ПОСТАНОВА ВС 01.04.2021, Справа № 910/15648/18, колегія суддів: Погребняк В.Я. - головуючий, Білоус В.В. Жуков С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96483548
Постановою місцевого г/суду від 25.05.2020 Боржника визнано
банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. З постановою не погодилося ГУ ДПС
та звернулося з апеляційною скаргою, просило скасувати оскаржувану постанову та
припинити провадження у справі. Апеляційний суд спочатку відкрив провадження у
справі ухвалою від 01.09.2020, а пізніше ухвалою від 22.10.2020 закрив, виходив
з того, що ГУ ДПС не набуло процесуального права на оскарження судових рішень у
справі про банкрутство Боржника, у тому числі і права на звернення до
апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського
суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 ГПК
України, як особи, яка не брала участі у справі, а
суд вирішив питання про її права та обов`язки. При цьому судом апеляційної інстанції
враховано правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 15.05.2020
у справі № 908/2717/19, постанові від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, у
постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, у постанові від 03.06.2019 у
справі № 910/6767/17, у постанові від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14, у
постанові від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18 та постанові від 19.05.2020 у
справі № 908/2332/19. Особливістю було
те, що в цій справі ГУ ДПС вдруге оскаржує постанову про визнання боржника
банкрутом; при першому оскарженні скарга
ГУ ДПС була розглянута. Звертаючись з касаційною скаргою ГУ ДПС доводило, що Верховним Судом при розгляді вперше поданої касаційної скарги було встановлено правовий статус ГУ ДПС. Верховний Суд з доводами касаційної скарги
не погодився та залишив постанову апеляційного г/суду без змін, вказавши при
цьому, що скасування у
2019 році Верховним Судом судових рішень нижчих судів за
первісною касаційною скаргою ГУ ДПС, не свідчить про набуття останнім статусу
учасника провадження у справі про банкрутство.
Короткі
висновки:
9.20 … право на апеляційне оскарження
постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші,
окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі
й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що
оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.
9.13 Якщо після відкриття апеляційного
провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом
питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим
рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не
вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне
провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України,
оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у
справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження
9.26 … скасування Верховним Судом «судових рішень нижчих судів» за
первісною касаційною скаргою ГУ ДПС, не свідчить про набуття останнім статусу
учасника провадження у справі про банкрутство.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
9.6 Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК
України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження
судового рішення.
9.7 Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК
України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
9.8 З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1)
учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
9.9 Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення
судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому
разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого
права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її
(1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи
буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено
новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права
та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому,
або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
9.10 Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право
у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття
рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження
про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
9.11 Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав
по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише
матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні
права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської
конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право
кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і
обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору
не може братися до уваги.
9.12 У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення
скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК
України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на
підставі п. 4 ч.3 ст. 277 ГПК України,
оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є
підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо
господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки
осіб, які не були залучені до участі у справі.
9.13 Якщо після відкриття апеляційного
провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом
питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим
рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося,
апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на
підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України,
оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у
справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова
позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №
911/2635/17).
9.14 З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків
скаржника, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що законодавством
про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу
учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду
про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам
оскаржувати прийняті у справі судові рішення.
9.15 Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про
банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які
визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство,
після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство,
розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським
судом з прийняттям відповідного рішення (правова позиція Верховного Суду у
постанові від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241).
9.16 В силу особливостей справи про
банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про
банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля
попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи,
у хід процедури банкрутства (правова позиція викладена у постановах Верховного
Суду від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №
911/5186/14).
9.17 Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про
банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку
грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки
після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на
оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.
9.18 Заявник доводить, що Верховним Судом при розгляді вперше поданої касаційної скарги було встановлено правовий статус ГУ ДПС.
9.19 Разом з тим, стаття 1 Закону про банкрутство визначає,
що учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори,
арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор),
власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган
з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу
місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа
засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених
цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про
банкрутство.
9.20 Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному конкретному випадку, право на апеляційне
оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про
банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші
органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але
судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та
обов`язки.
9.21 Виходячи зі змісту статей 19-1, 41, 78 Податкового кодексу України, державою, серед іншого, делеговано контролюючим органам
повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької
діяльності. Функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних
позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення
юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом
платника податків.
9.22 З урахуванням особливостей здійснення провадження у справі про банкрутство, передбачених ст. 94 та 95 Закону про банкрутство та правового статусу контролюючих органів у цих справах, названі органи наділені повноваженнями щодо оскарження судових актів у зв`язку з виникненням у них обов`язку щодо проведення податкової перевірки.
9.23 Разом з тим, у справах провадження у яких відкрито в загальному
порядку контролюючий орган має дотримуватись порядку виявлення кредиторів,
визначеного Законом та довести факт порушення учасниками провадження у справі
прав контролюючого органу (правова позиція Верховного Суду викладена у
постанові від 15.05.2020 у справі № 908/2717/19).
9.24 Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника була подана
ініціюючим кредитором в порядку ч. 1 ст. 11 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом", тобто в порядку загальних норм цього Закону.
9.25 Ухвалою місцевого г/суду від
06.12.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника на підставі статті 16 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
9.26 Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ГУ ДПС із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не
зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника не
включались та не визнавались, а тому ГУ ДПС не набуло статусу кредитора у даній
справі про банкрутство та не є учасником справи про банкрутство, оскільки не
звернулося з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку та на час подання апеляційної скарги не включено до реєстру вимог кредиторів боржника, затвердженого ухвалою місцевого г\суду від
22.01.2019.
9.25 Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що скаржник, як контролюючий орган, має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Законом, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.
9.26 Колегія суддів зазначає, що скасування Верховним Судом постанови місцевого г/суду від 05.02.2019 та постанови апеляційного г/суду
від 17.04.2019 за первісною касаційною скаргою ГУ ДПС, не свідчить про набуття
останнім статусу учасника провадження у справі про банкрутство.
9.31 Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою
з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки,
встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки
такої особи не вирішувалось.
9.32 Встановивши наведені обставини суд апеляційної
інстанції дійшов вірного висновку щодо закриття апеляційного провадження за
апеляційною скаргою ГУ ДПС на постанову місцевого г/суду від 25.05.2020 у
справі № 910/15648/18.
Немає коментарів:
Дописати коментар