ПОСТАНОВА 20.07.2021, Справа № 908/936/15-г, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98606877 .
ОКРЕМА ДУМКА судді Білоуса В. В.., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98606885
Провадження у справі про банкрутство
Боржника було порушено у 2015 році; судові рішення у справі постійно
оскаржувалися, в т. ч. прийняті за результатами розгляду вимог конкурсних
кредиторів, у зв’язку з чим підсумкове засідання відкладалось, востаннє було
призначене на 24.11.2020. Перші збори кредиторів, призначені на 18.05.2020 за місцезнаходженням боржника, не
відбулися (в цей період на всій території України діяли карантинні обмеження,
які унеможливлювали прибуття представників кредиторів за місцезнаходженням
боржника). Наступні збори розпорядник майна скликав на 22.06.2020 також за
місцезнаходженням боржника; кредитори прибули на збори, однак не були допущені
охороною на територію Боржника через карантинні обмеження на підприємстві, у
зв`язку із чим представники кредиторів, окрім представника АТ «СБЕРБАНК»,
прибули до офісного приміщення одного з кредиторів, розташованого у тому ж
населеному пункті для складання акту про неможливість проведення призначених на
22.06.2020 зборів кредиторів за місцезнаходженням боржника. Після фіксації
недопуску на територію підприємства-боржника АТ СБЕРБАНК та АТ ОЩАДБАНК вирішено
провести збори перед входом на територію боржника, за результатами яких
складено протокол зборів від 22.06.2020, підписаний представниками вказаних
банків, згідно якого обрано комітет кредиторів у складі трьох осіб, а також
ухвалено рішення про звернення до г/с з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури, узгоджено кандидатуру ліквідатора, уповноважено АТ
«СБЕРБАНК» подати до г/с
відповідне клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора у справі. Також визнано
незадовільною роботу розпорядника майна. Місцевий г/с постановою від
24.11.2020 припинив процедуру розпорядження майном боржника та повноваження
розпорядника майна, визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру
та призначив ліквідатором нового арбітражного керуючого, дійшовши висновку, що
проведення зборів за ініціативи АТ «СБЕРБАНК» перед входом на територію
підприємства-боржника за участю АТ «ОЩАДБАНК» вимушеним кроком та таким, що не
суперечить приписам ч.3 ст.48 КУзПБ та визнав ці збори повноважними, а рішення про утворення
представницьких органів кредиторів та перехід до процедури ліквідації у справі
прийнятими більшістю голосів кредиторів, присутніх на зборах 22.06.2020, які у
відповідності до визнаних судом вимог кредиторів є кредиторами з вирішальним
голосом під час голосування на зборах кредиторів. Апеляційний г/с постановою від
29.03.2021 скасував постанову
місцевого г/с від 24.11.2020 та направив справу до місцевого г/с на стадію розпорядження майном,
виходив, зокрема, з того, що не було утворено комітет кредиторів і жодні
рішення комітетом кредиторів у встановленому порядку не приймались, а наданий протокол
зборів кредиторів Боржника та викладені в ньому рішення про утворення комітету
кредиторів та з інших питань, хоч і датовані 22.06.2020, однак не можуть бути
взяті до уваги та враховані судом, оскільки проведені з порушенням ст.48 КУзПБ
(без попереднього скликання, без повідомлення про їх проведення, за відсутності
розпорядника майна), що свідчить про недотримання порядку скликання зборів і,
відповідно, їх проведення; в матеріалах справи немає затвердженого судом реєстру
вимог кредиторів, за яким можливо визначити наявність права вирішального голосу
в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги, її
розмір, а відповідно, і кількість голосів кредитора. Верховний Суд залишив касаційні скарги
АТ СБЕРБАНК та арбітражного керуючого без задоволення, а постанову апеляційного
г/с без змін, вказавши, що погоджується з висновками суду апеляційної інстанції
про те, що прийняття судом постанови про перехід до іншої процедури банкрутства
є передчасним. Суддя Білоус В.В. висловив окрему думку, згідно
якої касаційні скарги слід було задовольнити, постанову апеляційного г/с від
29.03.2021 скасувати та залишити в силі постанову місцевого г/с від 24.11.2020 з огляду на тривалість розгляду цієї справи та
перебування боржника в процедурі розпорядження майном (понад п`ять із
половиною років), завершення строків процедури розпорядження майном,
неприйняття зборами кредиторів чи комітетом кредиторів рішення про застосування
до боржника інших судових процедур банкрутства, відсутність заяв від
потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника та
встановлену судом першої інстанції і не спростовану судом апеляційної інстанції
відсутність активів боржника для задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Згідно
окремої думки судді Білоуса В.В. апеляційний
г/с: 1) неправильно застосував норми матеріального права (ч.13 ст.39, ч.4 ст. 49 КУзПБ) та ухвалив судове рішення без урахування правових
висновків в постановах Верховного Суду, викладених у окремій думці (постанова ВС
від 19.11.2020 у справі № 908/2755/19, постанова ВС від 22.04.2021
у справі № 918/420/16); 2) дійшов
помилкових висновків про те, що як положення Закону про
банкрутство, так і положення КУзПБ передбачають, що у справі про банкрутство має бути
затверджений ухвалою суду реєстр вимог кредиторів, за яким можливо визначити
наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів,
черговість задоволення кожної вимоги, її розмір, а відповідно, і кількість
голосів кредитора, оскільки КУзПБ, на відміну
від положень Закону про банкрутство, не
передбачено вирішення судом питання про затвердження реєстру вимог кредиторів
самостійною ухвалою суду.
