ПОСТАНОВА ВС 07.07.2021, Справа №914/1875/16, колегія: Жуков С.В. - головуючий, Банасько О.О., Огороднік К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98266081
Ухвалою місцевого г/с від 12.05.2020
відмовлено в задоволенні заяви Банку про визнання недійсним договору про
організацію та проведення аукціону від 07.10.2016; відмовлено в задоволенні
заяви Банку про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Боржника,
який відбувся 01.12.2017. Постановою апеляційного г/с від 16.02.2021 ухвалу
місцевого г/с від 12.05.2020 скасовано, прийнято нове рішення таке ж саме як і місцевий
г/с, погодившись з тим, що усі надані ліквідатором, організатором торгів та
боржником докази у їх сукупності на підтвердження належного виконання
ліквідатором своїх обов`язків, дотримання Закону при укладенні договору про
організацію та проведення аукціону, а також належного проведення аукціону
дозволяє суду дійти висновку, що такий факт скоріше був (мав місце), аніж не
був. А скасування рішення місцевого г/с було пов’язане тим, що
останнім при прийнятті оскаржуваної ухвали було допущено порушення норм
процесуального права, зокрема, не залучено до участі у справі в якості третіх
осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору учасників
оскаржуваного аукціону, в тому числі його переможця. Верховний Суд
скасував судові рішення судів нижчих інстанцій та направив справу на новий
розгляд до місцевого г/с, вказавши на передчасність
висновків нижчих судів про те, що аукціон проведено з дотриманням вимог Закону про банкрутство з огляду на те, що: 1)питання наявності чи відсутності відеофіксації не
досліджувалося і відеозапис прийнято з порушеннями, не вказавши обставин
наявності причин, що об`єктивно не давали можливості організатору аукціону та
боржнику подати доказ відеофіксації суду першої інстанції; в постанові
апеляційного г/с лише вказано про наявність відеозапису, як спростування
доводів Скаржника; 2) постанова апеляційного
г/с не містить дослідження зібраних доказів у справі, які б стосувалися складу
майна яке було включено до ЦМК, що унеможливлює суду касаційної інстанції
перевірити відповідність оскаржуваного судового рішення висновкам про
застосування норм права, які викладені у постанові ВС від 13.06.2019
у справі № 910/2526/14, на яку посилається Скаржник у касаційній
скарзі, щодо формування ліквідатором лоту для продажу майна боржника у складі ЦМК
шляхом об`єднання товарів з високою реалізаційною мобільністю майна та товарів
вузького вжитку.
Позиція ВС
…
14. У касаційній скарзі Скаржник
зазначає про те, що відсутня технічна відеофіксація проведення
оскаржуваного аукціону.
15. Відповідно до приписів ст. 62 Закону про банкрутство,
організатор аукціону зобов`язаний забезпечити його фіксацію технічними
засобами. Організатор аукціону зобов`язаний забезпечити ведення його
відеозапису, крім проведення електронних торгів. Організатор аукціону
зобов`язаний зберігати носії із записом аукціону протягом не менш як
семи років з дня його проведення. Організатор аукціону зобов`язаний негайно
надавати копії записів аукціону в поширених форматах медіафайлів усім бажаючим
безоплатно на наданий носій або на власний носій за умови оплати його вартості.
16. В оспорюваній постанові суду
апеляційної інстанції зазначено, що доводи апелянта про відсутність документів
про оплату гарантійних внесків, відсутність відеофіксації проведення аукціону
спростовуються матеріалами справи та є наявними.
17. Зі змісту ухвали суду першої інстанції
можна зробити висновок про те, що питання наявності чи відсутності
відеофіксації проведення аукціону не було предметом дослідження судом першої
інстанції при розгляді заяви про визнання недійсними результатів аукціону з
продажу майна Боржника, який відбувся 01.12.2017.
18. В ухвалі апеляційного г/с від
01.02.2021 встановлено, що як підтверджується матеріалами справи та не
заперечується учасниками провадження у справі про банкрутство, позивачем як у
позовній заяві так і під час усього провадження у суді першої
інстанції зазначалися та подавалися клопотання про витребування від
відповідачів (організатора аукціону та боржника) відеофіксації такого аукціону,
що передбачено ст. 62 Закону про
банкрутство.
19. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна
сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням
нею процесуальних дій.
