ПОСТАНОВА 21.07.2021, Справа № 922/2144/16, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98560782
В межах справи про банкрутство боржника розглядалася позовна заява, в якій заставний кредитор просив визнати недійсними результати торгів у формі аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 07.11.2017 та свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане покупцю приватним нотаріусом. Заява була обгрунтована тим, що майно банкрута було реалізовано без погодження з забезпеченим кредитором та судом його початкової вартості, без погодження з кредитором та судом умов, на яких буде продаватись майно, без погодження з кредитором та судом організатора аукціону, що призвело до продажу майна банкрута за заниженими цінами і на умовах, що не відповідають інтересам забезпеченого кредитора. Місцевий г/с ухвалою від 10.09.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 11.02.2021), заяву задовольнив. За висновками судів, аукціон з продажу майна банкрута відбувся з порушенням Закону про банкрутство ( в редакції, що діяла на момент продажу майна) та правил щодо підготовки відкритих торгів (аукціону), а саме за відсутності згоди (погодження) заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, та продажу майна за заниженою ціною. Визнання недійсними результатів торгів (аукціону), на яких відбувся продаж майна, є підставою для задоволення похідної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, виданого покупцю приватним нотаріусом відповідно до до ч.3 ст. 55 Закону про банкрутство. Верховний суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що встановлені судами та не спростовані скаржником порушення правил проведення аукціону є підставою для визнання результатів оспорюваного аукціону недійсними, що підтверджує правильність висновку судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість доводів заяви заставного кредитора та її задоволення; визнання недійсними результатів торгів (аукціону), на яких відбувся продаж майна, є підставою для задоволення вимоги, як похідної, про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, виданого покупцю.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
ØВраховуючи, що …, оспорюваний аукціон відбувся 07.11.2017, оцінка спірних правовідносин здійснюється на момент їх виникнення, а саме на дату проведення оспорюваного аукціону із застосуванням Закону про банкрутство у редакції, чинній на час організації та проведення аукціону
Ø…, суд касаційної інстанції враховує наступне.
ØОсобливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.
ØПравова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справі № 6-370цс16 від 29.06.2016, у справі № 904/9284/14 від 14.12.2016).
ØРезультати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу (частина третя статті 55 Закону про банкрутство).
ØРозглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд має системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог ч.3 ст. 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, забезпечення балансу інтересів боржника та кредиторів (висновки викладені у постановах КГС у складі Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі №911/3132/17, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12, від 28.11.2019 у справі № 5009/2987/12).
ØСтала судова практика вказує на те, що до предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (ст.50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (ст.58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (ст.61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (ст. 64-68 Закону) тощо.
ØВраховуючи, що законодавцем окремо прямими нормами Закону про банкрутство, а саме ч.4 ст. 42, визначено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує; продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду, у разі ненадання заставним кредитором згоди на реалізацію майна або ігнорування ним письмових вимог ліквідатора, останній на виконання вимог статті 42, зобов`язаний звернутися з відповідним клопотанням про надання такої згоди до суду, який розглядає справу про банкрутство
ØПри цьому, передумовою для звернення ліквідатора з відповідною заявою до суду є наявність таких обставин (доведених належним чином) як звернення за одержанням згоди до кредитора - заставодержателя і не отримання від нього такої згоди або не отримання відповіді на звернення.
ØСудами попередніх інстанцій встановлено, що доказів того, що ліквідатор звертався на адресу заставного кредитора за одержанням згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, матеріали справи не містять; ліквідатор … належних та допустимих доказів, що підтверджують його звернення за одержанням згоди до кредитора не надав.
ØЗаставний кредитор заперечує факт отримання від ліквідатора відповідного запиту та зазначає про відсутність згоди на продаж заставного майна.
ØДоводи скаржника про те, що заставний кредитор був обізнаний про проведення продажу заставного майна, так як знайомився з матеріалами справи, не звільняє ліквідатора від виконання вимог ст.42 Закону про банкрутство.
ØРозглядаючи заяву заставного кредитора про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна банкрута, суди встановили, що ухвалою суду від 15.02.2017 було надано згоду на продаж майна банкрута, яке знаходиться в заставі кредитора.
ØВ подальшому, зазначена ухвала постановою апеляційного г/с від 11.12.2017 була скасована, в задоволенні клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення вимог кредитора, відмовлено (постанова набрала законної сили, в касаційному порядку не оскаржувалася).
ØПідставою для відмови у задоволенні клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення вимог кредитора стало саме відсутність належних та допустимих доказів щодо звернення до кредитора - заставодержателя та отримання (або неотримання) від нього згоди на продаж заставного майна саме до звернення ліквідатора з відповідною заявою до суду.
