ПОСТАНОВА 08.07.2021, Справа № 908/1730/18, ВС у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98327077
Рішенням єдиного учасника Товариства від 07.08.2018, оформленим відповідним протоколом затверджено проміжний ліквідаційний баланс підприємства та додаток до нього, а також акт інвентаризації матеріальних цінностей; зобов`язано ліквідатора звернутися до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство через недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів. У зв`язку з відсутністю у підприємства коштів для здійснення ліквідаційної процедури шляхом банкрутства, ліквідатором надано підприємству поворотну фінансову допомогу в сумі 33 000,00 грн. До суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за процедурою, передбаченою ст.95 Закону про банкрутство ліквідатор звернувся у серпні 2018. Місцевий г/с ухвалою ві 27.09.2018 провадження у справі про банкрутство відкрив, ввів мораторій; ухвала в цій частині мотивована підтвердженням матеріалами справи дотримання боржником вимог законодавства щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника, а також встановленням за результатами проміжного ліквідаційного балансу неспроможності боржника задовольнити вимоги кредиторів через значне перевищення пасивів над активами. Апеляційний г/с постановою від 07.04.2021 скасував ухвалу місцевого г/с від 27.09.2018, провадження у справі припинив, що мотивовано недотриманням передумов звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону про банкрутство, оскільки ліквідаційною комісією не тільки не вжито вичерпних заходів щодо з`ясування наявності/відсутності заборгованості боржника перед відповідними державними органами, не забезпечено необхідність коштів на покриття судових витрат та закриття рахунків, як передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, але і неповно з`ясовано склад активів і пасивів боржника, які мають бути відображені в проміжному ліквідаційному балансі. ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного г/с – без змін, вказавши, що апеляційний г/с правомірно скасував ухвалу місцевого г/с від 27.09.2018 та припинив провадження у справі про банкрутство Товариства як безпідставно порушене (в справі відсутні докази вчинення ліквідатором заходів з передачі (отримання) виконавчих документів та закриття рахунків, яких загалом в боржника наявно 7, не було надано доказів щодо проведення заходів податкового контролю, пов`язаних з ліквідацією платника податків, на рахунках у боржника відсутні кошти для покриття усіх судових витрат в провадженні у справі про банкрутство.
Висновки щодо застосування норм права
78. Передбачена статтею 95 Закону про банкрутство спрощена процедура банкрутства (банкрутство боржника, що ліквідується власником) випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.
79. Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону про банкрутство в порядку наведеної норми, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи. Такий порядок передбачений нормами статей 105, 110 та 111 ЦК України, які містять положення про ліквідацію юридичної особи (суб`єкта господарювання).
80. Недотримання необхідних передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону може бути підставою для закриття безпідставно порушеного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВС
41. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників, або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбаченими установчими документами.
42. Згідно з ч.3 цієї статті ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
43. Порядок ліквідації юридичної особи визначений нормами статті 111 ЦК України та передбачає вчинення ліквідаційною комісією (ліквідатором) в добровільній (досудовій) процедурі ліквідації юридичної особи сукупності дій та заходів, передбачених цією статтею, з наданням доказів їх проведення.
44. Лише дотримання визначених статтею 111 ЦК України вимог та вчинення сукупності визначених нормами цієї статті дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм ст.95 Закону про банкрутство. При цьому, необхідною та обов`язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.95 Закону є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження згідно із цією статтею саме на момент звернення боржника із відповідною заявою (аналогічна правова позиція викладена в постановах КГС у складі ВС від 03.04.2018 у справі № 904/8185/17, від 23.01.2019 у справі № 908/608/18, від 25.07.2019 у справі № 910/14947/18).
45. Встановлення судом обставин недотримання необхідних передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону може бути підставою для припинення безпідставно порушеного провадження (висновок щодо застосування норм права викладений у постановах ВС від 18.04.2018 у справі № 922/2362/17 та від 19.06.2019 у справі № 912/1298/18, від 25.07.2019 у справі № 904/4503/18).
46. У справі, що розглядається апеляційним господарським судом встановлено, що ліквідатором Товариства не додержано необхідних передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону про банкрутство.
Щодо закриття рахунків боржника
47. Відповідно до ч.3 ст.111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.
48. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи підтверджують наявність арешту на відкритих рахунках боржника, проте в справі відсутні докази вчинення ліквідатором заходів з передачі (отримання) виконавчих документів та закриття цих рахунків, яких загалом в боржника наявно 7.
Щодо проведення перевірок боржника
49. Згідно із ч.7 ст. 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
50. Частина 7 ст. 111 ЦК України має імперативний характер, тому незалежно від здійснення публікації оголошення про ліквідацію боржника та звернення (або не звернення) відповідних контролюючих органів з вимогами до боржника у межах встановленого в публікації строку перевірка фінансового-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов`язковою складовою ліквідаційної процедури, тому обов`язок ліквідатора надати всі необхідні для проведення такої перевірки документи є безумовним (аналогічний висновок викладено у постанові КГС у складі ВС від 16.08.2018 у справі № 915/1490/16).
51. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів направлення (надання) податковим органам та Пенсійного фонду України, фондам соціального страхування протягом червня - вересня 2018 року необхідної звітності, первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
52. Апеляційним господарським судом враховано, що Управління виконавчої дирекції фонду у Запорізькій області повідомило про необхідність проведення перевірки по коштах фонду. Про необхідність проведення перевірки повідомив і центр зайнятості.
