ПОСТАНОВА 25.08.2021, Справа № 925/1499/17, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г.,Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99243435
Боржником у особі ліквідатора банкрута, у
межах справи про банкрутство подано заяву від 20.05.2020 з вимогою про
визначення умов продажу майна банкрута на другому повторному аукціоні по лотах:
№1-11 (право вимоги стягнення коштів).
Заява мотивована тим, що перші та
повторний аукціони не відбулися у зв’язку з відсутністю учасників і що комітет
кредиторів 20.05.2020 прийняв рішення про погодження умов продажу майна на
другому повторному аукціоні, змінивши спосіб його проведення, а саме без
пониження початкової ціни, у той час як ліквідатором було запропоновано
проводити другі повторні аукціони з можливістю зниження початкової ціни.
Ліквідатор в заяві вказував, що з прийнятим комітетом кредиторів рішенням не
погоджується, у зв`язку з цим, керуючись ч.7 ст.75 КУзПБ і звернувся до
суду для визначення ним умов аукціону. Місцевий г/с ухвалою
від 03.07.2020 заяву боржника у особі ліквідатора задовольнив повністю, визначив
умови проведення другого повторного аукціону з продажу майна у відповідному
складі та ін. Апеляційний г/с (постанова від 21.10.2020) прийняв нове
рішення, у задоволенні заяви відмовив повністю. 06.04.2021 арбітражний керуючий
подав до апеляційного г/с заяву про роз`яснення постанови апеляційного г/с від
21.10.2020, у задоволенні якої апеляційний г/с відмовив ухвалою від 19.05.2021; ухвала мотивована тим, що
постанова від 21.10.2020 є гранично повною та чіткою, та у повному обсязі
відповідає ст.282 ГПК України, а тому її
зміст не викликає жодних труднощів та не потребує зайвої деталізації; згідно
поданої заяви, ліквідатор не ставить питання про роз`яснення (тлумачення)
незрозумілого тексту вказаної постанови, питання, з якими звернувся заявник
стосуються не виправлення недоліків судового акту, а роз`яснення правових
наслідків постанови, тоді як приписи ст. 245 ГПК України не передбачають можливості надання судом юридичної
консультації щодо роз`яснення правових наслідків відповідного судового рішення.
Ліквідатор звернувся до КГС із
касаційною скаргою на ухвалу апеляційного г/с від 19.05.2021про відмову у
роз’ясненні постанови від 21.10.2020, до якої включив скаргу на саму постанову
від 21.10.2020 (яка не підлягає окремому касаційному оскарженню), просив скасувати
вказані судові рішення та залишити в силі ухвалу місцевого г/с від 03.07.2020. ВС
у задоволенні скарги на ухвалу від 19.05.2021
відмовив, а в частині скарги на постанову від 21.10.2021 провадження
закрив, вказавши, що постанова апеляційного г/с від 21.10.2020 не належить до
судового рішення, що підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом
«Про виконавче провадження», тому суд апеляційної
інстанції правильно відмовив у її роз`ясненні, а в частині оскарження постанови
від 21.10.2020, ліквідатором не визначено підстав оскарження, що виключає
касаційний розгляд, оскільки касаційна скарга є неприйнятною, у цій частині та
, окрім того, ухвалою від 21.12.2020 було відмовлено у відкритті касаційного
провадження у справі № 925/1499/17 за касаційною скаргою ліквідатора на
постанову апеляційного г/с від 21.10.2020 у даній справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Відповідно до ч. 1 ст.
245 ГПК України за заявою учасників справи,
державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке
набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
20. Виходячи із змісту наведеної норми, роз`яснення судового
рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в
усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового
рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення
випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його
виконання.
21. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно
і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи
змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом
судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну
рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів
прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку
виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
22. Ч. 2 ст. 245 ГПК
України встановлено, що подання заяви про
роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане
або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до
примусового виконання.
23. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню
підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого
визначено Законом України
«Про виконавче провадження».
24. Відповідно до ч. 4 ст.
245 ГПК України про роз`яснення або відмову у
роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
25. У цьому ж разі, постанова
апеляційного г/с від 21.10.2020 у справі №925/1499/17 не належить до
судового рішення, що підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», і обґрунтування протилежного скаржник не навів, тому
суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви ліквідатору у її
роз`ясненні.
ЩОДО СКАРГИ НА ПОСТАНОВУ
АПЕЛЯЦІЙНОГО Г/С, ЯКА НЕ ПІДЛЯГАЄ ОКРЕМОМУ КАСАЦІЙНОМУ ОСКАРЖЕННЮ.
37. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд
процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і
вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом
сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у
справі про банкрутство.
38. ВП ВС у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила
висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна
поділити на дві групи:
38.1. Одна з них стосується не вирішення спорів, а
розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто
непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство,
про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у
справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і
відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.
38.2. Друга група стосується виключно вирішення спорів.
До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про
банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом
сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який
відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються
непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про
позовне провадження, встановленими у ГПК України.
39.Порядок оскарження судових рішень у
процедурах банкрутства врегульовано ст.9 КУзПБ (щодо першої групи судових рішень), а для спорів, які
вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до ст.7 КУзПБ (друга група судових рішень) – ст. 255, 287 ГПК України.
Така правова позиція неодноразово
висловлювалась у судових рішеннях ВС, зокрема у постановах від 05.04.2021 у
справі № 4/5007/33-Б-11, від 06.05.2021 у справі № 910/2526/14, від
18.05.2021 у справі № 924/549/19, від 19.05.2021 у справі №
925/236/15.
