ПОСТАНОВА 20.07.2021, Справа № 910/10306/20 (910/21682/15), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Погребняка В.Я. (головуючого), Білоуса В.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98560718
Державне підприємство перебувало в процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном з 15.10.2015. У 2019 році ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов’язки директора підприємства до призначення керівника в установленому законом порядку. У 2020 році Міністерство наказом №129-п від 14.07.2020 ОСОБА_1 звільнено на підставі п.2ст.36 КУзПБ та наказом №130-п від 14.07.2020 виконуючим обов`язки директора призначено ОСОБА_2. В межах справи про банкрутство ОСОБА_1 16.07.2020 звернувся з позовом до Боржника та Міністерства, просив визнати протиправним та скасувати наказ звільнення, поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; заява мотивована відсутністю підстав для звільнення за п.2 ст.36 КЗпП України. Місцевий г/с рішенням від 25.11.2020 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив, вказавши, що коли ОСОБА_1 писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, тоді ж виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений і що власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Апеляційний г/с з місцевим г/с не погодився та прийняв нове рішення (постанова від 27.04.2021), яким позов задовольнив частково, зокрема, визнав незаконним та скасував наказ про звільнення ОСОБА_1. За висновком апеляційного г/с призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора на підставі наказу Мінекономіки від 14.07.2020 № 130-п не є призначенням директора державного підприємства в розумінні Закону України "Про управління об`єктами державної власності", відповідно не було підстав для звільнення за п.2 ст.36 КЗпП України. Верховний Судскасував постанову апеляційного г/с та залишив в силі рішення місцевого г/с, вказавши, що «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства», а тому подія, з якою пов`язано припинення строкового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Міністерством, настала.
Короткі висновки:
45.3. … індивідуально визначені посади підприємства як то «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».
56. …виконуючий обов`язки директора підприємства є керівником цього підприємства у загальному розумінні, а відтак настала відповідна подія, з якою пов`язано припинення строкового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Міністерством…, відповідно наявні підстави звільнення позивача за приписами п.2 ч. ст. 36 КЗпП України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
36. Системний аналіз норм законодавства про банкрутство дає підстави вважати, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває у спеціальному статусі, відтак, певні процедурні та процесуальні дії мають відбуватись відповідно до норм такого законодавства.
37. 21.10.2019 введено в дію КУзПБ.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Наведена норма кореспондується з положеннями п.8 ч.1 ст.20 ГПК України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
39. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
40. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
41. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст. 21 КЗпП України).
42. Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
43. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, наказом Мінекономіки від 20.11.2019 № 89-п, було призначено виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Конярство України».
44. Вирішуючи цей спір є необхідність визначити, що включає в себе поняття «виконуючий обов`язки». З цього приводу слід вказати наступне:
44.1. Тимчасове виконання обов`язків керівника юридичної особи, ухвалюється власником юридичної особи, має тимчасовий характер, оплата праці такого в.о. визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачений локальними актами.
44.2. Призначення в.о. за вакантною посадою є видом строкового трудового договору, строк якого закінчуються після призначення особи безстроково чи за контрактом.
44.3. У випадку ж призначення в.о. керівника підприємства, установи, організації незалежно від форми власності на вакантну посаду керівника, у такому випадку є необхідність внесення відповідних даних до реєстру для надання рішенням такого в.о. керівники юридичної сили.
44.4. Внесення цих даних до реєстру є підтвердженням правомочності в.о. керівника здійснювати владно-розпорядчі (публічна служба) або управлінські (господарські товариства) функції, а саме: вчиняти правочини від імені юридичної особи, право підпису фінансових та банківських документів, у тому числі, приймати та звільняти найманих працівників тощо. Відповідно звільнення в.о. автоматично повинно супроводжуватися внесення змін до реєстру. У випадку звільнення в.о. керівника, про це вносяться відповідні зміни до реєстру датою видачі наказу про звільнення. Тільки за умови успішного оскарження наказу чи рішення про звільнення, можна говорити про внесення даних до реєстру. Не може на час спору між власником та в.о. керівника юридична особа залишатися без керівництва.
44.5. Призначення виконуючого обов`язки використовується за крайньої необхідності, на випадок об`єктивної потреби підприємства, установи, організації у безперервності здійснення ним керівництва чи виконання певних функцій.
44.6. Трудові відносини, які виникли між виконуючим обов`язків директора Підприємства та власником або уповноваженим ним органом, не можуть бути встановлені на невизначений термін, так як посада виконуючого обов`язки директора є тимчасовою і припинення таких трудових відносин закон пов`язує з часом призначення керівника Підприємства у встановленому законодавством порядку.
