Постанова ВС від 13 січня 2021 року, Справа № 902/330/17, колегія суддів: Огороднік К.М. – головуючий, Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/94320709
Господарський
суд відмовив Ліквідатору у задоволенні клопотання про зобов’язання Відділу
примусового виконання рішень Управління
забезпечення примусового виконання рішень в області направити на адресу суду постанови про
закриття виконавчих проваджень стосовно банкрута. Апеляційний господарський суд відмовив у
прийнятті апеляційної скарги ліквідатора; мотивував тим, що доводи, якими
скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження
ухвали суду першої інстанції, не підтверджено жодними допустимими доказами, а
відтак, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто має суб`єктивний характер, якою (можливістю) він вчасно не скористався, а наведені ним у відповідному клопотання підстави для поновлення строку на
апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Короткі
висновки:
Ø
Саме лише посилання на введення карантину, зміну процесуальних строків під час його дії, неотримання ухвали суду першої інстанції та інша
загальна мотивація, за встановленої судом
відсутності належного обґрунтування, підтвердженого відповідними
доказами, існування обставин, які об`єктивно унеможливлювали вчасне подання
скаржником апеляційної скарги, свідчить про відсутність підстав для відкриття
апеляційного провадження.
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
Ø
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції
України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне
оскарження судового рішення.
Ø
За приписами частини 1 статті 256 ГПК України, апеляційна
скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду -
протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні
було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі
розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників
справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ø
Відповідно до частини 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її)
проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на
апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом
двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо
апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної
ухвали суду.
Ø
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі
пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті
261 цього Кодексу (частина 3 статті 256 ГПК України).
Ø
Водночас, Законом України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових
соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної
хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X «Прикінцеві положення» ГПК
України доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної
хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260,
288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни
предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог,
апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання
заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами,
звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду
справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого
карантину.
Ø
Відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої
респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від
11.03.2020 №211 (із подальшими змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року на усій території
України встановлено карантин. Відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та
запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним
поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом
SARS-CoV-2» продовжено дію карантину до 31.08.2020.
Ø
Постановою
Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №760 «Про внесення змін до деяких
актів Кабінету Міністрів України», якою, зокрема внесено зміни до постанови
Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та
запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним
поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом
SARS-CoV-2». Згідно із зазначеною постановою карантин продовжено до 31 жовтня
2020 року.
Ø
Слід відзначити і те, що відповідно до постанови
КМУ від 04.05.2020 №343 внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211, а саме, розширено перелік дозволених під час карантину видів господарської діяльності та, зокрема дозволено
роботу/діяльність нотаріусів, адвокатів та аудиторів з 11.05.2020.
Ø
Згідно з пунктом 1 Закону України «Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних
строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з
метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №
731-ІХ пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення»
Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб,
які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси
та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних
дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені
нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх
пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку
з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його
закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений
судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений
строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Даний
Закон набрав чинності 17.07.2020.
Ø
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень вказаного
Закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки,
які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві
положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу
XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу
VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства
України в редакції Закону
України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України,
спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у
зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30
березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі
у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки
(у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій,
передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків
з підстав, встановлених цим Законом (тобто до 06.08.2020 включно).
Ø
Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно
до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і
вирішення справи.
Ø
За таких обставин, з урахуванням Закону України від
30.03.2020 №540-IX та Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ, процесуальні строки для скаржника, зокрема апеляційного оскарження ухвали Господарського суду від 15.06.2020,
закінчуються 06.08.2020.
Ø
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої
інстанції скаржником зазначено, що про оскаржувану ухвалу від 15.06.2020
дізнався лише 06.08.2020, а тому звернення з апеляційною скаргою 07.08.2020
надає йому право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,
керуючись відповідними положеннями ГПК України з урахуванням Закону України від 18.06.2020 №
731-IX.
Ø
При цьому, апеляційна скарга обґрунтованих доводів з належними
доказами на підтвердження того, що введені обмеження, впроваджені у зв`язку з
карантином завадили скаржнику звернутися з апеляційною скаргою в межах процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, не містить.