53. Крім того судом апеляційної інстанції взято до уваги, що згідно наказу ГУ ДФС від 03.08.2018 призначено проведення документальної позапланової перевірки Товариства актом від 06.08.2018 зафіксовано відсутність підприємства за податковою адресою та неможливість вручення документів платнику податків.
54. Однак, як встановлено апеляційним г/с, на дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, органом доходів і зборів не було надано суду доказів щодо проведення заходів податкового контролю, пов`язаних з ліквідацією платника податків. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДПС звернулося з кредиторськими вимогами до ліквідатора, який їх не розглянув та клопотанням про зобов`язання ліквідатора закрити рахунки, надати звіти та документи, яке судом також не було розглянуто, внаслідок чого податковий орган безпідставно усунутий з провадження банкрутства.
Щодо достатності майна для покриття судових витрат
55. Згідно із приписами ч.4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.
56. Отже, нормами Закону встановлено додаткову вимогу до заяви боржника про порушення справи про банкрутство за статтею 95 Закону про банкрутство обов`язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 12 місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо (висновок про застосування норм права викладений в постановах КГС у складі ВС від 14.03.2018 у справі № 904/1853/17, від 01.08.2018 у справі № 911/3540/17, від 25.07.2019 у справі № 904/4503/18).
57. Натомість апеляційним господарським судом встановлено, що на рахунках у боржника відсутні кошти для покриття усіх судових витрат в провадженні у справі про банкрутство, а матеріали справи не містять належних доказів виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 33 000,00 грн та перерахування цих коштів боржникові. При цьому судом апеляційної інстанції враховано неможливість встановлення джерела сплати судового збору у цій справі при зверненні з заявою, оскільки за показниками бухгалтерського обліку боржника та інвентаризаційного опису відсутні кошти та майно, що може бути використано для покриття витрат у справі, в т.ч. для сплати судового збору визнаних вимог кредиторів.
58. Відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч.4 ст. 11 Закону про банкрутство.
59. З урахуванням наведеного суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо недотримання ліквідатором Товариства необхідних передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону про банкрутство.
60. За таких умов суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду від 27.09.2018 та припинив провадження у справі про банкрутство Товариства як безпідставно порушене.
61. Доводи скаржника зазначених висновків апеляційного господарського суду не спростовують та є такими, які в цілому зводяться до суб`єктивного тлумачення визначених Законом про банкрутство умов для відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 цього Закону та переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що в першому випадку спростовується висновками суду за результатом перегляду постанови суду апеляційної інстанції, а в іншому - в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
62. Також судом відхиляються як безпідставні аргументи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції ч.7 ст. 111 ЦК України у взаємозв`язку зі ст.78 ПК України мотивовані із посиланням, зокрема на те, що ліквідатор не ухилявся від виконання обов`язку щодо надання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів боржника, а відповідна перевірка боржника не була проведена зазначеним фіскальними органами, оскільки, як свідчать встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи (звернення ГУ ДПС з кредиторським вимогами до ліквідатора та клопотанням до суду про надання звітів та документів боржника, які не були розглянуті), непроведення такої перевірки боржника було зумовлено відсутністю у розпорядженні цих органів таких документів.
63. До того ж висновок суду щодо передчасності відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства ґрунтується не лише на обставинах відсутності перевірки боржника наведеними органами, але й включає інші порушення (наявність не закритих рахунків боржника, відсутність у боржника майна для покриття усіх судових витрат в провадженні у справі про банкрутство), які в цілому свідчать про недотримання ліквідатором передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 95 Закону про банкрутство.
64. Крім того судом відхиляються доводи скаржника щодо порушення апеляційним господарським судом норм статей 43, 118, 119 ГПК України обґрунтовані безпідставним поновленням скаржнику судом строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 27.09.2018, оскільки можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності кредитором боржника пов`язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про повне або часткове визнання його вимог (див. висновок щодо набуття статусу кредитора сформований у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
65. Лише із набуття статусу кредитора особа має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після визнання кредитором особи, однак за наявності доведення відповідного правового зв`язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням його прав та інтересів (див. близький за змістом висновок щодо права особи, яка набула статусу учасника провадження у справі про банкрутство на оскарження прийнятих у цій справі рішень сформований у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14).
66. Частиною 3 ст. 256 ГПК України визначено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
67. Згідно із ч.1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
68. Тлумачення норм ч.2, 3 ст. ст.256 ГПК України у взаємозв`язку з ч.1 ст. 119 ГПК України свідчить, що законодавець пов`язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з наявністю поважних причин пропуску, оцінка яких здійснюється судом апеляційної інстанції виходячи з конкретних обставин пропуску, наведених в обґрунтування поновлення строку.
69. Тобто визначальними у поновленні строку з підстав визначених ч.3 ст. 256 ГПК України є конкретні обставини його пропуску, які оцінюються судом із урахуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України, що в даному разі було враховано апеляційним господарським судом в ухвалі від 15.03.2021 під час поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
70. У постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
71. Тож аналогічно як і попередні, доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм статей 43, 118, 119 ГПК України не знайшли свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку.
72. Решта аргументів скаржника, наведених в касаційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі з огляду на недотримання ліквідатором боржника передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону про банкрутство.
Немає коментарів:
Дописати коментар