ПОСТАНОВА ВС 01.06.2021, Справа
№5023/4477/12, колегія КГС: Погребняк В.Я. - головуючий,
Банасько О.О., Васьковський О.В.,https://reyestr.court.gov.ua/Review/97597950
У справі про банкрутство ФОП Ефозіє Джозеф Ікечукву (далі-Боржник), щодо якого 17.10.2012 суд відкрив ліквідаційну процедуру, 27.12.2012 відбувся аукціон, на якому була продана 3-кімнатна квартира Боржника за ціною 40 тис. грн, 21.12.2012 з переможцем укладено договір купівлі-продажу, 12.11.2019 за заявою нового ліквідатора результати аукціону та нотаріальний договір купівлі - продажу були визнані недійсними з підстав порушенням ліквідатором процедури оцінки та продажу майна боржника, передбачені ст.29, 30 Закону про банкрутство, ліквідатор звернувся до суду із заявою, в якій просив витребувати квартиру з чужого незаконного володіння у кінцевого власника, скасувати в ДРРПНМ запис щодо об`єкта нерухомого майна (після перепродажів власником квартири була ОСОБА_1). Місцевий г/с ухвалою 11.03.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 21.05.2020), у задоволенні заяви відмовив, дійшов висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, так як володіє та користується спірною квартирою майже 4 роки; набула право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку за відплатним договором, спірні правовідносини не зачіпають інтересів суспільства; за допущені порушення відповідні наслідки мають наступити саме для особи, яка неналежним чином виконувала свої обов`язки, а не для особи, яка є добросовісним набувачем; задоволення позову ліквідатора призведе до фактичного виселення добросовісного набувача та його сім`ї з правомірно придбаного житла без будь-якої компенсації понесених збитків; особу (добросовісного набувача) та членів його сім`ї буде позбавлено права на житло, що об`єктивно є неспіврозмірним наслідкам задоволення вимог ліквідатора, який подає свою заяву через значний сплив строку після продажу майна та обґрунтовує свою заяву з посиланням на незаконність дій попереднього ліквідатора; у цьому випадку право власності на спірну квартиру ОСОБА_1 набула не від боржника/ліквідатора, а від ОСОБА_4, яка не була стороною правочину, визнаного судом недійсним, при цьому, договір купівлі-продажу посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі, а тому вважається правомірним в силу положень ст.204, 207 ЦК України; при укладенні ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нотаріусом було перевірено відсутність заборони відчуження нерухомості, відсутність обтяжень, відсутність іпотеки за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстр речових прав; ліквідатор не надав доказів та не довів неможливості досягнення ним поставленої мети менш обтяжливим для власника квартири засобом, тому застосування ст.388 ЦК України за наявності недобросовісних дій попереднього ліквідатора матиме наслідком недотримання балансу інтересів у цій справі та призведе до порушення принципу пропорційності і як наслідок порушення права власності, гарантованого ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; в цьому випадку не буде дотримано справедливого балансу у результаті здійсненого втручання у право власності, що призведе до порушення ст.8 зазначеної Конвенції. Верховний Суд залишив судові рішення нижчих судів без змін, вказавши, що висновок нижчих судів про вибуття спірного майна з володіння банкрута не з його волі та застосування положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції не вплинуло на правильність прийнятого рішення; у результаті здійсненого втручання у право власності фізичної особи ОСОБА_1 не буде дотримано справедливого балансу, що призведе до порушення статті 8 Конвенції; конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_1; у разі порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірної квартири, поновлення такого порушеного права в цьому випадку (за встановлених судами обставин) може відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем квартири.
Короткі висновки:
27.3 … здійснення ліквідатором – арбітражним керуючим права
власності, зокрема, розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень,
передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону
… , не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з
його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його
витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку ч.1
ст. 388 ЦК України.
40. За … відсутності доказів наявності іншого житла … у разі
витребування від такої набувачки спірної квартири, … будуть порушені її права
та права її співмешканців, зареєстрованих у спірній квартирі, гарантовані
Конституцією та законами України, а конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора
у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими
негативними наслідками, яких зазнає життя набувачки майна та членів її родини.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24.У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає
себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору
є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору
суду слід з`ясувати та перевірити передусім:
- правові підстави, відповідно до
яких виникло та існує речове право на майно у позивача;
- факт наявності майна у
незаконному володінні відповідача;
- факт відсутності у відповідача
правових підстав для володіння майном;
- факт добросовісного
(недобросовісного) володіння чужим майном.
25. Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
25.1. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і
не могла знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його
відчужувати.
25.2.Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження
спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується
особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
25.3. ВС звертає увагу, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме
відповідно до ст.388 ЦК України.
27. ВС вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що в цьому випадку добровільне
звернення ФОП до суду з заявою про визнання його банкрутом не свідчить про
те, що майно банкрута вибуває з його володіння за його
волею.
27.1. …, ВС звертає увагу на те, що після введення процедури ліквідації, до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходять повноваження власника та керівника боржника.