Ø
Водночас, із відстеження трек-номеру поштового відправлення,
наявного на конверті (трек-номер поштового відправлення 2263300009741)
апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на адресу Господарського
суду було направлено 13.08.2020, що спростовує твердження скаржника про те, що
останнім було подано апеляційну скаргу в межах 20-денного строку з моменту
набрання чинності Законом України від 18.06.2020 року № 731-IX. Отже, на момент звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду від 15.06.2019 процесуальні строки на апеляційне оскарження були пропущені.
Ø
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи
поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає
причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено
неможливість такого поновлення.
Ø
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є
об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи
труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Ø
Зі змісту наведеної норми убачається, що законодавець не
передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності
відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко
визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи
підлягає він поновленню.
Ø
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства України. На розширення цього положення Основного
Закону в статті 17 Закону України "Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав
людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі
- ЄСПЛ) як джерела права.
Ø
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження
не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може
бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у
справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде
необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб
дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі
"Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v.
Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти
України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Ø
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані
поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та
об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та
унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання
апеляційної скарги.
Ø
Тобто, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації
прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному (касаційному) порядку у
строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про
пропуск строку апеляційного (касаційного) оскарження з поважних причин.
Ø
Оцінюючи наведені підстави для поновлення строку на апеляційне
оскарження суд апеляційної інстанції вказав, що заявником не було надано до
господарського суду доказів на підтвердження доводів, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Ø
Апеляційний суд відхиляючи доводи про те, що про ухвалу від
15.06.2020 скаржнику стало відомо лише 06.08.2020, обґрунтовано врахував, що оскаржувану ухвалу у справі № 902/330/17 судом першої інстанції було направлено на адреси учасників провадження 15.06.2020, що стверджується відміткою канцелярії суду на другій
сторінці оскаржуваної ухвали; докази неотримання вказаної ухвали скаржником в
матеріалах справи відсутні.
Ø
Крім того, відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі
в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду від
15.06.2020 у справі № 902/330/17 надіслана судом до зазначеного реєстру
15.06.2020 та оприлюднена 16.06.2020. Відповідно до статті
2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є
відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Отже, скаржник не
був позбавлений можливості ознайомитись з повним текстом зазначеної ухвали в
Єдиному державному реєстрі судових рішень у разі належної реалізації ним своїх
процесуальних прав і обов`язків, до складу яких Європейський суд з прав людини
відносить, зокрема, "обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх
інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями
процесу" (рішення "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Ø
Зазначене також відповідає рішенню Європейського суду з прав
людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", який
підкреслив, що сторони у розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб
дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно
користуватися наданими їм процесуальними правами.
Ø
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі
«Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник
зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що
стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які
пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати
всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан
відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр
Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та
«Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
Ø
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо наведені підстави для
поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ø
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з
висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного
провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, оскільки скаржником
не доведено існування обставин, що зумовили пропуск процесуального строку на
апеляційне оскарження та об`єктивно свідчили про неможливість своєчасного
звернення з апеляційною скаргою, а відтак наведені ним у відповідному
клопотання підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть
бути визнані поважними.
Ø
Звертаючись з касаційною скаргою скаржником не спростовано наведених
вище висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного
застосування ним норм процесуального права як необхідної передумови для
скасування прийнятого судового рішення. Суд вважає, що саме лише посилання на
введення карантину, зміну процесуальних строків під час його дії, неотримання ухвали суду першої інстанції та інша загальна мотивація, за встановленої судом апеляційної
інстанції відсутності належного обґрунтування, підтвердженого відповідними
доказами, існування обставин, які об`єктивно унеможливлювали вчасне подання
скаржником апеляційної скарги, свідчить про відсутність підстав для відкриття
апеляційного провадження.
Ø
Решта доводів касаційної скарги, що зводяться до непогодження скаржника з позицією суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги ліквідатора банкрута про зобов`язання Відділу примусового
виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у
Вінницькій області направити на адресу суду постанови про закриття виконавчих
проваджень відносно банкрута, Верховним Судом відхиляються як такі, що
стосуються розгляду спору по суті заявлених позовних вимог (клопотання
ліквідатора про скасування арештів, накладених на кошти, рухома та нерухоме
майно банкрута), а отже викладені поза межами предмету касаційного оскарження (ухвали про відмову у відкритті апеляційного
провадження).
Немає коментарів:
Дописати коментар