40. Відповідно до ч.1 ст.9
КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у
справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв,
клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури (перша група судових рішень за висновком ВП
ВС у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17) можуть бути оскаржені в
порядку, встановленому ГПК України, з
урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
41. Частиною 3 ст.9 КУзПБ, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають
оскарженню постанови апеляційного г/с, прийняті за результатами перегляду
судових рішень, крім:
- ухвали про відкриття провадження у
справі про банкрутство
- ухвали за результатами розгляду грошових
вимог кредиторів
- ухвали про закриття провадження у справі
про банкрутство
- постанови про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
42. Наведений в ч.3 ст.9 КУзПБ, перелік судових рішень, що
підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші
судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість
здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
43. КУзПБ не передбачено можливість оскарження окремо
постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами апеляційного
перегляду ухвал місцевого г/с у справах про банкрутство щодо
визначення умов продажу майна банкрута на другому повторному аукціоні у
справі про банкрутство, що в сукупності з положеннями ст.287
ГПК України виключає можливість касаційного
перегляду у разі окремого оскарження такої постанови суду апеляційної
інстанції.
44. Водночас, абзацом 2 ч.3 ст.9 КУзПБ передбачено,
що скарги на постанови апеляційних г/с, прийняті за результатами
оскарження ухвал г/с у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню
окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у
справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.
45. У постанові судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС ВС від 20.05.2021 у справі №922/3369/19 щодо включення до
касаційних скарг на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають
оскарженню, скарг на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за
результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які
не підлягають оскарженню окремо, зазначено таке.
При вирішенні питання наявності підстав
для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами на судові
рішення, визначені абзацом 1 ч.3 ст.9
КУзПБ, до яких включені/приєднані скарги на постанови
апеляційного суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, які не
підлягають оскарженню у касаційному порядку окремо, слід враховувати
і таке.
- По-перше, як скарга на судові рішення, які за приписами ст.9 КУзПБ підлягають
оскарженню, так і включена/приєднана до неї скарга на судові рішення,
які за приписами ст.9 КУзПБ не
підлягають оскарженню окремо, мають відповідати вимогам процесуального
Закону щодо прийнятності, зокрема статтям 289, 290, 291
ГПК України.
- По-друге, скарга на судові рішення, які не підлягають оскарженню в
касаційному порядку, може бути включена/приєднана, в порядку абзацу 2 ч.3 ст.9 КУзПБ до
основної скарги на судові рішення, найбільш наближені за датою прийняття
(за можливістю). Касаційна скарга на судові рішення, які не підлягають
оскарженню в касаційному порядку окремо, у разі пропуску строку на касаційне
оскарження, визначеного приписами ст.288 ГПК України, має містити клопотання про поновлення строку на
касаційне оскарження з вмотивованим обґрунтуванням такого пропуску та підстав
включення скарги на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, до
основної скарги. Ця умова справедлива і для касаційної скарги на постанову
апеляційного господарського суду, що може бути оскаржена окремо.
- По-третє, судові рішення за скаргою на судові рішення, які за
приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включеної/приєднаної до
неї скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, повинні бути (як
правило) сутнісно (змістовно, логічно) поєднані підставами і доводами, стосуватися
прав і охоронюваних законом інтересів особи щодо якої прийняте судове рішення,
яке не підлягає касаційному оскарженню окремо.
46. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ліквідатором банкрута
касаційну скаргу подано (включено до скарги на оскаржувану ухвалу) на постанову
апеляційного г/с від 21.10.2020 (прийняту за результатами апеляційного
перегляду ухвали місцевого г/с від 03.07.2020 (щодо розгляду заяви ліквідатора
від 20.05.2020 з вимогою про визначення умов продажу майна банкрута на другому
повторному аукціоні по лотах, в порядку ч. 7 ст.75 КУзПБ)).
47. Водночас, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 304 ГПК України, ухвали
судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в
касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 і 3 ч.1 ст. 287
цього Кодексу.
Скарги на ухвали, що не підлягають
оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду
апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення
чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає
оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про
що постановляє ухвалу.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи
апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для
розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду
апеляційної інстанції.
48. Як вбачається з касаційної скарги Ліквідатора, доводи
скаржника в цій частині зводяться до намагання отримати висновки щодо
"незаконності" судового рішення другої інстанції, хоча останнім не
визначено підстав оскарження (передбачених у ст. 287 ГПК України) постанови
апеляційного г/с від 21.10.2020 (прийнятої за результатами апеляційного
перегляду ухвали місцевого г/с від 03.07.2020 (щодо розгляду заяви ліквідатора
від 20.05.2020), що виключає касаційний розгляд, оскільки касаційна скарга є
неприйнятною, у цій частині, у розумінні ГПК України та КУзПБ, по суті. У цьому випадку відсутні підстави
для формування правового висновку.
49. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою ВС від
21.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №
925/1499/17 за касаційною скаргою ліквідатора на постанову апеляційного г/с від
21.10.2020 у даній справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд
касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі,
якщо, є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення
або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною
скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
50. За наведених обставин, правові підстави для касаційного розгляду
щодо оскарження постанови апеляційного г/с від 21.10.2020 (яка не підлягає
окремому касаційному оскарженню), відсутні, а провадження у цій частині
підлягає закриттю в порядку ст. 296
ГПК України.
Немає коментарів:
Дописати коментар