ПОСТАНОВА 01 грудня 2021 року, Справа № 908/2755/19, Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102010206
У справі про банкрутство ТОВ “Золота
осінь” (далі-Боржник), провадження у якій було відкрито 15.10.2019, єдиним
кредитором був АТ "ОТП Банк" (далі-Банк) з визнаними кредиторськими
вимогами в розмірі 7,8 млн грн, з яких 4,2 млн грн вимоги, що забезпечені
заставою, та 3,6 млн грн основний борг (борги Боржника перед Банком виникли на
підставі укладених з Банком договорів поруки, за якими Боржник поручився за
виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань за кредитними договорами від 19.04.2007
та від 24.04.2007 та договору іпотеки (майнової поруки) від 24.04.2007,
укладеного між Банком та Боржником, за
яким в іпотеку Банку Боржник передав власне майно - нежитлове приміщення. Після
того як 08.07.2020 апеляційний г/с скасував постанову місцевого г/с від
28.04.2020 про визнання Боржника банкрутом, до суду було подано два клопотання:
від Банку - про введення санації Боржника і затвердження плану санації, схваленого
зборами кредиторів 04.03.2021; від Боржника - про закриття справи. Суть пропонованої
Банком санації - збільшення статутного капіталу Боржника на 3,5 млн грн
за рахунок внеску Інвестора, відповідне оформлення і реєстрація змін складу
учасників Боржника та збільшення статутного капіталу, спрямування внесених
Інвестором коштів на погашення вимог кредиторів, припинення в подальшому
стягнення грошових коштів з Боржника як майнового поручителя по договорах
поруки і скасування заборон та обтяжень по забезпеченому майну Боржника,
завдяки чому планується: 1) відновлення платоспроможності боржника як повноцінного
учасника господарських відносин; 2) збереження та забезпечення функціонування
майнового комплексу; 3) погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника
у повному обсязі. Обґрунтування закриття справи - відсутність ознак
неплатоспроможності Боржника у розумінні КУзПБ, так як грошові вимоги кредитора на
суму 7,8 млн. грн є повністю забезпеченими договором іпотеки від 24.04.2007,
вартість об`єкту іпотеки, визначена договором (8,2 млн грн або 1,6 млн доларів
США за курсом НБУ станом на 24.04.2007), що є достатнім для
задоволення його вимог без застосування процедур, передбачених КУзПБ. Місцевий г/с
ухвалою від 10.03.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 16.06.2021), у затвердженні
плану санації відмовив, задовольнив клопотання Боржника про закриття справи; провадження
у справі закрив на підставі п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ. Судами зазначено,
що умови плану санації, які передбачають участь інвестора у вигляді
входу до складу учасників Боржника, перерозподіл часток учасників та
домовленість інвестора з Банком по правовідносинах між останнім та Боржником не
узгоджуються з вимогами закону; план санації розроблено без участі Боржника,
без надання боржнику на розгляд чи ознайомлення. А щодо закриття справи суди
прийшли до висновку, що матеріалами справи не встановлено ознак
неплатоспроможності Боржника, пославшись на оцінку вартості нерухомості, що
приведена боржником (22,7 млн грн без ПДВ), яка більше суми кредиторських вимог,
а тому виконання зобов`язання Боржника перед Банком та задоволення
кредиторських вимог Банку можливе у спосіб, не пов`язаний із застосуванням
процедур, передбачених КУзПБ, а саме
згідно із Законом України "Про іпотеку" та умовами укладеного сторонами Договору іпотеки. Верховний
Суд судові рішення нижчих судів скасував і направив справу на новий розгляд
до суду першої інстанції, вказавши на: 1)передчасність висновків щодо закриття
справи, які ґрунтуються лише на оціночній вартості основного активу боржника,
визначеній в договорі іпотеки без надання
оцінки доводам кредитора та арбітражного керуючого з посиланням на фінансово-господарську
звітність за останні три роки про збитковість діяльності боржника,
відсутність оборотно - грошових активів, прямого доходу від підприємницької
діяльності, відсутність прояву боржником добросовісної поведінки щодо виконання
зобов`язання, зважаючи на факт її прострочення з 2015 року; 2) передчасність
висновків щодо невідповідності Плану санації вимогам законодавства в частині
порядку розроблення, схвалення (поза увагою судів залишились доводи кредитора
про неодноразове направлення на адресу боржника повідомлення про збори
кредиторів, на які боржник жодного разу не з`явився, жодних заперечень до
наданого плану санації не надав, як і не надав інформації ані про свій реальний
фінансовий стан, ані запропонував реальних шляхів погашення боргу);
Короткі висновки:
Ø
відмова
у затверджені плату санації та введенні процедури санації
не свідчить про наявність підстав для обов`язкового переходу до
розгляду питання саме про закриття провадження у справі про банкрутство.
