15.01.2020 в межах справи про банкрутство Боржника,
провадження у якій було відкрито 06.07.2017 рішенням місцевого г/с частково
задоволено позов Товариства та стягнуто з Боржника 32 млн грн основного боргу за
теплову енергію, поставлену по договорам поставки, укладеними у 2018-2019 роках
та 3,8 тис. грн судового збору, видано наказ від 11.03.2020, який стягувач
подав на примусове виконання, 03.04.2020 було відкрито виконавче провадження, в
рамках якого 04.09.2020 з рахунку КП списано
21,1 тис. грн. Боржник подав скаргу на
дії державного виконавця. Місцевий г/с ухвалою від 11.11.2020 залишив
без задоволення скаргу боржника; рішення мотивоване тим, що боржником невірно
визначено спосіб захисту своїх прав шляхом оскарження дій державного виконавця,
оскільки подано відповідну скаргу в межах справи № 911/378/17,
у той час, коли така скарга вмотивована наявністю неправомірних дій державного
виконавця у виконавчому провадженні з виконання наказу г/с від 28.07.2014 у
справі № 911/1741/14, тобто виданого на виконання судового рішення не в
цій справі. Апеляційний г/с постановою від 02.03.2021 змінив
мотивувальну частину ухвали місцевого г/с від 11.11.2020 у справі № 911/378/17,
а резолютивну частину залишив без змін, дійшовши висновку, що в призначенні
платежу у платіжній вимозі державного виконавця була допущена описка, так як грошові
кошти у розмірі 21,1 тис.грн надійшли на рахунок з примусового виконання
рішення № 911/378/17, а тому дії державного виконавця щодо стягнення коштів Боржника
з рахунку в Банку в розмірі 21,1 тис. грн за платіжним дорученням від
04.09.2020 були вчинені відповідно до закону, з чого слідує відсутність підстав
для задоволення скарги Боржника. ВС погодився з висновками апеляційного г/с та
залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши окрім того, що проаналізувавши
зміст абзаців 4 і 5 ч.5 ст. 41 КУзПБ, колегія суддів погоджується, що для звернення стягнення
на грошові кошти боржника (за вимогами, на які не поширюється дія мораторію) не
вимагається звернення до суду, а достатнім є погодження вказаних дій з
арбітражним керуючим. При цьому арбітражний керуючий із метою контролю за
стягненням грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не
поширюється дія мораторію, може подати скаргу до суду на дії державного
виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця у разі виявлення певних
порушень при здійсненні відповідних стягнень.
ПОЗИЦІЯ ВС
…
30. Згідно з положеннями, викладеними в абзаці
4 ч.5 ст. 41 КУзПБ, стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на
які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі
банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
31. Абзацом 5 ч.5 ст. 41 КУзПБ визначено, що
звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія
мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні
якого перебуває справа про банкрутство боржника.
32. Проаналізувавши зміст абзаців 4 і 5
частини п`ятої статті 41 КУзПБ, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції, що для звернення стягнення на грошові кошти боржника не
вимагається звернення до суду, а достатнім є погодження вказаних дій з
арбітражним керуючим.
При цьому арбітражний керуючий із
метою контролю за стягненням грошових коштів за вимогами кредиторів за
зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, може подати скаргу
до суду на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця у разі виявлення певних
порушень при здійсненні відповідних стягнень.
33. Так, суд апеляційної інстанції встановив,
що у матеріалах справи наявна копія листа … про повідомлення розпорядника майна
Боржника про намір державного виконавця здійснити списання коштів з рахунків Боржника.
34. Відтак, наявними в матеріалах справи
доказами підтверджена правомірність дій державного виконавця щодо списання
грошових коштів з рахунків Боржника під час перебування останнього в процедурі
банкрутства.
35. Крім того, судом апеляційної інстанції
встановлено, що грошові кошти у сумі 21 137,22 грн, що надійшли на рахунок з
обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №
911/378/17, виданого 11.03.2020, перераховано на користь ТОВ
"Екоенергогенерація" у сумі 18 546,37 грн та виконавчого
збору у сумі 1 854,63 грн (гідно розпорядження державного виконавця від 08.09.2020
№ 61724415).
36. Отже, зважаючи, що грошові кошти у розмірі
21 137,22 грн надійшли на рахунок з примусового виконання рішення № 911/378/17,
суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність описок у
платіжному дорученні від 04.09.2020 № 61724415/1. А тому, дії державного
виконавця щодо стягнення коштів Боржника з рахунку в Банку в розмірі 21,1 тис.
грн за платіжним дорученням від 04.09.2020 були вчинені відповідно до закону, з
чого слідує відсутність підстав для задоволення скарги Боржника.
37. Тобто, не знайшли підтвердження доводи
скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, а саме, ч.14 ст.39 та ч.5 ст.41 КУзПБ.
Немає коментарів:
Дописати коментар