ПОСТАНОВА ВС 08.08.2021, Справа № 916/1428/19, колегія суддів КГС: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97770897
Між Кредитором (орендодавець) та Боржником (орендар) існували правовідносини з оренди майна відповідно до укладених договорів від
06.10.2015 та від 26.02.2016.
Рішеннями г/с від 21.08.2018 та від 30.05.2019 в інших справах майно вилучено у
орендаря та установлено, що договора оренди є припиненими. У травні 2019 року було порушено провадження
у справі про банкрутство за заявою боржника за скороченою процедурою,
передбаченою ч.5 ст.11, ст.95 Закону про банкрутство. Боржника визнано
банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру постановою г/с від 13.06.2019; кредитор звернувся із заявою про
визнання кредиторських вимог 30.06.2020, просив визнати грошові вимоги в
загальному розмірі 13 млн грн, які складаються з суми заборгованості по
орендній платі та неустойки, нарахованої за неповернення майна орендарем,
період нарахування вказаних сум визначено заявником після дати ухвалення
постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. За результатами розгляду заяви місцевий г/с,
з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відхилив заявлені вимоги
як такі, що не відповідають положенням ст. 59 КУзПБ, оскільки заявлені
суми нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної
процедури. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог, вказавши, що зважаючи на припинення укладених договорів, нарахування орендної плати у наступних після припинення договорів періодах є неправомірним та зважаючи на неповернення орендодавцеві переданого
в оренду майно, у Кредитора виникло право на нарахування та стягнення
неустойки, передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України. Разом з тим, кредиторські вимоги в частині
нарахованої суми неустойки підлягають відхиленню з огляду на те, що в силу
ст.59 КУзПБ з дня прийняття г/с постанови про визнання Боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 13.06.2019, у боржника не виникають
нові грошові зобов`язання і припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів
та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Короткі
висновки:
9.21.Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що
випливає зі змісту регулятивних норм ст. 759, 762, 763 ЦК України та ст.283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за
договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути
наймодавцеві річ.
9.23. …, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за
користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення
строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за
договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК
України.
9.34. …, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо
повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення
договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не
можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч.2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з
установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового)
зобов`язання, окрім того, що передбачений ч.2 ст. 785 ЦК України).
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо нарахування сум орендної плати після припинення
договорів:
9.13. Згідно із ч.1 ст. 759 ЦК України, яка кореспондується
зі ст. 283 ГК України,
за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати
наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
9.14. Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається
на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містить ч.4
ст. 284 ГК України.
9.15. Закінчення строку, на який було укладено договір
оренди, є однією з підстав його припинення (ч.4 ст. 291 ГК України).
9.16. Виняток з наведеного правила передбачено ч.1 ст. 764
ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач
продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за
відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається
поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
9.17. Відповідно до ч.1 ст.785
ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
9.18. За змістом наведених норм із закінченням строку
договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень
наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим,
що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх
невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є
невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки
(настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під
час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в
цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною
(сторонами).
9.19. Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі
сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а
припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути
наймодавцеві річ у стані,
в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який
було обумовлено в договорі.
9.20.Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин. Відносини
найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися
умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та
нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у
сфері орендних відносин.
9.21.Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що
випливає зі змісту регулятивних норм ст. 759, 762, 763 ЦК України та ст.283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за
договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути
наймодавцеві річ.
9.22. Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне
виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне
користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки
наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин,
переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням
за ч.2 ст. 785 ЦК України,
яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного
повернення речі наймодавцеві.
9.23. Таким чином, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за
користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення
строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за
договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК
України.
Колегія суддів звертається до відповідного правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати КГС від
19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
9.24. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо припинення укладених договорів, нарахування орендної плати у наступних після припинення договорів періодах є неправомірним.
9.25. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвалення господарським судом постанови
про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу
з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та
виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення
його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке
тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації
тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати
податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо
пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування
неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма
видами заборгованості банкрута.
9.26. Тобто, з дня ухвалення постанови про визнання Боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (13.06.2019) строк виконання
всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не
виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів
(обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням
ліквідаційної процедури.
9.27. Зважаючи на вищенаведене, заявлені Кредитором кредиторські вимоги в частині нарахованих сум орендної плати підлягають відхиленню.
Немає коментарів:
Дописати коментар