Ø
Саме
лише володіння боржником майном, вартість якого визначена договором іпотеки …,
без дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника у
справі про банкрутство, не може беззаперечно свідчити
про платоспроможність боржника. Діюче законодавство не пов`язує
можливість закриття провадження у справі про банкрутство на підставі п.8
ч.1 ст.90 КУзПБ (господарським судом не встановлені ознаки
неплатоспроможності боржника), лише на підставі аналізу розміру активів
боржника.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо
застосування норм права
Ø
КУзПБ встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з
метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності
фізичної особи.
Ø
Відповідно
до положень ст.6 цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі
судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація
банкрута.
Ø
Як
унормовано ч.1, 2 ст.49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі
розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової
процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів
приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського
суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації;
подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають
зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень,
збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з
клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах
граничних строків, визначених цим Кодексом.
Ø
Частиною
3 ст.49 КУзПБ визначено,
що у підсумковому засіданні г/с ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про
продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків,
визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження
плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та
погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим
Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
…
Ø
Відповідно
до ч.1 ст.51 КУзПБ план санації має містити заходи щодо відновлення
платоспроможності боржника, передбачати строк відновлення платоспроможності
боржника. Платоспроможність вважається відновленою за умови погашення вимог
кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
Ø
Частина
2 ст.51 КУзПБ містить перелік можливих заходів щодо відновлення
платоспроможності, зокрема - відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи
його частини, виконання зобов`язання боржника третіми особами, задоволення
вимог кредиторів в інший спосіб, що не суперечить цьому Кодексу.
Ø
Згідно
із ст.53 КУзПБ з метою відновлення платоспроможності боржника
планом санації може передбачатися збільшення статутного капіталу боржника в
розмірі, встановленому планом санації. Порядок збільшення статутного
капіталу, переважне право на придбання частки (додаткових акцій у разі
приватного розміщення акцій), розподіл часток, порядок сплати вартості частки
визначаються у плані санації. Ухвала г/с про затвердження плану санації та
затверджений судом план санації є підставою для суб`єкта державної реєстрації
для проведення державної реєстрації змін відомостей про боржника, що містяться
в ЄДР.
Ø
Отже,
план санації має містити ряд істотних умов, які підлягають юридичній та
економічній оцінці на предмет досягнення основної мети процедури санації - відновлення
платоспроможності боржника шляхом погашення грошових вимог всіх кредиторів
внаслідок реалізації плану санації.
Ø
Відповідно
до ч.1 ст.50 КУзПБ г/с затверджує схвалений план санації боржника і
постановляє ухвалу про введення процедури санації.
Ø
Частиною
7 ст.52 КУзПБ визначено, що г/с постановляє ухвалу про
затвердження плану санації боржника, якщо: план санації схвалений всіма
класами конкурсних кредиторів, розмір та/або порядок задоволення вимог яких
змінені планом санації порівняно з умовами, які були б застосовані у разі
введення процедури ліквідації; план санації схвалений класом забезпечених
кредиторів; розмір задоволених вимог кредиторів, які проголосували проти
схвалення плану санації, не буде меншим у процедурі санації, ніж розмір вимог,
який був би задоволений у разі введення процедури ліквідації.
Ø
Згідно
з ч.8 ст.52 КУзПБ г/с постановляє ухвалу про відмову у затвердженні
плану санації у разі, якщо план санації не відповідає вимогам
законодавства. Постановлення судом ухвали про відмову у затвердженні плану
санації не перешкоджає повторному поданню до суду схваленого зборами кредиторів
плану санації для його затвердження.
…
Ø
Колегія
суддів погоджується з доводами судів, що процедури банкрутства реалізуються
за активної участі та ініціативи боржника та кредиторів, які є зацікавленими
особами в їх результатах та ефективності, під контролем суду, який має забезпечити
дотримання вимог закону, забезпечити одну з основних функцій господарського
суду під час провадження у справі про банкрутство - дотримання балансу
інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.
