ПОСТАНОВА 27.07.2021, Справа № 910/18943/20, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98645775
У грудні 2020 року АТ "Сбербанк" звернувся до г/с із заявою про банкрутство Боржника і просило визнати кредиторські вимоги у розмірі 1,2 млрд. грн. Місцевий г/с ухвалою від 21.12.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с, відкрив провадження у справі і цією ж ухвалою, серед іншого визнав грошові вимоги Банку в розмірі 294,2тис. грн. Керуючись ч.4 ст.75 ГПК України суди дійшли висновку, що судовими рішеннями у справах № 921/393/15-г/16 та № 921/1148/14-г/5 підтверджено визнанні суми заборгованості, а проценти та пеня за несвоєчасне повернення кредиту, проценти та комісії поза межами кінцевого строку кредитування нараховані Банком за відсутності правової підстави, а тому відхилені. Верховний Суд погодився з судами нижчих інстанцій, вказавши про правильність їх висновків в частині відхилених грошових вимог.
Короткі висновки:
42.Право позичальника правомірно користуватись грошовими коштами кореспондується з його обов`язком здійснювати плату за таке користування. Якщо ж право позичальника на користування чужими грошовими коштами припиняється у зв`язку з настанням строку повернення кредиту, то припиняється і обов`язок сплачувати передбачені договором проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами.
Позиція Верховного Суду
26. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
27. За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
28. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
29. При цьому згідно з висновками ВП ВС, викладеними у п.53 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 з подібними правовідносинами, щодо застосування абзацу 2 ч.1ст. 1048 ЦК України, положеннязазначеної норми про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
34. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України).
35. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
36. Отже у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
37. Аналогічні висновки щодо застосування ч.1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
38. У постанові ВП ВС у справі №910/1238/17 розмежоване поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами", а отже "проценти за користування кредитом" - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1051 ЦК України. "Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами" - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
39. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.
40. Щодо аргументів касаційної скарги про те, що сторони у пункті 7.2. Договору передбачили іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості (тобто конкретний термін сплати кредиту за договором), колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
40.1. У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 ВП ВС роз`яснила відмінності у термінах "строк договору, строк виконання зобов`язання та виконання зобов`язання".
40.2. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
40.3. Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
40.4. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
40.5. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч.2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч.3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
40.6. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
40.7. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у ст.530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
40.8. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
40.9. Так, у справі №444/9519/12 "сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання".
41. Отже, доводи скаржника зводяться до довільного тлумачення обставин справи у зв`язку із незгодою скаржника із висновками викладеними у постановах Верховного Суду.
42.Право позичальника правомірно користуватись грошовими коштами кореспондується з його обов`язком здійснювати плату за таке користування. Якщо ж право позичальника на користування чужими грошовими коштами припиняється у зв`язку з настанням строку повернення кредиту, то припиняється і обов`язок сплачувати передбачені договором проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами.
43. Підставами припинення нарахування відсотків по кредиту з настанням яких припиняється право кредитодавця нараховувати та стягувати проценти за правомірне користування кредитом є сплив визначеного договором строку кредитування.
44. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що між сторонами Договору сплинув термін строку кредитування, а отже кредитодавець (Банк) втратив право нараховувати відсотки за ст.1048 та 1054 ЦК України. Він має право здійснювати нарахування відсотків за правомірне користування чужими грошовими коштами згідно з ч.2 ст.625 ЦК України.
45. Оскільки, суди встановили, що річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України банк не заявляв, суди дійшли правомірного висновку, що грошові Банку підлягають визнанню у розмірі 294,2 млн грн, в іншій частині підлягають відхиленню.
48. У справі, що розглядається, колегія суддів КГС у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, отже аргументи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Немає коментарів:
Дописати коментар