Короткі висновки:
53. …, за відсутності реєстру вимог кредиторів висновок суду про
наявність кредиторів з правом вирішального голосу, передчасний.
56.5 … тривалість розгляду … не можна розцінювати як
порушення розумних строків розгляду справи судом, з огляду на обставини цієї
конкретної справи, кількість вчинених судами процесуальних дій та досліджених
ними обставин і враховуючи те, що учасниками справи неодноразово подавалися
клопотання в ході розгляду справи, а матеріали справи неодноразово направлялися
до судів апеляційної та касаційної інстанцій для розгляду апеляційних та
касаційних скарг учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
47. …скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції дійшов висновку про те, що, як положення Закону про банкрутство, так
і положення КУзПБ передбачали, що у
справі про банкрутство має бути реєстр вимог кредиторів, за яким можливо
визначити наявність права вирішального голосу в представницьких органах
кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги, її розмір, а відповідно, і
кількість голосів кредитора.
48. З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2019, в той
час, коли справа знаходилась в апеляційному
г/с, до місцевого г/с арбітражним керуючим (розпорядником майна) подано
заяву про виконання ним ухвали суду від 09.04.2019 та долучення до
матеріалів справи реєстру вимог кредиторів станом на 13.05.2019.
49. Судом встановлено, що заява арбітражного керуючого
від 14.05.2019 про виконання ним ухвали суду від 09.04.2019 та долучення до
матеріалів справи реєстру вимог кредиторів станом на 13.05.2019 судом не
розглядалась з об`єктивних причин, у зв`язку із постійним оскарженням
кредиторами рішень судів першої та апеляційної інстанцій по даній справі.
50. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що
зобов`язуючи своєю ухвалою від 14.09.2020 арбітражного керуючого-розпорядника
майна надати суду протокольне рішення про утворення та склад комітету кредиторів,
суд врахував надані розпорядником майна разом з клопотанням № 2206-02-02-10/20
від 22.06.2020 документи, оформлені за результатами подій
22.06.2020, та визнав, що станом на 14.09.2020 збори кредиторів у справі
№ 908/936/15-г у встановленому КУзПБ порядку не відбулись і комітет кредиторів не
створено, рішення з процесуальних питань у справі кредиторами у
встановленому порядку не приймались.
51. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про
те, що наданий представником АТ «СБЕРБАНК» протокол № 1 зборів
кредиторів Боржника та викладені в ньому рішення про утворення комітету
кредиторів та з інших питань, хоч і датовані 22.06.2020, однак не можуть
бути взяті до уваги та враховані судом, оскільки у порушення приписів статті 48 КУзПБ проведенні
представником АТ «СБЕРБАНК» без попереднього скликання, без повідомлення про їх
проведення, за відсутності розпорядника майна, внаслідок чого інші учасники
провадження були позбавлені законного права надати власні пропозиції та
висловити свої правові позиції з приводу питань порядку денного, що свідчить
про недотримання порядку скликання зборів і, відповідно, їх проведення.