44.7. Отже, між позивачем та Мінекономіки було укладено строковий трудовий договір, строк якого закінчувався з моменту прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління. Позивач погодився із строковим трудовим договором, що підтверджується самим позивачем та матеріалами справи. Надавши згоду на призначення в.о. директора до призначення керівника підприємства у встановленому законодавством порядку, ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що він виконуватиме такі обов`язки тимчасово до вирішення питання призначення керівника підприємства, а відтак може бути звільнений від їх виконання на підставі наказу уповноваженого органу управління державним підприємством.
45. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним звернути увагу на те, що, відповідно до наказу Мінекономіки від 20.11.2019 № 89-п, ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов`язки директора державного підприємства до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку.
45.1. Керівник - посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу службовців і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.
Таким чином, керівник це загальне поняття, яке вказує на особу що має функції управління.
Водночас, директор (генеральний директор), в цьому випадку державного підприємства - індивідуально визначена посада.
45.2. Під поняття «керівник підприємства», враховуючи наведене у п. 44 цієї Постанови, а також функціональні повноваження, підпадають особи що виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).
45.3. Відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами скаржників, що індивідуально визначені посади підприємства як то «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».
46. ДП «Конярство України» є державним підприємством (100% статутного капіталу належить державі Україна), що належить до сфери управління Міністерства економіки України.
47. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій, господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
48. Відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності" та ПКМУ від 03.09.2008 № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» призначення на посаду генерального директора державного підприємства відбувається виключно на конкурсних засадах.
49. Згідно підпункту 2.3 ПКМУ від 19.03.1993 № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракти з керівником підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими КМУ органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства.
Іншої форми трудового договору, окрім контракту, з керівником підприємства, що є у державній власності не передбачено.
50. Процедура зайняття посади керівника державного підприємства не відбувається у порядку звичайних трудових (контрактних) правовідносин, а у рамках реалізації міністерством, ФДМ, іншим органом, який здійснює управління об`єктами державної власності, на основі спеціального законодавства, у даному випадку відповідно до Порядку № 777, владних функцій щодо організаційно-кадрового забезпечення ефективного функціювання державного сектору економіки.
51. Так, призначення працівника виконуючим обов`язки на вакантну посаду, як правило, не допускається. Це можливо лише за посадою, на яку призначення здійснюється вищим органом управління.
52. Документом, що унормовує порядок тимчасового замісництва є роз`яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва» (далі - Роз`яснення), відповідно до якого тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю (абзац 1 пункту 1).
Зазначене роз`яснення є чинними відповідно до постанови ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-ХІІ, згідно з якою до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Ураховуючи, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не викладено поняття та правової природи «виконуючий обов`язки» слід виходити із зазначеного визначення, яке за своєю суттю полягає у тому, що призначення особи на посаду тимчасово виконуючого обов`язки, зумовлено певною необхідністю, що виникає у зв`язку з певними виробничими обставинами.
53. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
54. Як про це вже було вказано вище, та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами виникли трудові відносини саме за строковим договором, строк дії якого був обумовлений настанням певної події, а саме призначення керівника підприємства.
55. Наказом Мінекономіки від 14.07.2020 №130-п виконуючим обов`язки директора ДП «Конярство України» призначено ОСОБА_2 .
56. Враховуючи наведене у п.44, 45 цієї Постанови, а також висновок колегії суддів Верховного Суду, що виконуючий обов`язки директора підприємства є керівником цього підприємства у загальному розумінні, а відтак настала відповідна подія, з якою пов`язано припинення строкового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України за наказом від 20.11.2019 № 89-п «Про призначення ОСОБА_1 », відповідно наявні підстави звільнення позивача за приписами п.2 ч. ст. 36 КЗпП України.
57. Відтак, Мінекономіки видано наказ від 14.07.2020 № 129-п про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора ДП «Конярство України» на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, без порушення вимог чинного законодавства.
58. Поміж іншим, слід зауважити на тому, що ДП «Конярство України» знаходиться в процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном, тобто боржник перебуває у спеціальному статусі, відтак, як господарська діяльність юридичної особи так і процеси корпоративного управління мають відбуватися з урахуванням, у тому числі, норм законодавства з питань банкрутства, з метою дотримання балансу інтересів як боржника так і кредиторів.
59. Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Мінекономіки від 14.07.2020 № 129-п яким було звільнено ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора ДП «Конярство України» на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, так як між сторонами виникли трудові відносини саме за строковим договором, строк дії якого був обумовлений настанням певної події, а саме призначення керівника підприємства у встановленому законодавством порядку, а інших договорів (контрактів) між сторонами не існує, а відтак, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 щодо визнання протиправним зазначеного наказу Мінекономіки та інших похідних від цієї вимог.
62. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Немає коментарів:
Дописати коментар