ПОСТАНОВА 16.07.2021, Справа № 916/939/15-г, ВС у складі колегії суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98432551
У 2018 році у справі про банкрутство місцевим г/с було задоволено заяву ліквідатора в порядку статті 20 Закону про банкрутство та визнано недійсним укладений з Фермерським господарством (далі-ФГ) договір купівлі - продажу від 29.12.2014, предметом якого було обладнання для виробництва та зберігання вина; обладнання до ліквідаційної маси банкрута ФГ не повернуло та замовчало про його продаж у 2015 році третій особі, яка в свою чергу у 2018 році перепродала його ще раз. У 2020 році ліквідатор банкрута (арбітражний керуючий) звернувся до суду в порядку ст.42 КУзПБ із заявою, в якій просив стягнути з ФГ на користь боржника 18 млн грн відшкодування вартості обладнання та подав заяву про забезпечення вимог шляхом накладення арешту на грошові кошти ФГ, яку обґрунтував тим, що ФГ приховало інформацію про відчуження обладнання третій особі, не відреагувало на вимогу ліквідатора про повернення обладнання, не виконало викладених в ухвалах місцевого г/с від 20.01.2020 та від 13.02.2020 вимоги суду щодо надання відзиву на заяву про відшкодування вартості майна. Місцевий г/с ухвалою від 26.03.2020 заяву ліквідатора про забезпечення вимог задовольнив та наклав арешт на грошові кошти ФГ; виходив з того, що факти неодноразового перепродажу спірного майна, а також встановлені обставини зловживання ФГ процесуальними правами, ухилення від вчинення дій, покладених на сторону судом, а також приховування інформації протягом 5-ти років щодо перепродажу спірного рухомого майна, є обов`язковими підставами забезпечення вимог. Апеляційний г/с постановою від 13.10.2020 прийняв нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора про забезпечення вимог відмовив, вказавши, що заявник не надав суду жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, а також не надав доказів вчинення ФГ дій щодо зменшення активів підприємства. За висновком апеляційного суду, у даному випадку заходи про забезпечення вимог застосовуються по відношенню до особи, яка не є власником спірного майна, що має бути повернуте в ліквідаційну масу банкрута. Крім того, неможливість витребування цього майна від його чинних власників судом першої інстанції не встановлювалась та не перевірялась, що порушує визначальний принцип вжиття заходів забезпечення у вигляді дотримання збалансованості і захисту інтересів не тільки заявника, а також інших осіб. Верховний Суд залишив постанову апеляційного г/с без змін, вказавши, що суд апеляційної інстанції, вірно застосував положення статті 136, 137 ГПК України та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора про забезпечення вимог про відшкодування вартості майна.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зробила такий висновок: "Проаналізувавши правові позиції у справі № 753/22860/17 у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, Велика Палата Верховного Суду вважає невиправданими такі обмеження та відступає в цій частині від висновків, наведених вище у пункті 7.5. цієї постанови, та зазначає, що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову" (пункт 7.7 цієї постанови).
ØТаким чином, з огляду на положення статті 287 ГПК України та, враховуючи вищевказану правову позицію, постанова суду апеляції інстанції у даній справі підлягає касаційному перегляду.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------
ØІнститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
ØТобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
ØБлизькі за змістом висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах ВС від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
ØУ вирішенні питання про забезпечення позову г/с оцінює обґрунтованість доводів заявника щодонеобхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
ØАдекватність заходу забезпечення позову, що застосовується г/с, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
ØСпівмірність передбачає співвідношення г/с негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
ØОбранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Ø Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Отже заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі.
ØКГС звертає увагу на те, що, у постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Ø Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
ØОтже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
ØКолегія суддів наголошує, що з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Ø…, судом першої інстанції не було встановлено будь-якого факту неможливості здійснення віндикації майна, яке було предметом недійсного договору. При цьому судом взято до уваги, що сам ліквідатор банкрута просив залишити без розгляду подану ним заяву про витребування майна, тобто заяву віндикаційного характеру, не здійснюючи її розгляду по суті та не встановлюючи обставини, із якими закон безпосередньо пов`язує можливість покладення на кредитора (в розумінні положень статті 42 КУзПБ - особу, яка набула право власності на майно банкрута за недійсним правочином) обов`язку здійснити компенсацію вартості такого майна у вигляді реальної неможливості його повернення до ліквідаційної маси.
ØАпеляційний г/с, досліджуючи обґрунтованість заяви, за наслідком якої було постановлено ухвалу місцевого г/с від 26.03.2020 про забезпечення вимог, зазначив, що вказані в заяві обставини, за умови відсутності будь-яких інших доказів, на підтвердження таких фактів, не надають суду можливості дійти беззаперечних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання та, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову.
Ø…, продаж спірного майна ФГ на користь третьої особи було здійснено більш ніж за 3 роки до моменту постановлення ухвали суду від 27.12.2018 про визнання правочину недійсним, що спростовує доводи заява про перепродаж майна відповідачем на користь третьої особи під час розгляду заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна.
ØСуд апеляційної інстанції встановив, що заявник не надав жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення вимог, а також вчинення ФГ дій щодо зменшення активів підприємства, яке здійснює господарську діяльність та є платоспроможним підприємством.
ØВідтак, зазначені в заяві ліквідатора підстави для забезпечення позову як загроза в подальшому утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду грунтуються виключно на припущеннях про імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі.
ØЗа відсутності встановлення відповідних фактів, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення вимог про можливе стягнення грошових коштів із ФГ, які не відповідають критеріям адекватності, співмірності, пов`язаності із гарантією виконання судовою рішення та характеру допущеного порушення права, щодо якого триває судовий спір.
ØСкасовуючи ухвалу місцевого суду про забезпечення позову, апеляційний г/с вірно вказав, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на рахунках відповідача, за умови відсутності будь-яких доказів, на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.
ØТаким чином, враховуючи наведене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, дослідивши висновки, викладені в ухвалі про забезпечення позову, враховуючи принципи співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, вірно застосував положення статті 136, 137 ГПК України та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора про забезпечення вимог про відшкодування вартості майна.
Немає коментарів:
Дописати коментар