52. Крім того, у цих зборах прийняли участь лише представники АТ
«СБЕРБАНК» та AT «ОЩАДБАНК». Між тим, вимоги AT «ОЩАДБАНК», які визнані
судом у засіданні 02.02.2016, складаються з пені, судового збору та вимог,
забезпечених майном боржника. Отже, AT «ОЩАДБАНК» не має права
вирішального голосу на зборах кредиторів у справі № 908/936/15-г.
Також, у суду були відсутні підстави
для визначення АТ «СБЕРБАНК» як кредитора з правом вирішального голосу, оскільки
належним і допустимим доказом для такого висновку може бути лише належним
чином оформлений реєстр вимог кредиторів, який у даній справі на час прийняття
судом оскаржуваного рішення, відсутній.
53. Отже, за відсутності реєстру вимог кредиторів висновок
суду про наявність кредиторів з правом вирішального голосу, передчасний.
54. З огляду на зазначене колегія суддів КГС у складі
Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те,
що передчасним є прийняття судом постанови про перехід до іншої процедури
банкрутства.
ЩОДО АРГУМЕНТІВ ПРОПОРУШЕННЯ ПНИНЦИПУ
РОЗУМНОСТІ ТРИВАЛОСТІ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
56. Аргументи скаржників про порушення принципу розумності тривалості
судового провадження, хоч і є в цілому слушними, але в
контексті встановлених судами попередніх інстанції обставин справи,
колегією суддів КГС у складі Верховного Суду відхиляються Судом з огляду
на таке.
56.1 Відповідно до ч. 1 та 2 ст.2 ГПК України завданням
господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення
судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд
інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного
захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів
фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу
зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над
будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
56.2 Згідно з ч.2 ст. 114
ГПК України, встановлений судом процесуальний строк є
розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи,
для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського
судочинства.
56.3 При цьому, обґрунтованість тривалості провадження
повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та критеріїв,
викладених у прецедентній практиці ЄСПЛ. Зокрема, складності справи та
поведінки заявника та держорганів.
Відповідно до п. 99 рішення ЄСПЛ
"Кениг проти Федеративної Республіки Німеччина" розумний строк
розгляду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й
основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи. Вивчаючи
розумність строків процесу, саме визначення розумних строків має здійснюватись
під час розгляду кожної конкретної справи.
56.4 Також, колегія суддів зазначає, що вжиття заходів для
ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для
держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від
07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії"
зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх
етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання
прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально
використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури
слухання.
56.5 Разом з тим, колегія суддів КГС у складі
Верховного Суду дійшла висновку про те, що тривалість розгляду
справи № 908/936/15-г в цьому випадку не можна розцінювати як порушення
розумних строків розгляду справи судом, з огляду на обставини цієї
конкретної справи, кількість вчинених судами процесуальних дій та досліджених
ними обставин і враховуючи те, що учасниками справи неодноразово подавалися
клопотання в ході розгляду справи, а матеріали справи неодноразово направлялися
до судів апеляційної та касаційної інстанцій для розгляду апеляційних та
касаційних скарг учасників справи.
ОКРЕМА ДУМКА судді Білоуса В. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98606885
Ø
Згідно
ч.2 ст.22 Закону про банкрутство чинній на час відкриття провадження у вказаній справі про
банкрутство процедура розпорядження майном вводиться строком на сто п`ятнадцять
календарних днів і може бути продовженим господарським судом за вмотивованим
клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж
на два місяці.
Ø
З 21.10.2019
набрав чинності КУзПБ.
Ø
Частиною
2 ст. 44 КУзПБ передбачено,
що процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних
днів.
Ø
Разом
з тим, всупереч вказаним нормам законодавства процедура розпорядження майном Боржника
триває більше як 5,5 років (більше 2005 днів).
Ø Згідно статті 27 Закону України № 2343-ХІІ в
редакції від 19.01.2013, чинній на час закінчення строку передбаченого ч.2 ст.
22 цього ж закону і ст.49
КУзПБ чинної на час винесення місцевим г/с постанови
від 24.11.2020 у справі № 908/936/15-г про припинення процедури розпорядження
майном боржника, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної
процедури, апеляційним г/с постанови від 29.03.2021, у підсумковому засіданні у
процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної
судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження
у справі. У разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури
розпорядження майном не прийнято жодного із передбачених ст.49
КУзПБ рішень, г/с, за наявності ознак
банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури
розпорядження майном боржника має прийняти постанову про визнання боржника
банкрутом та відкрити ліквідаційну
процедуру.
