ПОСТАНОВА 28.07.2021, Справа № 917/1500/18(917/1932/20), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Пєскова В.Г., Банаська О.О., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98851458
Справа про
банкрутство Боржника була порушена ухвалою місцевого г/с від 17.01.2019; постановою
від 17.10.2019 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено
ліквідатора; 07.12.2020 від ліквідатора надійшла заява про покладення на
засновника/керівника Боржника - ОСОБА_2 та засновника Боржника - ОСОБА_1
субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у зв`язку із
доведенням до банкрутства. Місцевий
г/с ухвалою від 11.02.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с, заяву ліквідатора задовольнив частково, притягнув до субсидіарної відповідальності ОСОБА_2, ухвалив стягнути з ОСОБА_2 в якості
субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням
його до банкрутства, грошові кошти в сумі 109,6 млн грн; у задоволенні заяви до
ОСОБА_1 відмовив. Задовольняючи заяву частково,
суд першої інстанції виходив з того, що відповідальним за результати
господарської діяльності боржника та винним у настанні банкрутства боржника є
один із засновників (учасників) та його керівник - ОСОБА_2, винні дії
якого призвели до неплатоспроможності боржника, що доведено матеріалами справи, а
для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 ліквідатором не
надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення
учасником банкрута - ОСОБА_1 дій, що призвели до доведення боржника до
банкрутства. Верховний Суд не погодився з висновками нижчих судів, скасував
їх судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказавши,
що висновки нижчих судів зроблені з неповним з’ясуванням обставин справи, зокрема,
суди надавали оцінку лише діям ОСОБА_1 та їх зв`язку з доведенням Боржника до
банкрутства та не перевірили доводи ліквідатора банкрута, що підставою для
субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 є бездіяльність останнього як
співзасновника; відповідно до ст. 211
ГК України засновники (учасники) суб`єкта
підприємництва, зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його
банкрутству. Також за висновком ВС суди не врахували, що притаманною ознакою
цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна
довести відсутність своєї вини.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Частиною
1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути
передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна)
відповідальність іншої особи.
Ø
Відповідно
до ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт
підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші
особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про
банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне
доведення до банкрутства.
Ø
Умисним
банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва,
викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта
підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави,
суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом. (ч. 3 ст. 215 ГК України).
Ø
Згідно
з ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб,
які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність
за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, а
стягнені, за результатом проведеної роботи, суми включаються до складу
ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог
кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Ø
Субсидіарна
відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності,
який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів)
або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження
вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про
банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої
відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів
господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та
суб`єктивна сторона правопорушення.
Ø
При
цьому, на ліквідатора відповідно до ч.5 ст. 61 КУзПБ покладається
обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю)
суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю
боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі
банкрутства).
Ø
Водночас,
притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є
відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.
Ø Так, у справі, яка переглядається, під час
встановлення обставин наявності або відсутності правових підстав для покладення
субсидіарної відповідальності на співзасновника боржника - ОСОБА_1 , суди
надавали оцінку лише діям ОСОБА_1 та їх зв`язку з доведенням Боржника до
банкрутства.
Ø
Погоджуючись
з судом першої інстанції про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_1
субсидіарної відповідальності за боргами Боржника, апеляційний г/с дійшов
висновку, що ліквідатором не надано суду будь-яких належних та допустимих
доказів, які б свідчили про вчинення засновником (учасником) боржника дій, що
призвели до доведення товариства до банкрутства.
Ø
Проте,
судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що не
лише неправомірні дії осіб, що контролюють боржника, але і їх
бездіяльність, що призвела до неплатоспроможності
товариства, порушення прав та інтересів кредиторів, є підставою
для покладення на таких осіб субсидіарної відповідальності.
Ø Відповідно до ст. 211 ГК
України засновники (учасники) суб`єкта
підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані
вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.
…
Ø
При
розгляді спору у даній справі судам належало належним
чином перевірити доводи ліквідатора банкрута про те, що підставою
для субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 є бездіяльність останнього як
співзасновника Боржника, що призвела до неплатоспроможності Товариства,
оскільки, володіючи часткою у 50% статутного капіталу, ОСОБА_1 мав здійснювати,
але не здійснював, належний контроль за діяльністю Товариства.
Ø
Колегія
суддів зазначає, що засновник (учасник) має законодавчо визначене право
отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а відтак, ОСОБА_1
мав можливість ознайомитись із річною фінансовою звітністю товариства, вживати
заходи для проведення аудиту, а враховуючи його право брати участь у розподілі
прибутку товариства, мав бути обізнаним про фінансову ситуацію, що
склалася на Товаристві.
Ø
Проте,
попередніми судовими інстанціями наведеного перевірено не було та не враховано,
що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна
відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником,
що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього
будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення
вимог кредиторів. При цьому, суди також не врахували, що притаманною ознакою
цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна
довести відсутність своєї вини.
Немає коментарів:
Дописати коментар