ПОСТАНОВА ВС 27.10.2021, Справа
№10/5026/1472/2012(925/1040/20), колегія суддів: Ткаченко Н.Г.-головуючий,
Жуков С.В., Огороднік К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101099904
У справі про банкрутство ТОВ "Євросервіс 2000", провадження у якій було порушено 28.09.2012 на підставі ст.52 Закону про банкрутство, а 09.10.2012 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, у серпні 2020 року ТОВ "Ніссан Мотор Україна (ініціюючий кредитор) звернувся до суду з позовом, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом салону з продажу автомобілів, укладений 05.04.2016. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на: 1)встановлення постановою апеляційного г/с від 22.03.2017, залишеною без змін постановою ВГС від 25.07.2017, фактів порушення ліквідатором банкрута процедури реалізації майна банкрута (здійснення продажу майна без застосування конкурентних засад на стадії підготовки майна до продажу) та припинення у зв`язку з цим повноважень останньої; 2)порушення ч. 6 ст. 44 Закону про банкрутство (у редакції, чинній з 19.01.2013), відповідно до якої ліквідатор банкрута може здійснювати безпосередній продаж активів, не проданих на аукціоні, за ціною останніх торгів на аукціоні; 3)посилання на ч. 1 ст. 42 КУзПБ, згідно з якою правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними г/с у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам. Місцевий г/с рішенням від 09.02.2021, яке залишено без змін апеляційним г/с (постанова від 08.06.2021), у задоволенні позову відмовив. Суди виходили із недоведеності підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу, і разом з цим, послалися на пропуск строку позовної давності, вказавши, що строк позовної давності закінчився 08.08.2019, а позов подано 13.08.2020, за відсутністю будь-якого обґрунтування поважності причин пропуску цього строку у період з 09.08.2019 до 13.08.2020 і доказів на підтвердження таких причин. Верховний Суд скасував постанову апеляційного г/с та повернув справу на новий апеляційний розгляд, вказавши на його не належне здійснення, а саме: не встановлення однозначної підстави відмови у задоволенні вимог - у зв`язку зі спливом позовної давності або ж з підстав необґрунтованості заявлених позовних вимог, що мало наслідком не усунення недоліків, допущених місцевим г/с.
Короткі висновки:
..., перш ніж застосовувати позовну давність, г/с повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Відповідно
до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за
правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з
урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ø
Однак,
як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, розглядаючи даний спір,
апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції за
результатами розгляду позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу
незавершеного будівництва від 05.04.2016, в порушення ст. 269 ГПК України не
здійснив належний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.
Ø
Так,
матеріалами справи доведено, що відповідачем …подано заяву про
застосування позовної давності…
Ø
Згідно
зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може
звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ø
Відповідно
до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у
три роки.
Ø
Позовна
давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до
винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267
ЦК України).
Ø
При
цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод (далі - Конвенція),
ратифікованої ЗУ від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого
протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено,
що кожен має право на розгляд його справи судом.
Ø
ЄСПЛ,
юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції
(п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це
законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду
після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної
давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав -
учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну
визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які
можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали
неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №
14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти
Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у
справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Ø
Частиною
1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається
від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права
або про особу, яка його порушила.
Ø
Відповідно
до ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у
позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та
захистить порушене право.
Ø
Висновок
про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині
рішення господарського суду.
Ø
Якщо
позовні вимоги г/с визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про
сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних
правовідносин положення ст. 267 ЦК
України та вирішити питання про наслідки такого
спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності,
або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право).
Ø
Таким
чином, за змістом названих норм, позовна давність застосовується лише за
наявності порушення права особи.
Ø
Отже,
перш ніж застосовувати позовну давність, г/с повинен з`ясувати та зазначити в
судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача,
за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не
порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо
буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені,
але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі,
суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності
наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Ø
Водночас,
як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд, як і суд першої інстанції,
дійшовши висновку про недоведеність позовних вимог, а отже, і не встановивши у
мотивувальній частині оскаржуваної постанови обставин порушеного права або
охоронюваного законом інтересу позивача, одночасно застосував до позовних вимог
Товариства позовну давність та зазначив про її пропуск позивачем.
Ø Таким чином, суд апеляційної інстанції,
не врахувавши наведеного вище, в порушення приписів ч.1 ст. 261 ЦК України застосував
позовну давність при розгляді спору у даній справі за відсутності встановленого
факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача,
за захистом якого той звернувся до суду.
Ø
Висновки
апеляційного господарського суду, як і суду першої інстанції, щодо підстав
відмови у позові є суперечливими та взаємовиключними, тоді як судове рішення
має бути зрозумілим та однозначним, без можливості подвійного тлумачення.
Ø З мотивувальної частини оскаржуваної
постанови неможливо однозначно встановити підстави відмови у задоволенні
вимог Товариства про визнання недійсним Договору купівлі-продажу.. - у зв`язку
зі спливом позовної давності або ж з підстав необґрунтованості заявлених
позовних вимог.
Ø
Як
було зазначено вище, у відповідності до ст. 269 ГПК України
апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими
доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ø
Водночас,
суд апеляційної інстанції покликаний не лише перевіряти та оцінювати
правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, відповідність
застосування ним норм матеріального і процесуального закону, а може і усунути
недоліки ухваленого судового рішення, самостійно встановити обставини, що підлягають
з`ясуванню при вирішенні спору, застосувавши відповідні норми матеріального та
процесуального права.
Ø
Однак,
у цьому випадку, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої
інстанції та ухваленим рішенням про відмову у задоволенні позову, в порушення
вимог ст. 269 ГПК
України, не здійснив належний апеляційний перегляд
рішення суду першої інстанції, що стало наслідком не усунення недоліків,
допущених місцевим господарським судом.
Немає коментарів:
Дописати коментар