Ø
Згідно
з ч.1 ст. 6 КУзПБ щодо
боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження
майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
Ø
Згідно
з ст.1 КУзПБ банкрутство
- визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою
платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити
встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів
інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична
особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна
виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;
неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання
встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через
застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Ø
Статтею 58 КУзПБ встановлено, що у випадках, передбачених цим
Кодексом, г/с у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про
визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає
строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника.
Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які
були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не
перешкоджає провадженню у справі.
Ø
Слід
зазначити, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства
та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого
здійснення провадження у справі.
Ø
Відтак,
за своєю правовою природою постанова господарського суду про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є судовим рішенням, яке повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального
права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими
господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних
і допустимих доказів у конкретній справі, які господарський суд оцінює за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Ø
При цьому
при ухваленні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника,
як того вимагає ст.205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт
господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі
неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна
задовольнити вимоги кредиторів.
Ø
Тобто,
враховуючи положення ч.4 ст. 205 ГК України, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його
неоплатність, а саме, недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у
зв`язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при
відкритті ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати
як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.
Ø
Аналогічні
правові висновки викладено в постанові Верховного Суду
від 19.11.2020 у справі № 908/2755/19.
Ø
Так,
суд першої інстанції у постанові про визнання боржника банкрутом у цій справі
послався на те, що розмір пасиву боржника визначено згідно з реєстром вимог
кредиторів, складеним розпорядником майна за результатами розгляду судом вимог
кредиторів, і становить – 85 млн грн. За даними Аналізу фінансово-господарської
діяльності боржника залишкова балансова вартість основних засобів складає – 64
млн грн. За даними інвентаризації 2019 матеріальні цінності Боржника становлять
– 61 млн грн. Таким чином, зіставлення активів і пасивів боржника дає підстави
для висновку про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів.
Отже, аналіз господарсько-фінансової діяльності боржника свідчить про
неспроможність підприємства-боржника погашати свої зобов`язання,
перевищення пасиву боржника над його активами, стійку неплатоспроможність і
високу ймовірність банкрутства підприємства.
Ø
Окрім
того, судом першої інстанції встановлено, що Аналіз окремих питань
фінансово-господарської діяльності Боржника за період із 01.01.2017 до
31.12.2019 подано розпорядником майна та долучено судом до матеріалів справи.
Згідно з загальними висновками, викладеними розпорядником майна в "Аналізі
фінансово-господарської діяльності боржника", документальним дослідженням
звітності Боржника станом на 31.12.2017, на 31.12.2018, на 31.12.2019 та звітів
про фінансові результати за 2017, 2018, 2019 роки встановлено, що у вказаному
періоді економічні та фінансові показники діяльності підприємства значно
погіршилися; у наявності ознаки економічної деградації, яка пов`язана з вкрай
неефективною діяльністю керівництва підприємства; фінансовим результатом діяльності
Боржника у 2017, 2018, 2019 роках був збиток у розмірах, відповідно, 3,2 млн
грн, 4,0 млн грн, 2,3 млн грн; раніше проведеним дослідженням діяльності
товариства за 2013-2015 р.р. також була встановлена наявність збитків від
господарювання підприємства у розмірах, відповідно, 31,3 млн грн, 14,3 млн грн,
31 млн грн. На підставі вищевказаного розпорядник майна дійшов висновку, що
задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе лише шляхом
застосування ліквідаційної процедури.
Ø
Наведені
обставини встановлені судом першої інстанції щодо недостатності майна боржника
для задоволення вимог кредиторів, неспроможності боржника відновити свою
платоспроможність за допомогою іншої процедури, окрім ліквідаційної, суд
апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не спростував.
Ø При цьому, згідно ч.4 ст. 49 КУзПБ суд, навіть
за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за
наявності певних обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за
наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації
боржника), приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
Ø
Аналогічний
правовий висновок викладено в постанові ВС від 22.04.2021 у справі №
918/420/16.
Ø
Згідно
ч.2 ст.22 Закону про банкрутство процедура розпорядження майном боржника вводиться
строком на сто п`ятнадцять календарних днів і може бути
продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна,
комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.