ØЗгідно позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 24.06.2015 у справі № 907/544/14 та № 6-449цс15 від 10.06.2015., якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
ØОтже, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, було здійснено без обов`язкової згоди кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
ØВідповідно до ч. 3 ст.98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
ØПоложеннями ч.2 ст.41 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута.
ØВідповідно до положень ч.1 та 2 ст.43 Закону про банкрутство, майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю ЦМК є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.
ØСтаття 44 Закону про банкрутство встановлює, зокрема, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.
ØПри цьому, як зазначено у частині 1 вказаної статті, вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.
ØВиходячи з системного аналізу положень ст.43, ч.1 та 5 ст. 44 та ст. 64-66 Закону про банкрутство, слід зазначити, що законодавець, з одного боку, надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (ч.1 ст.44 Закону про банкрутство).
ØЗважаючи на вищенаведені норми, враховуючи основну мету (цілі) аукціону як способу реалізації майна боржника, якою виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, передусім є відчуження цього майна за максимальною ціною, що визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції (участі в аукціоні з продажу майна боржника якомога широкого кола осіб) задля задоволення вимог кредиторів банкрута у якнайбільшому розмірі, повнота дій ліквідатора боржника має аналізуватися на предмет його добросовісності, розсудливості та дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів при продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі в сукупності з нормами права, які визначають процедури продажу майна боржника. Ліквідатор повинен вживати заходів до унеможливлення вчинення дій на користь третіх осіб, які не є учасниками провадження у справі, якщо такими діями порушується баланс інтересів боржника та кредиторів.
ØНа необхідності системного застосування норм Закону про банкрутство та надання судами оцінки повноті дій ліквідатора в сукупності з нормами права, які визначають процедури продажу майна боржника неодноразово зверталася увага у постановах КГС у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі №910/2526/14, від 10.10.2018 у справі № 6/129-10, від 01.11.2018 у справі №924/1708/14.
ØВідповідно до матеріалів справи вимоги заявника окремо внесені до реєстру вимог кредиторів та забезпечені заставою майна боржника у розмірі 96772331,81 грн.
ØСудами встановлено, що ліквідатором не була проведена інвентаризація майна банкрута, не здійснена його оцінка відповідним експертом, тобто не були дотримані вимоги Закону, зокрема, щодо порядку оцінки майна, що передує проведенню аукціону.
ØДаний факт, як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, сторонами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
ØВідтак, встановивши, що ліквідатором боржника вказані вимоги Закону про банкрутство не виконані, докази повідомлення заставного кредитора про час, місце та умови продажу заставного майна, наявності згоди (погодження) заставного кредитора на продаж майна банкрута; проведення інвентаризація майна банкрута та здійснення його оцінка відповідним експертом, в матеріалах справи відсутні, суди дійшли висновку, що торги, проведені у формі аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 07.11.2017…, відбулися з порушенням Закону про банкрутство.
ØТоді як інформування забезпеченого кредитора про реалізацію майна боржника з аукціону сприяло б дотриманню балансу інтересів боржника та забезпеченого кредитора у процедурі банкрутства та мало б наслідком створення більш конкурентних умов продажу нерухомого майна, оскільки коло потенційних покупців такого майна було б розширено за ініціативою забезпеченого кредитора, зацікавленого у відчуженні предмета застави за найвищою ціною.
ØУ вирішенні питання щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника колегія суддів враховує, що процедура проведення аукціону у справі про банкрутства складається з чотирьох етапів її організації: підготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, вибір організатора аукціону, оформлення проекту договору на проведення аукціону, узгодження умов реалізації заставного майна з забезпеченим кредитором, визнання організатора аукціону учасником справи про банкрутство); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, яке відповідає вимогам Закону про банкрутство, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону та оформлення його результатів.
Ø Між тим, порушення порядку організації будь-якого з цих етапів є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому, у зв`язку з чим, вирішуючи спір щодо визнання недійними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суд має встановити факт дотримання чи недотримання порядку його проведення на кожному з етапів.
ØЗ встановлених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі обставин вбачається недотримання ліквідатором вимог Закону про банкрутство щодо підготовки і проведення аукціону, зокрема, продаж майна було здійснено за відсутності згоди (погодження) заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, за заниженою ціною, а також недотримання вимог стосовно оформлення кінцевих результатів аукціону, що призвело до порушення прав та інтересів заставного кредитора і боржника.
ØВстановлені судами та не спростовані скаржником порушення правил проведення аукціону є підставою для визнання результатів оспорюваного аукціону недійсними, що підтверджує правильність висновку судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість доводів заяви заставного кредитора та її задоволення.
ØВизнання недійсними результатів торгів (аукціону), на яких відбувся продаж майна, є підставою для задоволення вимоги, як похідної, про визнання недійсним відповідно до ч.3 ст.55 Закону про банкрутство свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, виданого покупцю приватним нотаріусом.
Немає коментарів:
Дописати коментар