ПОСТАНОВА 20.08.2021, Справа
№ 906/665/20, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Огородніка
К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99202260
Ініціюючий Кредитор подав заяву про
банкрутство Боржника (ТОВ "Агрофірма "Відродження"), провадження
за якою було відкрито ухвалою від 05.08.2020, після цього ініціюючий кредитор подав
заяву, якою просив припинити/закрити провадження у справі у зв`язку з
відсутністю предмета спору, вказуючи про сплату боржником 2 млн грн основного
боргу. Місцевий г/с ухвалою від
19.11.2020, встановивши ознаки неплатоспроможності боржника та наявність заяви іншого
кредитора (ТОВ «Агротех») з кредиторськими вимогами на суму 10 млн грн., у задоволенні
заяви ініціюючого кредитора про припинення/закриття провадження у справі про
банкрутство відмовив. Також в межах справи про банкрутство в окремому
провадженні розглядалася заява розпорядника майна про визнання недійсними на
підставі ст.42 КУзПБ договорів суборенди земельних ділянок та зобов`язання
повернути земельні ділянки. В межах вказаного провадження відповідачем був ТОВ «Транс-Рекс»,
який не погодився з ухвалою місцевого г/с від 19.11.2020, подав апеляційну
скаргу, просив задовольнити заяву ініціюючого кредитора ТОВ "Агрофірма
"Відродження" про припинення/закриття провадження у справі про
банкрутство та провадження у справі про банкрутство закрити. Апеляційний г/с після відкриття апеляційного провадження, ухвалою від 25.05.2021 закрив його, вказавши на відсутність доказів набуття апелянтом статусу кредитора чи учасника у справі про банкрутство (основній справі) та недоведеність того, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки апелянта. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що відсутність доказів набуття статусу кредитора чи учасника у справі про банкрутство та недоведеність того, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки особа, яка подала апеляційну скаргу, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України; суд апеляційної
інстанції дійшов вірного висновку, що Скаржник на час звернення з
апеляційною скаргою не був наділений процесуальним правом на оскарження судових
рішень у справі про банкрутство Боржника, у т. ч. і правом на звернення
до суду з апеляційною скаргою на ухвалу про відмову в задоволенні заяви
ініціюючого кредитора про припинення/закриття провадження у справі в
порядку ст.254 ГПК України як особа,
яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки; Скаржник
має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного КУзПБ, та довести факт порушення учасниками провадження у справі
його прав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Реалізація
конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення
ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в
провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.
Ø
Конституційні
гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в
главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де
врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у
господарському судочинстві.
Ø
Частина
1 ст.254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом
на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники
справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення
прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Ø
У розумінні
наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не
брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та
(або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються
права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються
перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або
реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.
Ø
При
цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не
залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї
правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через
обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її
(1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути
очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між
скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Ø
Варто
враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі
особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи,
тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах,
учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським
судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та
обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Ø
Рішення
є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі,
якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться
висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині
рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише
матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні
права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської
конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право
кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і
обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору
не може братися до уваги.
Ø
Наведене
узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах ВС від 19.06.2018 у
справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у
справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14 та від 05.05.2020 у
справі № 910/9254/18.
Ø
У
разі встановлення г/с відповідних обставин суд вирішує питання про залучення
скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору (ч.2 ст.50
ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове
рішення на підставі п.4 ч.3 ст.277 ГПК України, оскільки таке порушення норм
процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення
місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення
про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у
справі.
Ø
Якщо
після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом
питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що
судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не
вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне
провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264
ГПК України, оскільки у такому випадку немає
правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта
апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові ВС від
11.07.2019 у справі №911/2635/17).
Ø
Частиною
5 ст.41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад
учасників справи визначається Законом про банкрутство.
Ø
З
21.10.2019 введено в дію КУзПБ, поряд з цим відповідні зміни до ГПК України внесені не були.
Ø
Відтак,
суд вважає, що при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про
банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням ч.3 ст.3
ГПК України та п.3 Рішення КСУ від
03.10.1997 № 4-зп (у
справі за конституційним зверненням Барабаша О.Л. щодо офіційного тлумачення ч.5
ст. 94 та ст.160 Конституції України), з
21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ (правовий висновок ВС у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС, викладений у пункті 55.26 постанови від
16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
Ø
У
справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення,
звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не
є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Ø
Відповідна
правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі
про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство
та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у
складі ВС, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від
11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від
19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від
20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у
справі №911/5186/14.
Ø
Так,
за ст.1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний
керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України,
представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника,
уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у
випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо
прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство -
конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори,
боржник (банкрут).
Ø
Порядок
набуття кредитором (окрім
кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу
учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ.
Ø
Нормами
даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня
відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до г/с
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують,
протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття
провадження у справі про банкрутство.