Ø
Водночас,
обґрунтовуючи свою позицію, щодо обов`язкової участі боржника в розробці плану
санації, суди послалися на положення ч.10 ст.45 КУзПБ, якою передбачено, що у процедурі
розпорядження майном розпорядник майна за участю боржника розробляє план
санації боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів, залишивши
поза увагою положення 3 ст.44 КУзПБ, в
якій закріплено прямий обов`язок розпорядника майна за можливості проведення
санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам
кредиторів.
Ø У справі, що розглядається, суди зазначивши, що
звернення до боржника, учасників боржника про їх можливі наміри, запитання їх
пропозиції, як і запрошення боржника на збори кредиторів з питання схвалення
плану санації не можна прирівнювати чи ототожнювати з розробленням плану
санації за участю боржника, не надали оцінки діям боржника в
розробці плану санації, участь якого, серед іншого, полягає як у
наданні достовірних відомостей про свій фінансовий та майновий
стан, так і в наданні пропозиції щодо реальних шляхів та заходів з
відновлення платоспроможності.
Ø
Поза
увагою судів залишились доводи кредитора, який вказував про неодноразове направлення на адресу
боржника повідомлення про збори кредиторів, на які боржник жодного разу не
з`явився, жодних заперечень до наданого плану санації не надав, як і не надав
інформації ані про свій реальний фінансовий стан, ані запропонував реальних
шляхів погашення боргу. Боржник не надав судам трьох інстанцій жодних суттєвих
пояснень щодо розміру прибутку, який формується внаслідок здачі приміщень
нежитлового приміщення в оренду, та шляхів використання отриманого прибутку.
Ø Таким чином, за відсутності належної оцінки доказів у
справі, в порушення ст86 ГПК України, судами були зроблені передчасні висновки про невідповідністю
Плану санації … в частині порядку розроблення, схвалення, приведеним вимогам
законодавства.
Ø Водночас, ВС вважає за необхідне
зазначити, що відмова у затверджені плату санації та введенні
процедури санації не свідчить про наявність підстав для
обов`язкового переходу до розгляду питання саме про закриття провадження у
справі про банкрутство.
Ø
Перелік
підстав для закриття провадження у справі про банкрутство наведений у ч.1 ст.90 КУзПБ, відповідно до якої
г/с закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
-боржник - юридична особа не внесена до ЄДР;
-юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому
законодавством порядку, про що є відповідний запис в ЄДР;
-у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того
самого боржника;
-відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги
кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
-затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку,
передбаченому цим Кодексом;
-до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про
відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
-справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
-господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності
боржника;
-в інших випадках, передбачених законом.
Ø Вирішуючи у підсумковому засіданні
питання ухвалення одного із судових рішень, передбачених ч.3 ст.49 КУзПБ, зокрема й ухвалу
про закриття провадження у справі, враховуючи особливості цієї справи -
наявність лише одного кредитора - судам доцільно було дослідити як
об`єктивну, так і суб`єктивну складові діяльності боржника.
Ø
Об`єктивна
складова діяльності боржника полягає в аналізі наявних у боржника активів, економічної доцільності та ефективності
їх використання у розрізі можливості погашення наявного боргу перед конкурсним
кредитором.
Ø
Суб`єктивна
складова діяльності боржника зводиться до аналізу поведінки боржника, яка повинна бути максимально відкритою
відносно конкурсного кредитора і спрямована на пошук реальних шляхів погашення
боргу перед ним до моменту введення ліквідаційної процедури.
Ø
Згідно
матеріалів справи, кредиторські вимоги … визнані … в розмірі 7 824 098,05 грн,
з яких 4 220 000,00 грн вимоги, що забезпечені заставою, та 3 604 098,05 грн
основний борг.
Ø
Дослідження
об`єктивної складової у цьому випадку дає підстави дійти висновку, що відповідно до наданого Головою
інвентаризаційної комісії - директором ТОВ "Золота осінь"
інвентаризаційного опису необоротних активів від 16.03.2020, єдиним
активом боржника є нерухомість - нежитлове приміщення торгівельного
призначення, рік побудови 2006 року із вартістю за даними бухгалтерського
обліку: первісна вартість 17, 2 тис. грн за фактичними даними: (переоцінена
вартість) 22724338,00 грн.
Ø Основним видом діяльності боржника є
надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Боржник володіє єдиним активом який наданий в оренду що знаходиться в
забезпеченні у AT "ОТП Банк".