20. Суд апеляційної інстанції в ухвалі від
01.02.2021 у зв`язку з тим, що суд першої інстанції всупереч нормам ГПК України не
витребував докази відеофіксації на клопотання заявника, дійшов висновку про
прийняття вказаних доказів та надання їм правової оцінки при прийнятті
постанови у даній справі.
21. Відповідно до положень ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази,
які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у
виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання
до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
22. Суд апеляційної інстанції ні в
оскаржуваній постанові ні в ухвалі від 01.02.2021 не навів обставин наявності
причин, що об`єктивно не давали можливості організатору аукціону та боржнику
подати до суду першої інстанції доказів відеофіксації.
23. Скаржник у касаційній скарзі вказує на
те, що в судовому засіданні 16.02.2021 поданий до суду апеляційної інстанції
відеозапис не досліджувався.
24. У постанові суду апеляційної інстанції
також не наведено встановлених фактичних обставин, які б були встановлені судом
апеляційної інстанції на підставі дослідження поданого відеозапису проведення
оспорюваного аукціону, а лише вказано про наявність відеозапису, як
спростування доводів Скаржника.
25. Суд касаційної інстанції зазначає, що при
розгляді заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна
банкрута судом повинні бути досліджені обставини …., зокрема, щодо порядку
отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом
забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на
аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про
проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення
аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті
58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до
місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону
(статті 64-68 Закону). Між тим порушення порядку організації будь- до предмету
доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин
недотримання якого з вказаних елементів доказування, а саме: правил, які
визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють
сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих
результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними
в цілому. Отже, вирішуючи спір щодо визнання недійсними результатів аукціону з
продажу майна банкрута, суд має встановити факт дотримання порядку його
проведення на кожному з таких елементів (аналогічний висновок про застосування
норм права викладений у постанові ВС від 31.07.2019 у справі № 5004/1537/12).
26. Відсутність дослідження судом апеляційної
та першої інстанції зібраних доказів у справі, які стосуються допуску до місця
проведення оспорюваного аукціону та дотримання організатором аукціону
вимог ст. 62 Закону про банкрутство, свідчать про передчасність висновків, які викладені
в рішенні суду першої та апеляційної інстанції про те, що аукціон з
продажу майна Боржника, який відбувся 01.12.2017, проведено з дотриманням
вимог Закону про банкрутство.
27. Зокрема не було встановлено судом
першої інстанції дотримання організатором аукціону приписів ст. 62 Закону про банкрутство щодо
забезпечення фіксації проведення аукціону технічними засобами, попри те, що на
необхідність витребування доказів відеофіксації вказував Скаржник.
28. Суд апеляційної інстанції всупереч
положень ч. 3 ст. 269 ГПК України прийняв нові докази у справі не вказавши обставин
наявності причин, що об`єктивно не давали можливості організатору аукціону та
боржнику подати до суду першої інстанції доказів відеофіксації.
29. Також суд апеляційної інстанції
прийнявши нові докази не встановив фактичних обставин справи, шляхом
дослідження поданого на стадії апеляційного провадження відеозапису з
урахуванням вимог зазначених у приписах ст. 96 ГПК України, щодо того, чи дійсно
оспорюваний аукціон було проведено за місцем вказаним в оголошенні.
30. Вказане є свідченням, що в ухвалі місцевого
г\с від 12.05.2020 та у постанові
апеляційного г/с від 16.02.2021 судами попередніх інстанцій не
досліджено зібрані докази у справі для встановлення обставин, які мають
значення для повного, всебічного та правильного розгляду заяви про визнання
недійсним аукціону з продажу майна Боржника, який відбувся 01.12.2017.
31. Також колегія суддів суду касаційної
інстанції враховує висновок про застосування норм права, який викладено у
постанові ВС від 25.05.2021 по справі № 910/2526/14 щодо
того, що формування ліквідатором лоту шляхом об`єднання для продажу товарів
з високою реалізаційною мобільністю майна та товарів вузького вжитку не є
таким, що відповідає принципам розсудливості дій ліквідатора, оскільки не
призводять до отримання найвищої ціни за це майно.
