ПОСТАНОВА 21.07.2021, Справа № 910/1469/20, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98523773
У справі про банкрутство, провадження у
якій було відкрито місцевим г/с ухвалою від 03.03.2020, постановою від
10.12.2020 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. ГУ
ДПС у м. Києві не будучи учасником справи (конкурсним кредитором), оскаржило
постанову про визнання Боржника банкрутом до апеляційного г/с та після залишення
апеляційної скарги без задоволення (постанова від 25.03.2021), звернулося до Верховного
Суду з касаційною скаргою. За твердженням скаржника, суд першої інстанції
безпідставно порушив провадження у даній справі про банкрутство, формально підійшов
до аналізу фінансового стану підприємства, що призвело в подальшому до
винесення оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом. В касаційні
скарзі ГУ ДПС у м. Києві також посилалося на правову позицію ВС, викладену в
постанові від 20.08.2018 у справі № 904/862/18, і, крім того, вказувало,
що постанова г/с про визнання банкрутом Боржника, хоча і не
позбавляє контролюючий орган можливості провести перевірку боржника відповідно
п.п.78.1.7, п.78.1, ст.78 ПК України, однак відповідно до ст. 59 КУзПБ фактично позбавляє права нараховувати грошові
зобов`язання за наслідками такої перевірки зі сплати податків, зборів, єдиного
внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових
коштів. ВС не погодився з доводами скаржника, що оскаржуваними судовими рішеннями
порушуються його права, також вказав, що висновки ВС, на які посилається скаржник, не є
релевантними для справи та залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення нижчих судів без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Згідно
із частинами 1, 2 ст. 49 КУзПБ, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження
майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури
санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
Ø
До
закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають
одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду
клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати
до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури.
Ø
Частиною
3 наведеної статті встановлено, що у підсумковому засіданні господарський суд
ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури
розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу
про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення
плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими
кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання
боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття
провадження у справі про банкрутство.
Ø
Згідно
з ч. 4 ст. 49 КУзПБ, у разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії
процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею
рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів
після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання
боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Ø Місцевим та апеляційним судами
встановлено, що в матеріалах справи відсутнє рішення зборів кредиторів
щодо подальшого руху справи.
Ø Разом з тим, як встановлено судами першої та
апеляційної інстанцій, станом на день прийняття постанови про визнання боржника
банкрутом, ні боржником, ні розпорядником майна боржника не надано суду
відомостей щодо можливості боржника погасити кредиторську заборгованість.
Ø
Апеляційним
судом встановлено, що розпорядником майна було подано до господарського суду
Підсумковий звіт про свою про діяльність, Аналіз фінансово-господарського стану
Боржника станом на 16.11.2020 з матеріалами проведеної інвентаризації, які
містяться в матеріалах справи.
Ø
При
цьому, надавши оцінку наявним у справі доказам, дослідивши фінансовий стан
підприємства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що
матеріалами справи підтверджується наявність у боржника кредиторської
заборгованості на загальну суму 7,0 млн грн та наявність ознак
неплатоспроможності боржника.
Ø
Статтею 58 КУзПБ встановлено, що у випадках, передбачених цим
Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює
постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію
боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання
осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не
перешкоджає провадженню у справі.
Ø
Отже,
за наведених вище обставин та вимог КУзПБ, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для
визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Ø
Аргументи
ГУ ДПС у м. Києві у
касаційній скарзі про те, що постанова господарського суду про
визнання банкрутом Боржника порушує його права, оскільки позбавляє
контролюючий орган права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками
перевірки боржника відповідно п.п.78.1.7,
п.78.1, ст.78 ПК України зі сплати податків,
зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та
страхових коштів відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Ø
Так,
як встановлено апеляційним судом, підтверджується матеріалами справи та не
заперечується скаржником, ГУ ДПС у м. Києві не скористалося своїм правом
набути статус учасника у справі про банкрутство у якості конкурсного кредитора
після офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі
про банкрутство Боржника.
Ø
Крім
того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві не
скористалося і своїми правами, наданими ПК України, щодо проведення
перевірок до прийняття місцевим г/с постанови від 10.12.2020 про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Ø
Разом
з тим, колегія суддів зазначає, що норми чинного податкового законодавства та
законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим
органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.
Ø
При
цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції не
встановлено і ГУ ДПС у м. Києві не зазначено, що після визнання
10.12.2020 боржника банкрутом податковий орган вживав заходи щодо проведення
перевірки боржника, що дозволило б податковому органу при належному
виконанні ним обов`язків, передбачених податковим законодавством України,
скористатись правом визначити суми податкових та грошових зобов`язань платника
податків, а також заявити свої вимоги до боржника на суми коштів (у разі
виявлення порушень за результатами перевірки боржника).
Ø
Водночас,
ВС відхиляє як посилання заявника касаційної скарги на правову позицію
Верховного Суду, викладену в постанові від 20.08.2018 у справі № 904/862/18,
так і його доводи про безпідставне порушення провадження у даній справі про
банкрутство, оскільки наведені скаржником аргументи та висновки
Верховного Суду стосуються застосування норм права у справі про
банкрутство, відкритої в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, а отже, не
є релевантними для справи, яка переглядається, у зв`язку з неподібністю
матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Ø Основною підставою для визнання боржника
банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури є встановлення судом неспроможності боржника
відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше як
через процедуру ліквідації.
Ø
Таким
чином, виходячи з аналізу наведених норм, за сукупністю встановлених судами
обставин неплатоспроможності боржника, відповідно до Підсумкового звіту
розпорядника майна, Аналізу фінансово-господарського стану Боржника станом на
16.11.2020, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС погоджується з висновком
судів попередніх інстанцій про наявність підстав для
визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Ø
Наведені
ГУ ДПС у місті Києві у касаційній скарзі доводи про неповне дослідження
судами всіх обставин справи та неправомірність прийнятого рішення щодо визнання
боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не можуть
бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони
спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або
неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а
колегія суддів не встановила допущених судами першої та апеляційної інстанцій
фундаментальних порушень при розгляді питання про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури у даній справі.
Немає коментарів:
Дописати коментар