ПОСТАНОВА 19.08.2021, Справа № 25/62/09, ВС у складі колегії суддів КГС: Пєскова В.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99123185
У справі про банкрутство, яка була
розпочата за процедурою, передбаченою ст.51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником) та 16.03.2009 Боржника визнано банкрутом,
відкрито ліквідаційну процедуру, 15.12.2020 ліквідатор подав до суду на
затвердження звіт про здійснення ліквідаційної процедури та ліквідаційний
баланс банкрута. Місцевий г/с ухвалою від 27.01.2021, яка
залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 11.05.2021), звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс затвердив. Судові рішення мотивовані
тим, що ліквідатором було здійснено усю повноту дій у ліквідаційній процедурі, наявністю
підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута
та відсутністю юридичних підстав та доказів для притягнення до субсидіарної
відповідальності власника та керівника боржника, із чим не погодився скаржник (Укрексімбанк)
та подав касаційну скаргу, в якій посилався на не врахування висновків щодо
застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах ВС
та необхідність застосування субсидіарної відповідальності до власників та
керівника боржника. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без
задоволення вказавши, що погоджується з висновками нижчих судів, що у банкрута
не було активів, які б підлягали включенню до складу ліквідаційної маси, а доказів
дебіторської заборгованості немає, оскільки немає оригіналів первинних бухгалтерських
документів і заходи щодо їх розшуку не дали позитивних результатів; щодо дебіторської
заборгованості за векселем ТОВ "---", представник скаржника у
судовому засіданні сам зазначав, що не бачив оригіналу цього векселя, його розшук
не дав позитивних результатів. Щодо субсидіарної
відповідальності ВС зазначив, що погоджується із висновками нижчих судів про
відсутність підстав для її покладення на керівника та засновників банкрута, враховуючи
те, що ліквідатором не встановлено обставин доведення до банкрутства, з огляду
на відсутність доказів заволодіння будь-яким із вказаних осіб майном та
грошовими коштами боржника та відсутність доказів прийняття рішень,
спрямованих на зменшення активів боржника, що призвели до банкрутства боржника.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
27. Доводи скаржника, що суди першої та
апеляційної інстанцій не перевірили, чи здійснено ліквідатором усю повноти
заходів, спрямованих на виявлення та повернення майнових активів банкрута з
метою включення їх до ліквідаційної маси, є безпідставними, оскільки суд надав
належну оцінку зазначеним обставинам.
…
32.Судами було досліджено факт відсутності у банкрута іншого майна,
крім виявленого та реалізованого. Це підтверджується відповідними довідками
органів реєстрації речових прав на майно, які долучені до матеріалів справи, та
ліквідаційним балансом банкрута, доданим до звіту.
33.Крім того, судами перевірено, що з метою формування ліквідаційної
маси, повернення банкруту сум дебіторської заборгованості ліквідатором,
відповідно до ч.1 ст.61 КУзПБ, здійснювався пошук та встановлення місцезнаходження
оригіналів первинних бухгалтерських документів та оцінки їх можливості
пред`явлення боржнику для стягнення дебіторської заборгованості. Судами першої
та апеляційної інстанцій зроблено висновок, що проведений аналіз ліквідатором
можливої наявності дебіторської заборгованості банкрута та практичного її
стягнення у ліквідаційній процедурі свідчить про те, що дебіторська
заборгованість банкрута виникла не пізніше 2008 року, строки позовної давності
на її стягнення фактично закінчилися. Із такими висновками погоджується і
колегія суддів КГС.
34.Слід зауважити, що суди вірно вказали, що відсутні докази
достовірності та наявності цієї дебіторської заборгованості, оскільки
відсутні оригінали первинних бухгалтерських документів. Заходи, проведені
ліквідатором у ліквідаційній процедурі, щодо встановлення та стягнення
дебіторської заборгованості, були перевірені судами попередніх
інстанцій та їм була дана відповідна правова оцінка.
35.При цьому колегія суддів наголошує, що ліквідатор неодноразово
звертався до правоохоронних органів, які проводили досудове розслідування, щодо
розшуку та встановлення місцезнаходження первинних бухгалтерських документів
боржника, однак такі звернення не дали позитивних результатів.
36.Колегія суддів відхиляються доводи касаційної скарги про наявність
існування дебіторської заборгованості за векселем ТОВ "---",
оскільки представник скаржника у судовому засіданні сам зазначав, що не бачив
оригіналу цього векселя, а також з огляду на викладені у пункті 35 цієї
постанови обставини.
Із цього питання, колегія суддів бере до
уваги правову позицію, викладену у п.42 постанови ВС від 01.08.2019 у справі
№ 914/2441/15 (предметом касаційного перегляду була касаційна скарга,
згідно з якою при розгляді справ, пов`язаних з обігом простих векселів,
судам у судовому засіданні слід досліджувати оригінали цих цінних паперів,
зважаючи на їх правову природу та обов`язковість реквізитів.
37.Відтак, на переконання судової колегії, суди дійшли вірних
висновків, що за підсумками ліквідаційної процедури достовірно встановлено, що
у банкрута не було активів, які б підлягали включенню до складу ліквідаційної
маси.
38.При цьому скаржником не було зазначено, у чому саме полягала
неповнота дій ліквідатора, а також, які конкретно дії ліквідатора були
неналежно здійснені у процесі виявлення активів банкрута.
39.Судова колегія зауважує, що принцип "безсумнівної повноти
дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі" має розглядатися судом з
огляду на реалізацію повноважень із суддівського розсуду та повинен
спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового
питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію,
справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної
конкретної справи, що і мало місце при розгляді нинішньої справи.
