ПОСТАНОВА 25.08.2021, Справа № 911/1041/19 (911/1703/20), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г.,Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99243432
У справі про банкрутство Боржника, провадження у якій відкрито 13.05.2019, а 17.10.2019 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, Кредитор (Банк) 11.06.2020 подав заяву про визнання недійсним правочину у межах справи про банкрутство в порядку ст. 42 КУзПБ. Заява обґрунтована тим, що боржник протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (п. 2 ч. 1 ст. 42 КУзПБ). Місцевий г/с ухвалою від 14.12.2020, яка залишена без змін апеляційним Г\с (постанова від 13.05.2021), у задоволенні заяви відмовив. Судові рішення мотивовані тим, що станом на час укладання оспорюваного договору такої умови як вчинення правочину протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство для визнання такого договору недійсним не існувало, що виключає можливість застосування з огляду на принцип незворотності дії закону в часі. ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, вказавши, що висновки судів про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, укладеного за 2 роки і 7 місяців до відкриття провадження у даній справі про банкрутство Боржника, є правильними, так як станом на час укладання оспорюваного договору такої умови як вчинення правочину протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство для визнання такого договору недійсним не існувало.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. З огляду на приписи пунктів 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ (згідно яких з дня введення в дію Кодексу втратив чинність Закон про банкрутство і з дня введення Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
18. Водночас слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування статті 42 КУзПБ у Постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 дійшов висновку, що норми цієї статті з урахуванням приписів п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.
19. Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в ст.42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.
20. Тому приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.
21. Враховуючи наведені вище висновки зроблені у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 та з огляду на встановлені під час розгляду справи судами попередніх інстанцій обставини вчинення спірного правочину 11.10.2016, що мало місце до введення в дію КУзПБ, доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень статті 42 КУзПБ, підлягають відхиленню.
22. У зв`язку з наведеним підлягають відхиленню доводи скаржника, оскільки, станом на час укладання оспорюваного договору такої умови як вчинення правочину протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство для визнання такого договору недійсним не існувало, що виключає можливість застосування наведеної умови під час розгляду цього спору. Отже, висновки попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору № 26/16 про надання зворотної фінансової допомоги від 11.10.2016, укладеного за 2 роки і 7 місяців до відкриття провадження у даній справі про банкрутство Боржника, є правильними та такими, які під час касаційного оскарження не спростовані скаржником.
Немає коментарів:
Дописати коментар