32. За змістом ст. 44 Закону про банкрутство ,
після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж
майна банкрута у вигляді ЦМК. У разі якщо продати майно боржника у вигляді ЦМК
не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
33. Закон про банкрутство не містить визначення
поняття ЦМК, однак, за змістом ст. 33 цього Закону можна дійти висновку, що під час продажу майна
боржника як ЦМК в установленому Законом порядку як в процедурі санації, так і у
ліквідаційній процедурі, відчужуються всі види майна, призначеного для
здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення,
споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на
знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи,
послуги (фірмове найменування, знаки для товарів та послуг), інші права, які
належать боржнику, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані
іншим особам (аналогічна правова позиція наведена у постанові ВС від 01.11.2018
у справі № 924/1708/14).
34. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 191 ЦК України підприємство
є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення
підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового
комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи
земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину,
продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше
позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
35. Виходячи з системного аналізу положень
ст. 43, ч.
ч. 1 та 5 ст. 44 та ст. ст. 64-66
Закону про банкрутство, законодавець, з одного боку,
надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи
про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження
за найвищими цінами (ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство). У цій же нормі (ч. 5 ст. 44 Закону про
банкрутство), законодавець визначає обов`язок
ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника ЦМК і тільки
після того, якщо продати майно боржника у складі ЦМК не вдалося, ліквідатор
здійснює продаж майна боржника частинами.
36. Таким чином, продаж майна боржника ЦМК
за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (ч. 1 ст. 43 Закону про банкрутство є
обов`язковою умовою початку продажу майна боржника. Але законодавцем не
визначено в обов`язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна ЦМК.
37. Отже, на розсуд ліквідатора
відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний,
другий повторний продаж майна у складі ЦМК, а далі перейти до продажу майна з
першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи
одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Відтак ліквідатор може
продовжити продаж майна ЦМК із застосуванням продажу з першого та другого
повторного аукціонів відповідно до ст.
66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий
продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна
частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання
сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід
ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року та буде
більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками (висновок
про застосування норм права викладений у постанові ВС у складі Судової палати
для розгляду справ про банкрутство КГС від 21.06.2018 у справі № 914/701/17).
38. Разом з тим в аспекті наведеного,
необхідно враховувати основну мету (цілі) аукціону як способу реалізації майна
боржника, якою виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство передусім є
відчуження цього майна за максимальною ціною, що визначає ринок за умови
прозорості та вільної конкуренції (участі в аукціоні з продажу майна боржника
якомога широкого кола осіб) задля задоволення вимог кредиторів банкрута у
якнайбільшому розмірі.
39. На підтвердження вказаного свідчать
безпосередньо приписи ч. 1 ст. 44 Закону
про банкрутство, якою передбачено, що вибір способів
продажу активів здійснюється ліквідатором саме з метою забезпечення його
відчуження за найвищою ціною.
40. А тому, визначальним критерієм для
обрання способів продажу майна банкрута є отримання найвищої ціни за це майно
(аналогічної позиції дотримується ВС у постановах від 02.10.2018 у справі №
904/9958/15, від 13.06.2019 у справі № 910/2526/14).
41. Постанова суду апеляційної інстанції
не містить дослідження зібраних доказів у справі, які б стосувалися складу
майна яке було включено до ЦМК, що унеможливлює суду касаційної інстанції
перевірити відповідність оскаржуваного судового рішення висновкам про
застосування норм права, які викладені у постанові ВС від 13.06.2019
у справі № 910/2526/14, на яку посилається Скаржник у касаційній
скарзі, щодо формування ліквідатором лоту для продажу майна боржника у складі ЦМК
шляхом об`єднання товарів з високою реалізаційною мобільністю майна та товарів
вузького вжитку.
43. З урахуванням того, що суди попередніх
інстанцій не дослідили зібрані докази у справі, які мають значення для повного,
об`єктивного та всебічного розгляду заяв про визнання недійсним договору про
організацію та проведення аукціону від 07.10.2016 та про визнання недійсними результатів
аукціону з продажу майна Боржника, який відбувся 01.12.2017, що вказано зокрема
в п. п. 30, 41 даної постанови, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла
висновку про те, що постанова апеляційного г/с від 16.02.2021 та ухвала місцевого
г/с від 12.05.2020 підлягають скасуванню, а справа № 914/1875/16 у скасованій
частині підлягає направленню на новий розгляд до місцевого г/с.
Немає коментарів:
Дописати коментар