Ø
У
питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія
суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової
палати для розгляду справ про банкрутство КГС, викладених у постанові від
16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає наступне.
Ø
Законодавством
про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний,
порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника
провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника
повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові
рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією,
ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
Ø Набуття такого статусу остаточно
формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у
постанові КГС у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №913/444/18).
Ø
За
приписами ч.2 ст.47 КУзПБ у попередньому засіданні г/с розглядає всі вимоги
кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 45 цього
Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення
боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за
результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто
чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника
провадження у справі про банкрутство.
Ø
Таким
чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у
справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне
регулювання виключає можливість довільного його трактування.
Ø
Отже,
лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (ст.45) дій,
прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч.6 ст.45, ст.47 КУзПБ) визнання
його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про
банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто
здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття
44 ГПК України) (пункт 56.16 постанови Верховного
Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
Ø Оскільки, як було зазначено вище,
провадження у даній справі про банкрутство Боржника було відкрито в порядку
загальних норм – ст.39 КУзПБ, то скаржник не наділений безумовним правом на
оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство, а має
довести наявність права на оскарження судових рішень у цій справі про
банкрутство, зокрема, надати докази набуття статусу конкурсним кредитором
у справі про банкрутство за нормами КУзПБ, довести факт порушення оскаржуваним судовим
рішенням його прав, інтересів та (або) обов`язків.
Ø
Судом
апеляційної інстанції встановлено, що скаржник не є кредитором у
справі про банкрутство Боржника, не
приймало у ній участі та не залучалось до участі у цій справі; скаржник не є
заінтересованою особою стосовно боржника в розумінні статті 1 КУзПБ.
Ø
Водночас,
в межах справи про банкрутство в окремому позовному провадженні розглядається
заява розпорядника майна Боржника до скаржника про визнання недійсними
договорів суборенди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні
ділянки, визначені у договорах суборенди. Вказана заява була подана
арбітражним керуючим у порядку, встановленому ст.42 КУзПБ . Тобто, в
межах вказаного позовного провадження скаржник є стороною спору як відповідач.
Ø Однак, існування спору, який
розглядається в межах справи про банкрутство в окремому позовному
провадженні за заявою розпорядника майна Боржника до скаржника про
визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок та зобов`язання
повернути земельні ділянки, визначені у договорах суборенди, не створює для
останнього правових наслідків та не надає йому статусу кредитора (учасника) у
справі про банкрутство Боржника.
Ø
Поняття
сторони спору за участю боржника, який розглядається судом в межах провадження
у справі про банкрутство не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про
банкрутство, оскільки
обмежується колом учасників, яких стосуються спірні правовідносини.
Ø
Законодавством
про банкрутство, яке
допускає участь у справі про банкрутство учасників провадження з різним обсягом
повноважень, передбачено певну процедуру набуття статусу учасника
провадження у справі про банкрутство. У справі про банкрутство коло
осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено
до учасників такої справи, якими згідно зі ст.1 КУзПБ є кредитори
у справі.
Ø
Водночас,
особи, які не брали участі у справі мають право подавати апеляційні скарги
на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак
на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до
участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку
зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності
таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес,
обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не
ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою,
повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи,
тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах,
учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським
судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки
цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Ø Перевіривши обґрунтування
звернення з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції
дійшов висновку, що в ухвалі суду першої інстанції від 19.11.2020 про відмову в
задоволенні заяви ініціюючого кредитора про припинення/закриття провадження у
справі №906/665/20 про банкрутство Боржника не надавалась правова оцінка
правам та обов`язкам скаржника, як і не міститься будь-яких встановлених судом
фактів щодо його правовідносинам зі сторонами у справі.
Ø
За
таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Скаржник на
час звернення з апеляційною скаргою не був наділений процесуальним правом на
оскарження судових рішень у справі про банкрутство Боржника, у т. ч. і
правом на звернення до суду з апеляційною скаргою на ухвалу про відмову в
задоволенні заяви ініціюючого кредитора про припинення/закриття провадження у
справі в порядку ст.254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив
питання про її права та обов`язки.
Ø Скаржник має дотримуватись порядку
виявлення кредиторів, визначеного КУзПБ, та довести факт порушення учасниками
провадження у справі його прав.
Ø
За
висновком ВС, викладеним у постановах від 25.06.2020 у справі №916/1965/13, від
07.10.2020 у справі № 904/5635/19, від 14.01.021 у справі
№905/1633/19, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, відсутність доказів набуття статусу кредитора чи
учасника у справі про банкрутство та недоведеність того, що оскаржуваним
рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або)
обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, є підставою для закриття
апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи на підставі п.3
ч.1 ст.264 ГПК України.
Ø Відтак, наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при розгляді питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про припинення/закриття провадження у справі про банкрутство.
Немає коментарів:
Дописати коментар