Ø
Відповідно
до ст.39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться
господарським судом на строк, визначений ч.2 ст. 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття
провадження у справі.
Ø
У
частинах 1-3 ст.44 КУзПБ визначено, що під розпорядженням майном розуміється
система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном
боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових
активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення
наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна
господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника
вводиться строком до 170 календарних днів. Розпорядник майна
зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що
надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів;
повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для
захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану,
інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника;
виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства,
приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі
банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення
їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал
електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських
формувань відомості, необхідні для ведення ЄДР, у порядку, встановленому
державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та
комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття
кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у
справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про
банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість;
за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та
подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження,
передбачені цим Кодексом.
Ø
Як
встановлено судами, процедура розпорядження майном введена ухвалою
місцевого г/с від 19.11.2015.
Ø
Процедури
банкрутства за приписами як Закону
про банкрутство так і КУзПБ, мають строковий характер.
Ø
Пунктом
1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен
має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного
строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить
спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить
обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ø
ЄСПЛ
у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав
порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке
продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів
оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в
національному законодавстві Німеччини.
Ø
Порушення
права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом
розгляду ЄСПЛ у справах проти України.
Ø
Обов`язок
швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні
державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин
справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками
справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції
(рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від
27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних
судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від
30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Ø
Водночас
на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного
урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних
процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних
дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у
справі ''Рисовський проти України'').
Ø
Тому,
з огляду на тривалість розгляду цієї справи та перебування боржника в процедурі
розпорядження майном (понад п`ять із половиною років), завершення
строків процедури розпорядження майном, неприйняття зборами кредиторів чи
комітетом кредиторів рішення про застосування до боржника інших судових
процедур банкрутства, відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо
оздоровлення фінансового становища боржника та встановлену судом першої
інстанції і не спростовану судом апеляційної інстанції відсутність активів
боржника для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, суд першої інстанції
дійшов вірного висновку про можливість задоволення вимог кредиторів лише через
застосування щодо боржника процедури ліквідації.
Ø
При
цьому, судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано наведені вище
норми матеріального права (ч.13 ст.39, ч.4 ст. 49 КУзПБ) та
ухвалено судове рішення без урахування правових висновків в постановах
Верховного Суду, викладених у цій окремій думці.
Ø
Окрім
того, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив
також з того, що розпорядник майна виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від
09.04.2019, подав заяву про виконання ним ухвали суду від 09.04.2019 та долучив
до матеріалів справи реєстр вимог кредиторів станом на
13.05.2019. Відповідно до ч.2 ст.25
Закону про банкрутство, який діяв на час подання
арбітражним керуючим реєстру вимог кредиторів, суд відповідну заяву не
розглянув, реєстр вимог кредиторів не затвердив, відповідна ухвала,
яка є підставою для визначення кількості голосів,
які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах
(комітеті) кредиторів, не прийнята. У розумінні вимог ч.2 ст. 47 КУзПБ реєстр вимог кредиторів із зазначенням відомостей про
кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, зазначенням
про наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів,
черговість задоволення кожної вимоги, в матеріалах справи
відсутній. Поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів
не містив інформацію про наявність права вирішального голосу в представницьких
органах зазначених в реєстрі кредиторів, оскільки діюча на час звернення його
до суду з відповідною заявою ч.2 ст. 25 Закону про банкрутство передбачала, що такі відомості визначаються ухвалою суду.
Ø
Отже,
суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що як положення Закону про
банкрутство, так і положення КУзПБ передбачають, що у справі про банкрутство має бути
затверджений ухвалою суду реєстр вимог кредиторів, за яким можливо визначити
наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів,
черговість задоволення кожної вимоги, її розмір, а відповідно, і кількість
голосів кредитора.
Ø
Вважаю
такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.
Ø
За
змістом ч.2 ст. 25 Закону про банкрутство
у попередньому засіданні господарський суд розглядає
всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які
не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що
визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і
вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог
кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та
перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна
до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог
кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата
підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника
чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або
ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення
підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч.2 ст.22
цього Закону. Ухвала є підставою для визначення
кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття
рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для
участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних
кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Ø
Згідно
ч.6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство
у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Ø
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем
його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання
чинності цим Кодексом.