27.2.Вибуття майна з володіння власника (банкрута)
відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального
закону, та, обмежуючи таким чином права власника на володіння майном,
законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно,
розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство;
27.3. Крім того, здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема, розпорядження майном не у
спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення
аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом"), не є вираженням волі власника
майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави
повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як
добросовісних набувачів, в порядку ч.1 ст. 388 ЦК України.
Зазначені висновки узгоджуються з
правовою позицією, викладеною ВС у складі палати для розгляду справ про
банкрутство КГС у постанові від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08.
28.1. При цьому, суд дійшов висновку, що матеріалами справи
доведено, що під час здійснення у ліквідаційній процедурі боржника у
справі про банкрутство реалізації майна останнього, а саме квартири, були
порушені ліквідатором останнього норми Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо процедури
оцінки та продажу такого майна, передбачені положеннями ст.29, 30
Закону про банкрутство.
28.2. Тобто ліквідатором банкрута, арбітражним
керуючим не здійснено заходів щодо визначення найвищої ціни, яка б дала змогу
забезпечити погашення грошових вимог кредиторів та враховувала б інтереси
боржника.
Отже, наявність факту проведення
аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спростовує висновки
апеляційного суду про вираження волі власника майна (банкрута) на
вибуття такого майна з його володіння.
29. ВС вважає нерелевантними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування положень статті 1 Першого протоколу до
Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях
вказував, що розпорядження про повернення майна заявниці державі було
втручанням в її право на мирне користування цим майном (справи "Гладишева
проти Росії", "Бєлова проти Росії"), тобто застосовував
положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції у разі втручання держави в право
власності фізичної чи юридичної особи, а не у випадку спору між суб`єктами
приватно-правових відносин.
У зв`язку з вищенаведеним ВС
зазначає, що у "горизонтальних" відносинах - відносинах між
боржником та набувачем майна - положення Конвенції застосовуються лише у тій
межі, що не суперечить суті правозахисних відносин та правозастосовчій
процедурі, а не в усіх випадках витребування майна у набувача в процедурах
банкрутства.
З огляду на встановлені судами
попередніх інстанцій обставини, у цій справі не вбачається втручання держави
в право власності фізичної чи юридичної особи, тобто, існує спір між
сторонами у межах саме приватного, а не публічного права.
29.1. Разом з тим, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття спірного майна з володіння банкрута не з його волі та застосування положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції не вплинув на правильність прийнятого рішення з огляду на таке.
30. Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і
сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не
можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли
втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному
суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного
добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту
здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
31. У статті 3 Конституції України визначено, що
людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед
людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є
головним обов`язком держави.
32. Стаття 47 Конституції України встановлює право кожного
на житло.
34. ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій
що відповідач вжила усіх розумних заходів, виявила обережність та обачність для
з`ясування всіх правомочностей продавця на відчуження майна, що свідчить про
законність та добросовісність набуття права власності ОСОБА_1 на спірну
квартиру з огляду на встановлені обставини набуття зазначеною особою спірної
квартири та встановлення судами відсутності заборони відчуження об`єктів
нерухомого майна, відсутності обтяжень рухомого майна платника податків, відсутності
іпотеки за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстр
речових прав.
35. За встановлених судами обставин саме у цій справі (проживання у спірному помешканні разом з ОСОБА_1 інших осіб, відсутності доказів наявності іншого житла у відповідачки та членів її родини) суди дійшли цілком обґрунтованого висновку,
що у разі задоволення вимог ліквідатора та витребування від ОСОБА_1 спірної
квартири будуть порушені її права та права осіб, які проживають у спірній
квартирі, гарантовані Конституцією та законами України, а конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним
із тими негативними наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_1 .
36.Також обґрунтованими є висновки місцевого та апеляційного судів про те, що у разі порушення прав банкрута та його кредиторів
вчиненням продажу спірної квартири, поновлення такого порушеного права
в цьому випадку (за встановлених судами обставин) може відбуватись іншим
шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила
відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності
на іншу особу, яка є добросовісним набувачем квартири.
В цьому випадку у результаті
здійсненого втручання у право власності фізичної особи ОСОБА_1 не буде
дотримано справедливого балансу, що призведе до порушення статті 8 Конвенції.
У разі порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірної
квартири, поновлення такого порушеного права в даному випадку має відбуватись
іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила
відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на
іншу особу, яка є добросовісним набувачем цієї квартири.
40. За встановлених судами обставин (проживання у спірному
помешканні разом з добросовісною набувачкою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), відсутності
доказів наявності іншого житла у ОСОБА_1 та членів її родини) суди дійшли
обґрунтованого висновку, що у разі витребування від такої набувачки спірної
квартири, якою вона володіє, користується та розпоряджається понад 4 роки, будуть
порушені її права та права її співмешканців, зареєстрованих у спірній квартирі,
гарантовані Конституцією та законами України, а конкуруючий суспільний
інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися
співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя набувачки майна та
членів її родини.
Немає коментарів:
Дописати коментар