ПОСТАНОВА 02.06.2021, Справа № 910/11384/20, ВС у складі колегії суддів КГС: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97628017
У справі про
банкрутство, провадження у якій відкрито Ухвалою місцевого г/с від 10.09.2020,
яка залишена без змін апеляційним г/с, приватним виконавцям відмовлено у
визнанні кредиторами до боржника; відмова мотивована тим, що згідно з Законом
України "Про органи та осіб…, " основна винагорода підлягає сплаті на користь приватного виконавця одночасно із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом на користь стягувача, а оскільки виконавчі провадження не
закінчені у зв`язку з їх виконанням, вимоги стягувача боржником не виконані,
суми визначені у виконавчих документах приватними виконавцями не стягнуті, то у
боржника не виникли грошові зобов`язання в розумінні ст.
1 КУзПБ щодо виплати основної грошової винагороди приватних виконавців. В якості підстав для касаційного оскарження приватні виконавці зазначили
п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, а
саме не врахування судом висновків Верховного Суду щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах (суд апеляційної інстанції послався на постанову
Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 910/126/20, проте висновок, який в
ній міститься, не врахував, та прийшов до прямо протилежного висновку, жодним
чином такий відступ не обґрунтувавши. Верховний Суд залишив касаційні скарги без
задоволення, а судові рішення нижчих судів в частині грошових вимог приватних
виконавців залишив без змін, вказавши, що встановивши, що виконавчі провадження не
закінчені у зв`язку з їх виконанням, вимоги стягувача боржником не виконані,
суми визначені у виконавчих документах приватними виконавцями не стягнуті, суди
першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що у боржника не
виникли грошові зобов`язання в розумінні ст.1 КУзПБ щодо виплати основної грошової винагороди приватним виконавцям, заявлені останніми як конкурсні вимоги. Також ВС відхилив посилання приватних виконавців на неврахування
висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.08.2020 у справі №
910/126/20, стосовно того, що грошове зобов`язання боржника зі сплати основної
винагороди приватному виконавцю підпадає під ознаки "грошових зобов`язань", визначених згідно з абз.5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній скаржниками справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих
норм матеріального права
Короткі
висновки:
Ø
Основана винагорода приватного виконавця стягується з боржника в
пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі .
Ø
Розмір винагороди встановлюється у постанові про стягнення з
боржника основної винагороди приватного виконавця, яка приймається при
відкритті виконавчого провадження, та підлягає сплаті на користь приватного
виконавця одночасно із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом на
користь стягувача.
Ø
Право вимоги винагороди приватного виконавця виникає у момент
фактичного виконання боржником виконавчого документа. Відповідно, одночасно із
виникненням права вимоги приватного виконавця на виплату основної винагороди
виникає і грошове зобов`язання у боржника в розумінні ст.
1 КУзПБ.
Позиція
Верховного Суду
Ø
Провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Ø
За визначеннями, наведеними у ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину
(договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До
грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів
(обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне
пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок
неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму
(оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу
грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків,
зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове
державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка
(штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до
господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди
життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди,
зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника-юридичної особи, що
виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі
розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги,
сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник,
визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття
провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір
грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої
заяви (абзац 5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ).
Ø
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган,
уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;
забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи
забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за
вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про
банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні
кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття
провадження у справі про банкрутство (абзац 11 ч. 1 ст.
1 КУзПБ).
Ø
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі
про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з
вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів
з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про
банкрутство.
Ø
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника
починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження
у справі про банкрутство.
Ø
У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги
кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або
розпорядника майна (ч. 2 ст. 47 КУзПБ).
Ø
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх
інстанцій, грошові вимоги приватних виконавців до боржника складаються з
основної винагороди приватного виконавця, що передбачена ст.
31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання
судових рішень і рішень інших органів" та виникає на
підставі постанови про стягнення з боржника основної винагороди, яка
приймається приватним виконавцем у виконавчому провадженні.
Ø
Виходячи із спеціальних норм КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів
до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих
грошових вимог.
Ø
Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні
надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у
встановленому чинним законодавством порядку.
Ø
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України
"Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців,
правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом
України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових
рішень і рішень інших органів".
Ø
Частиною 1 ст. 42 Закону України "Про виконавче
провадження" визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1)
виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею
27 цього Закону, або основної винагороди приватного
виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на
витрати виконавчого провадження.
Ø
Згідно з ч. 2, 4 ст. 27 Закону України "Про
виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає
примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає
передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати
аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття
виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім
виконавчих документів про стягнення аліментів).
Ø
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку,
передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3 ст.
45 Закону України "Про виконавче провадження").
Ø
Разом з тим, ст. 31 Закону України "Про органи та
осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших
органів" врегульовано питання винагороди приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.
Ø
Так, зокрема, частинами 1, 2 зазначеної статті передбачено, що за
вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода
приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Ø
Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону України
"Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і
рішень інших органів" основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового
характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що
підлягає передачі за виконавчим документом.
Ø
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється КМ
України.
Ø
Згідно з п.19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх
розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою
КМУ №643 від 08.09.2016, приватний виконавець, який
забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового
характеру в порядку, встановленому Законом України "Про
виконавче провадження", одержує основну
винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що
підлягає передачі за виконавчим документом.
Ø
Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України
"Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і
рішень інших органів" основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника
разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих
документів про стягнення аліментів).