40.Крім того, з висновків у справах №№ 10-18/5218, 914/3812/15,
922/2817/18, на які посилається скаржник щодо застосування положень статті 61 КУзПБ,
не можна виокремити умови її застосування окремо від специфічних обставин у
зазначених справах і застосувати у даній справі. При цьому, Верховний Суд у цих
справах не надавав висновків, які б певним чином додатково обмежували умови
здійснення розсуду суду у питаннях оцінки повноти дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду
можна було б вважати правильним.
41.Щодо розгляду питання покладення
субсидіарної відповідальності на керівника та засновників банкрута судова
колегія зазначає таке.
42.Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено,
що договором або законом може бути
передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна)
відповідальність іншої особи.
43. За змістом ч.1 ст. 215 ГК України у
випадках, передбачених законом, за
порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство,
приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена
юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника,
його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.
44. Частиною 3 цієї статті кодексу визначено,
що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта
підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової
особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди
інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються
законом.
45.Закон передбачає три види юридичної відповідальності за
вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (ст.219
КК України), адміністративну (ст.164-15, 166-16, 166-17
КУпАП) та цивільну - субсидіарну як різновид
цивільної (ч.2 ст.61 КУзПБ).
46.Згідно з ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має
право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть
субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням
його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою
вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його
засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини
керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи
мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників,
акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності
майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його
зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть
бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості,
встановленому цим Кодексом.
47.Визначене нормами ч.2 ст.61
КУзПБ правопорушення, за вчинення якого
покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має
співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для
застосування цього виду відповідальності.
48. Об`єктом вказаного правопорушення та
захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на
задоволення вимог до Боржника, що лишились незадоволеними у справі про
банкрутство.
49. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної
відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою
ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі
керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи
мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих
осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної
відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
50.При цьому одним із визначальних критеріїв для цієї
відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих
осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства,
за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).
51.А тому дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка
повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення,
передбаченого ч.2 ст. 61 КУзПБ, а також
встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про
банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну
відповідальність у справі про банкрутство.
52.Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів
субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від
норм КК України та КУпАП, в нормах яких законодавець конкретно
навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм
законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які
особа притягається до кримінальної відповідальності), норми ч.2 ст.61 КУзПБ хоча і містять
диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за
яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності,
однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які
вказують/доводять на його існування.
53.А тому, для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх
обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та,
відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної
відповідальності, Суд конкретизує об`єктивну сторону правопорушення з
доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за
які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із
сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності)
відповідальних суб`єктів:
1) вчинення суб`єктами відповідальності,
за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності,
направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без
наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його
реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових,
інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових
зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо);
при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду
боржника, активами не вважаються;
2)
прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових
дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за
відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для
погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення
боржником заборгованості та її збільшення);
3)
прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення
дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в
один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком
часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з
виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та
перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
54.Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність
суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет
покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду
слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків
підприємницької/господарської діяльності (ст.42 ГК України).
55.Таким чином, для застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору,
перед зверненням до суду, необхідно провести детальній аналіз та
встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями директора та засновників
банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських
вимог, тобто встановити їх форму вини.
56.При цьому відсутність (ненадання) належних доказів на
підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто
дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують
на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування
об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а
відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності,
встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну
відповідальність на її суб`єктів.
57.У зв`язку із викладеним та враховуючи, що ліквідатором не
встановлено обставин доведення до банкрутства, з огляду на відсутність доказів
заволодіння будь-яким із вказаних осіб майном та грошовими коштами боржника, на
відсутність доказів прийняття рішень, спрямованих на таке зменшення активів
боржника, що призвели до банкрутства боржника, Суд погоджується із висновками
судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для покладення на керівника
та засновників банкрута субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями
боржника.
58.Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не
розглянули питання притягнення до субсидіарної відповідальності і тому були
позбавлені можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути
його звіт та ліквідаційний баланс, є необґрунтованими та такими, що суперечать
дійсним обставинам справи. Ліквідатор із заявою про притягнення до субсидіарної
відповідальності винних осіб до суду не звертався, а суд позбавлений можливості
самостійно ініціювати розгляд цього питання.
59.При цьому матеріали справи не містять скарг до суду першої
інстанції на дії ліквідатора в ліквідаційній процедурі саме в цій частині.
60.У касаційній скарзі зазначалося про неврахування судами правових
позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 12.11.2020 у справі
№916/1105/16, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15,
від 09.10.2019 у справі №908/503/17, від 17.07.2019 у
справі № 903/636/17 щодо покладання субсидіарної відповідальності на керівника
та засновників банкрута у подібних правовідносинах.
61.Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до
правових висновків, викладених у судових рішеннях ВП ВС та об`єднаної палати КГС
у складі Верховного Суду.
62.Так, об`єднана палата КГС у складі ВС в ухвалі від
27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в
іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад
сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт
(предмет).
63.При цьому ВП ВС виходить з того, що подібність правовідносин означає
тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового
регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця,
підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому,
зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами
кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16;
пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018
№ 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах
Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017
у справі № 923/682/16.
64.Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних
правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними,
аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і
встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове
матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови ВП
ВС від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови ВП ВС від
19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови ВП ВС від 16.05.2018 у
справі № 910/5394/15-г; постанова ВП ВС від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11;
постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
65.Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на
неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду,
викладених у викладених у постановах від 12.11.2020 у справі
№ 916/1105/16, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 09.10.2019
у справі № 908/503/17, від 17.07.2019 у справі №
903/636/17 щодо покладання субсидіарної відповідальності на керівника та
засновників банкрута, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що
формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних
правовідносин у вказаних справах.
66.У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів КГС
дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують
правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Тому
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення судів
першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Немає коментарів:
Дописати коментар