях на вказані постанови Верховного Суду, не суперечать вказаним
висновкам.
78.Верховний Суд також зауважує, що позовна давність не є інститутом
процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу,
але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий
захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
79.Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі про
наявність поважних причин пропуску строку позовної давності ТОВ
"ГРОСС" суду не повідомляло, натомість стверджувало, що про такі
причини кредитор не заявляє, оскільки вважає, що даний строк ним не пропущено.
80.Відносно посилань касаційної скарги про неврахування судом апеляційної
інстанції висновків Верховного Суду, колегія суддів зауважує наступне.
81.У справі № 916/626/18 від 19.03.2019, у справі 910/9167/19 від 19.05.2020
Верховним Судом було наведено висновок про те, що закінчення строку дії
договору не припиняє зобов`язань, які виникли внаслідок його укладання та не
були виконані на момент припинення договору, не звільняє від виконання
зобов`язань за договором щодо надання відповідних послуг.
82.Скаржник при цьому наголошує, що п. 11.10 Договору підряду визначає, що
термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання обома
сторонами і до виконання зобов`язань сторін по договору. Оскільки зобов`язання
ТОВ "ПІВДЕНБУД" в частині розрахунків залишилось невиконаним, то воно
підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору
закінчився.
83.Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням положень статті 267 ЦК
України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права
кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання
зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою
сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної
давності (ч.3 цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності
заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними
та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята цієї статті). Крім
того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати
зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності
достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для
особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону
вимагати повернення виконаного.
84.Отже, ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для
припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної
давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу.
Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати
припинення зобов`язання в односторонньому порядку (ч.2 ст.598 ЦК України), якщо
таке його право не встановлено договором або законом окремо.
85.Зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову
в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.
86.Поряд з цим, позовна давність пов`язується із судовим захистом
суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного
позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні
можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право.
Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право
здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.
87.Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає
можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку.
Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від
можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.
88.Отже застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а
саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних
відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може
статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали
місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили
достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за
заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого
Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі
"ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
89.У наведених висновках ВС звертається до правової позиції ВСУ,
сформульованої в постанові від 05.07.2017 у справі № 369/5865/15-ц,
від якої ВС не відступив, висловивши аналогічну сталу правову позицію в питанні
наслідків спливу позовної давності, зокрема у постановах від 23.01.2018 у
справі № 2-443/15 від 04.04.2018 у справі № 921/247/17-г/16, від
05.12.2018 у справі № 372/2185/17, від 31.01.2019 у справі №
362/6630/17, від 06.03.2019 у справі № 766/14041/16-ц, постанові ВС
від 31.01.2023 у справі № 922/5226/21.
90.Таким чином, Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи висновки, які
наводить скаржник, Суд не
заперечує того, що зобов`язання боржника з оплати виконаних ТОВ
"ГРОСС" робіт за договором не припинилося, однак, у зв`язку зі
спливом строку позовної давності, про що учасниками цієї справи зроблено
відповідні заяви, таке зобов`язання втратило можливість виконання в судовому
порядку, тобто судового захисту.
91.Відтак, Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної
інстанції правових висновків ВС у постановах від 19.03.2019 у справі №
916/626/18, від 19.05.2020 у справі 910/9167/19.
92.Крім того, стверджуючи про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки наявних у справі доказам, скаржник не вказує який конкретно доказ не було досліджено судами або досліджено з порушенням норм процесуального закону, а тому Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про неповне з`ясування судами обставин справи.
Немає коментарів:
Дописати коментар