Ø
Частиною 5 зазначеної норми визначено, що якщо суму, передбачену в
частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди
приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується
пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про
стягнення аліментів).
Ø
Як встановлено ч. 7 ст. 31 Закону України
"Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і
рішень інших органів", приватний виконавець
виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову
про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає
порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих
документів про стягнення аліментів).
Ø
Отже, в розумінні наведених вище норм, основна винагорода
приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю
за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи
призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в
пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі .
Ø
Системний аналіз норм, якими врегульовано питання основної
винагороди приватного виконавця, дає підстави для висновку, що розмір цієї
винагороди встановлюється у постанові про стягнення з боржника основної
винагороди приватного виконавця, яка приймається при відкритті виконавчого
провадження, та підлягає сплаті на користь приватного виконавця одночасно із
сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом на користь стягувача.
Ø
Відтак, оскільки наведені норми законодавства пов`язують виплату
основної винагороди приватного виконавця одночасно із задоволенням вимог
стягувача, то відповідно і право вимоги приватного виконавця виникає у момент
фактичного виконання боржником виконавчого документа. Відповідно, одночасно із
виникненням права вимоги приватного виконавця на виплату основної винагороди
виникає і грошове зобов`язання у боржника в розумінні ст.
1 КУзПБ.
Ø
Отже, застосувавши наведені вище норми чинного законодавства,
встановивши, що виконавчі провадження не закінчені у зв`язку з їх виконанням,
вимоги стягувача боржником не виконані, суми визначені у виконавчих документах
приватними виконавцями не стягнуті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
правильного висновку, що у боржника не виникли грошові зобов`язання в розумінні ст.
1 КУзПБ щодо виплати основної грошової
винагороди приватним виконавцям, заявлені останніми як конкурсні вимоги.
Ø
Зважаючи на викладене, ВС у складі колегії суддів КГС відхиляє як
помилкові твердження заявників касаційних скарг про те, що грошове зобов`язання
боржника зі сплати основної винагороди приватному виконавцю виникає з моменту
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення розміру
основної винагороди у такому виконавчому провадженні, оскільки виходячи з аналізу
норм ч. ч. 4, 5 ст. 31 Закону України "Про органи та
осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших
органів" питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить
від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому
документі.
Ø
Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами
попередніх інстанцій обставин справи, ВС у складі колегії суддів КГС вважає
законним, обґрунтованим та справедливим висновок місцевого та апеляційного
судів про відхилення заявлених до боржника грошових вимог приватних виконавців,
а доводи касаційних скарг такими, що висновку судів попередніх інстанцій не
спростовують.
Ø
При цьому, колегією суддів відхиляються посилання заявників
касаційних скарг на неврахування висновків КГС у складі Верховного Суду,
викладених у постанові від 06.08.2020 у справі № 910/126/20, стосовно того, що
грошове зобов`язання боржника зі сплати основної винагороди приватному виконавцю підпадає під ознаки "грошових зобов`язань", визначених згідно з абз.5 ч. 1 ст.
1 КУзПБ, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній скаржниками справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що
не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права.
Ø
Так, у справі № 910/126/20, суд першої інстанції, з яким погодився
апеляційний суд, за результатами підготовчого засідання дійшов висновку, що не
стягнута основна винагорода приватного виконавця не є грошовим зобов`язанням у
розумінні КУзПБ, а тому
провадження у справі в частині вимог приватного виконавця (як одного з
ініціюючих кредиторів) підлягає закриттю.
Ø
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові
від 06.08.2020 у справі № 910/126/20 не погодився з висновками судів першої та
апеляційної інстанцій про те, що грошове зобов`язання боржника зі сплати
основної винагороди приватному виконавцю не підпадає під ознаки "грошових
зобов`язань", визначених згідно з абзацом 5 ч. 1 ст.
1 КУзПБ та зазначила про неправильне застосування судами положень статті 1 КУзПБ як таких, що не включають до загального поняття "грошових зобов`язань" грошових зобов`язань боржника перед приватним виконавцем зі сплати основної винагороди, визначених постановою приватного виконавця при порушенні виконавчого провадження.
Ø
При цьому, згідно правової позиції, викладеній у вказаній
постанові КГС у складі Верховного Суду, аналіз частин 4-7 статті
31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання
судових рішень і рішень інших органів" дозволяє зробити висновок про те, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Однак, якщо суму,
передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної
винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення,
виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів
про стягнення аліментів).
Ø
Разом з тим, у справі, яка розглядається, суди відмовили у
визнанні грошових вимог приватних виконавців до боржника виходячи з того, що
оскільки норми Закону України "Про органи та осіб,
які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" пов`язують виплату основної винагороди приватного виконавця одночасно із задоволенням вимог стягувача, то відповідно і право вимоги приватного виконавця виникає у момент фактичного виконання
боржником виконавчого документа, а у зв`язку з тим, що виконавчі провадження не
закінчені виконанням, вимоги стягувача боржником не виконані, суми, визначені у виконавчих документах, приватними виконавцями не стягнуті, то у боржника не виникли грошові
зобов`язання в розумінні ст. 1 КУзПБ щодо виплати основної грошової винагороди приватного виконавця.
Ø
Отже, правова позиція у даній справі не суперечить позиції,
викладеній у постанові КГС у складі ВС від 06.08.2020 у справі № 910/126/20.
Немає коментарів:
Дописати коментар