Ø
Саме
на оцінці вартості нерухомості, що приведена боржником (22 724 338 грн без
урахування ПДВ), яка більше суми кредиторських вимог, ґрунтується висновок
судів про відсутність ознаки неплатоспроможності боржника.
Ø
Тобто,
в основу оскаржуваних судових рішень в частині відсутності ознак
неплатоспроможності боржника, судами покладено доводи самого боржника,
викладені у клопотання про закриття провадження у справі, з
посиланням на повне забезпечення грошових вимог кредитора заставою майна
боржника за договором іпотеки, оскільки вартість об`єкта іпотеки, визначена
договором, є достатньою для задоволення вимог кредитора без
застосування процедур, передбачених КУзПБ.
Ø
Однак,
такі висновки судів, які ґрунтуються лише на оціночній вартості основного
активу боржника, визначеній в договорі іпотеки, Суд вважає
передчасними.
Ø
Аналіз приписів КУзПБ свідчить, що дійсний
фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється г/с
на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й
аналізу фінансового стану боржника, подання якого до г/с, у провадженні якого
перебуває справа про банкрутство, є обов`язком розпорядника майна боржника,
визначеним п.5 ч.3 ст.44 КУПБ, що дозволить суду встановити
наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника.
Ø Саме лише володіння боржником майном,
вартість якого визначена договором іпотеки укладеним в 2007 році, без
дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника у
справі про банкрутство, не може беззаперечно свідчити про платоспроможність
боржника. Діюче законодавство не пов`язує можливість закриття провадження у
справі про банкрутство на підставі п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ (господарським
судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника), лише на підставі
аналізу розміру активів боржника.
Ø
Доведення
обставин можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, згідно з
положеннями КУПБ покладено саме на боржника, про що свідчить те, що боржник
може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити
заборгованість (ч.3 ст.39 КУПБ).
Ø
Водночас,
судами не досліджено обставин на предмет встановлення
спроможності боржника погасити заборгованості перед кредитором, не наданої
оцінки доводам кредитора та арбітражного керуючого з посиланням на
фінансово-господарську звітність за останні три роки про
збитковість господарської діяльності боржника, відсутність оборотно -
грошових активів, відсутність прямого доходу від підприємницької діяльності,
можливість погашення кредитних зобов`язань, відсутності прояву
боржником добросовісної поведінки щодо виконання зобов`язання, зважаючи на факт
її прострочення з 2015 року, тобто існування заборгованості на момент відкриття
провадження у справі про банкрутство, яку боржник як в судовому, так і в
досудовому порядку не сплатив та такого наміру не виявляв.
Ø Без дослідження вказаних обставин у їх
сукупності суд не має змоги належним чином надати обґрунтовану
оцінку твердженням боржника у процедурі банкрутства щодо його
платоспроможності, адже такі твердження боржника мають бути досліджені судом
критично з урахуванням повного, об`єктивного дослідження всіх
обставин та доказів, наданих на їх підтвердження, а також врахування як думки
розпорядника майна, так й інших конкурсних кредиторів. Відтак висновок судів
першої та апеляційної інстанції про платоспроможність боржника є передчасними.
Ø
Верховний
Суд критично оцінює покладення в основу оскаржуваних судових
рішень висновки, викладені у постанові ВС від 19.11.2020 у цій
справі, оскільки судами не було враховано, що предметом касаційного перегляду була
постанова апеляційного суду про скасування постанови суду першої інстанції про
визнання ТОВ "Золота осінь" банкрутом. Підтримавши висновок суду
апеляційної інстанції про передчасність визнання ТОВ "Золота осінь"
банкрутом, Верховним Суд вказав про необхідність належної оцінки
судом першої інстанції наявності ознак неплатоспроможності боржника, зважаючи
на оціночну вартість основного активу боржника за наявності визнаної
кредиторської заборгованості, що не виключає можливості задоволення вимог кредитора
іншим шляхом, ніж визнання боржника банкрутом та застосування ліквідаційної
процедури.
Ø
Відповідно
до ч.2, 5 ст.236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим
визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у
судовому засіданні.
Ø
З урахуванням
наведеного у сукупності Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені у цій справі
судові рішення вищезгаданим вимогам в повній мірі не відповідають,
оскільки спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних
обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні
доводам учасників відповідної правової оцінки, що свідчить про
передчасність висновків судів про наявність підстав для закриття провадження у
справі про банкрутство на підставі п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ.
Немає коментарів:
Дописати коментар