За
результатами розгляду заяви нового ліквідатора та скарги Банку (голова комітету
кредиторів) на бездіяльність колишнього ліквідатора щодо передачі новому
ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів,
матеріальних та інших цінностей банкрута, судом першої інстанції та апеляційної
інстанцій були прийняті рішення, які були скасовані ВС постановою від
28.08.2019. За результатами нового розгляду місцевий г/с ухвалою від 13.12.2019
заяву ліквідатора банкрута від 21.12.2018 задовольнив повністю, а скаргу Банку частково
і при цьому не вирішено питання про розподіл витрат Банку на сплату судового
збору в сумі 3 524,00 грн. за подання апеляційної та касаційної
скарг на ухвалу місцевого г\с та постанову апеляційного першого розгляду і 01.10.2020
представник Банку подав до місцевого г\с
заяву від 25.09.2020 про постановлення додаткової ухвали. Місцевий г/с додатковою
ухвалою від 27.10.2020 у стягненні із АК на користь Банку 3 524,00 грн. судового збору
відмовив; додаткова ухвала мотивована тим, що відповідно до довідки до акту
огляду МСЕК від 06.09.2019 АК має інвалідність ІI групи, а тому він звільнений
від сплати судового збору. Апеляційний
г/с постановою від 17.03.2021 ухвалив нове рішення, яким стягнув з АК на
користь Банку 3524,00 грн. судового збору, вказавши на те, що відповідач-АК
виступає у цій справі самозайнятою особою, суб`єктом незалежної професійної
діяльності, яка є платником податку, а не фізичною особою. На
арбітражного керуючого не поширюється дія норми ст. 5 ЗУ
«Про судовий збір», оскільки ця норма стосується лише
фізичних осіб.
ВС залишив постанову апеляційного г/с без змін вказавши, що суд першої інстанції безпідставно звільнив
відповідача, суб`єкта незалежної професійної діяльності - АК, від сплати
судового збору, оскільки відповідно до норм ст.129 ГПК
України, у разі задоволення позову саме на
відповідача покладається обов`язок по сплаті судового збору та погодився з
висновком апеляційного г/с про те, що на арбітражного керуючого не
розповсюджується норма ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
ПОЗИЦІЯ ВС
Колегія суддів погоджується з … висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.
П. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено,
що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях
звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з
інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина
як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статті
25 ЦК України передбачено, що здатність мати
цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
За правилами ч. ч. 2 та 4 ст. 25 ЦК України цивільна
правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у
момент її смерті.
У ст.
26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є
рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати
всі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа
здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією
України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не
суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати
обов`язки як учасник цивільних відносин.
Статтею 1 Закону про банкрутство (який був чинний на час виконання арбітражним керуючим
повноважень розпорядника майна та ліквідатора банкрута) визначено, що
арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у
встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий
санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і
внесені до ЄРАК (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної
професійної діяльності.
Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з
моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим
(розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення
здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи
підприємства-боржника (ч. 1 та 2 ст.
4 того ж Закону).
Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України особи, передбачено, що самозайнята особа - це платник
податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну
професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої
підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій,
літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності,
діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів,
арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів),
аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої
релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що
така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує
найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Таким чином, арбітражний керуючий є
самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє
конституційне право на провадження незалежної професійної діяльності, після
проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством
процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи,
якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки -
самозайнята особа. При цьому правовий статус «самозайнята особа» сам по собі не
впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право-
і дієздатністю, та не обмежує їх (подібні правові висновки сформульовано у
постановах ВП ВС від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020 у
справі № 743/534/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15).
В той же час, як встановлено судом
апеляційної інстанції, скарга Банку була подана на бездіяльність АК саме як
колишнього ліквідатора банкрута щодо передачі діючому ліквідатору
банкрута бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних
та інших цінностей Банкрута.
В процедурі банкрутства арбітражний
керуючий призначається і звільняється виключно г/с у встановленому порядку
і це впливає на обсяг його правосуб`єктності.
Колегія суддів вважає, що статус
арбітражного керуючого та обсяг його дієздатності, яким він наділений як
представник боржника в процедурі банкрутства у відповідності до положень Закону
про банкрутство та КУзПБ, не тотожний статусу та обсягу дієздатності інших
самозайнятих осіб, визначення яких надано у ПК України.
Оскільки арбітражний керуючий діє від
імені підприємства-боржника у межах наданих повноважень, така особа поряд з
самостійною процесуальною дієздатністю наділена також і процесуальною
дієздатністю підприємства-банкрута.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної
інстанції дійшов правомірного висновку, що суд першої інстанції безпідставно
звільнив відповідача, суб`єкта незалежної професійної діяльності-АК, від
сплати судового збору, оскільки відповідно до норм ст. 129 ГПК України, у разі
задоволення позову саме на відповідача покладається обов`язок по сплаті
судового збору.
Немає коментарів:
Дописати коментар