Ø
КУзПБ набрав чинності 21.04.2019, а введено його в дію з
21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу Закон про банкрутство визнано таким, що втратив
чинність.
Ø
Пунктом
4 Прикінцевих та перехідних положень
КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію
цього Кодексу подальший розгляд
справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про
банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких
продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної
судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється
відповідно до цього Кодексу.
Ø
Відповідно
до ч.6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або
забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою
цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Ø
Згідно
ч.2 ст. 47 КУзПБ у
попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що
надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або
розпорядника майна. У разі необхідності господарський суд може оголосити
перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання
господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік
усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до
реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового
засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи
постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури,
чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про
продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового
засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч.2 ст. 44 цього
Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього
засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора,
розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального
голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної
вимоги. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості
голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення
на зборах (комітеті) кредиторів.
Ø
Відповідно
до ч.1 ст. 48 КУзПБ учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального
голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому
засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У
зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу:
кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника; кредитори з
вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а
також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян;
конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання; представник працівників боржника; уповноважена
особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; представник органу,
уповноваженого управляти державним майном; арбітражний керуючий.
Ø
Згідно
ч.4 ст. 48 КУзПБ конкурсні
кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог
кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього
засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень.
Ø
Із
системного аналізу вказаних норм убачається, що КУзПБ, на відміну від
положень Закону про банкрутство, не
передбачено вирішення судом питання про затвердження реєстру вимог кредиторів
самостійною ухвалою суду.
Ø
Натомість
обов`язок ведення реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном та
включення до нього відомостей про кожного кредитора, розмір його вимог за
грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких
органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги чинним законодавством
про банкрутство покладено саме на розпорядника майна.
Ø
Перші
збори кредиторів, призначені на 18.03.2020 не відбулися. Другі збори кредиторів
були призначені арбітражним керуючим на 22.06.2020.
Ø
При
цьому, розгляд кредиторських вимог та визначення їх розміру здійснюється безпосередньо
судом в провадженні якого знаходиться відповідна справа про банкрутство.
Ø
Судом
першої інстанції встановлено, що ухвалою суду від 07.12.2017 АТ
"Сбербанк" визнано кредитором боржника у розмірі 71 млн грн, з яких –
37,5 млн грн (з них пеня – 21,2 млн грн) з окремим внесенням до реєстру
кредиторів, як забезпечені заставою майна боржника; 1 218 грн - з першою чергою
задоволення, 33 млн грн - з четвертою чергою задоволення.
Ø
З
урахуванням наведеного та встановлені обставини справи щодо загальної
кредиторської заборгованості боржника в розмірі 85,7 млн грн та розміру вимог
кожного з кредиторів боржника, які визнані ухвалами суду, суд першої інстанції
мав об`єктивні підстави вважати АТ "Сбербанк" кредитором із правом
вирішального голосу в представницьких органах кредиторів.
Ø
Відповідно
до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,
що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому
дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду
заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість,
достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок
доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в
цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у
справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ø
Обов`язком
суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й
об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Ø
Усебічність
та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та
наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх
зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та
забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Ø
Разом
з тим, всупереч наведеним нормам КУзПБ та ГПК України,
скасовуючи постанову місцевого г/с від 24.11.2020 у цій справі, суд апеляційної
інстанції при вирішенні питання наявності у АТ "Сбербанк" права
вирішального голосу в представницьких органах кредиторів обмежився лише
посиланням на факт відсутності в реєстрі вимог кредиторів, поданому
розпорядником майна до суду, інформації про наявність такого права вирішального
голосу, встановивши при цьому, що діюча на час звернення розпорядника майна до
суду з відповідною заявою ч.2 ст. 25 Закону про банкрутство.
Ø
Суд
апеляційної інстанції не врахував, що на час розгляду судом питання про перехід
до наступної - ліквідаційної процедури і прийняття постанови від 24.11.2020 про
визнання боржника банкрутом, норми Закону про банкрутство вже втратили
чинність, і потрібно було керуватися чинними нормами КУзПБ, і зокрема статті
47 цього Кодексу якою не передбачено
затвердження самостійною ухвалою суду реєстру вимог кредиторів.
Немає коментарів:
Дописати коментар