ПОСТАНОВА ВС 01.09.2021, Справа № 910/7357/20, колегія: головуючий - Пєсков В.Г., судді: Банасько О.О., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99315243
У справі про банкрутство Боржника,
провадження у якій було відкрито 17.06.2020, а 13.01.2021 боржника визнано
банкрутом, 15.02.2021, ГУ ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, просило скасувати оскаржувану постанову про
визнання боржника банкрутом та закрити провадження у справі, посилаючись на те,
що постанову було прийнято формально; судом не було повно та всебічно з`ясовано
обставини справи та не проаналізовано дії керівника боржника, моменту
виникнення загрози неплатоспроможності на підставі аналізу наявних активів та
пасивів, не зазначено момент настання строку виконання вимог для кожного
кредитора, відсутній висновок чи відбулося порушення керівником боржника
строків подання відповідної заяви про відкриття провадження у справі про
банкрутство. Щодо порушеного права ГУ ДПС, апелянт вказував,
що оскаржувана постанова хоча і не позбавляє контролюючий орган
можливості провести перевірку боржника відповідно до п.п. 78.1.7 ПК України,
однак позбавляє права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками такої
перевірки зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове
державне соціальне страхування та страхових коштів. Апеляційний г\с ухвалою
від 19.03.2021 відкрив апеляційне провадження, справу призначив до розгляду,
зобов`язав ГУ ДПС надати докази, які підтверджують його правовий статус учасника
справи про банкрутство. Ухвалою від 19.05.2021 апеляційний г/с провадження за
апеляційною скаргою закрив Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши,
що погоджується із висновками апеляційного г/с про закриття апеляційного
провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК
України, оскільки скаржник не має статусу сторони чи
учасника у справі про банкрутство, а оскаржуваною постановою не вирішувались
питання про права та інтереси та(або) обов`язки скаржника, отже ГУ ДПС у м.
Києві не наділено правом на апеляційне оскарження у даній справі постанови про
визнання боржника банкрутом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. У справі про банкрутство коло осіб, які
мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи
задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками
справи, у хід процедури банкрутства.
38. Відповідна правова позиція не має
законодавчого відтворення ані в ГПК
України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про
банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС ВС, зокрема, у
постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі
№ 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у
справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від
20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.
39.Так, відповідно до статті
1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони,
арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, ФДМУ, представник
органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена
особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках,
передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або
обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні
кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник
(банкрут).
40.Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого
відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження
у справі про банкрутство визначається ст.45 КУзПБ.
41. Нормами даної статті встановлено, що
конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у
справі про банкрутство, зобов`язані подати до г/с письмові заяви з вимогами
до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів
з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про
банкрутство.
42. Забезпечені кредитори зобов`язані подати
заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство
в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
43. Забезпечені кредитори можуть повністю або
частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для
покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в
частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
44. Кредитори за вимогами щодо виплати
заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо
відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових
внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування
мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про
відкриття провадження у справі про банкрутство подати до г/с письмові заяви з
вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
45. У питанні набуття конкурсним кредитором
статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів
звертається до правових висновків ВС у складі судової палати для розгляду справ
про банкрутство КГС, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі №
910/4475/19, та зазначає наступне.
46. Законодавством про банкрутство для
конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими
учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про
банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом
процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення,
оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора,
звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
47. Набуття такого статусу остаточно
формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові
КГС ВС від 23.01.2020 у справі №913/444/18).
48. За приписами ч.2 ст.47 КУзПБ у попередньому
засіданні г/с розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку,
передбаченого ч.1 ст. 45 цього Кодексу, у тому
числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї
статті передбачено, що за результатами попереднього засідання г/с постановляє
ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у
часника провадження у справі про банкрутство.
49. Таким чином, порядок набуття конкурсним
кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким,
зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає
можливість довільного його трактування.
50. Отже, лише після вчинення всіх
передбачених КУзПБ (ст.45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про
повне або часткове (ч.6 ст. 45, ст.47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника
провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність
(здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки
в суді, ст.44 ГПК України) (п.6.16
постанови ВС від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
51. У даній справі, судом апеляційної
інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві із заявою про визнання грошових
вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог
кредиторів не включались та не визнавались, отже скаржник не має статусу
конкурсного кредитора у даній справі про банкрутство.
52. ВС відзначає, що другою групою осіб,
які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення
ст.254 ГПК України визначає осіб, які не брали участі у справі, але
судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
53.Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції ВС
у складі колегії суддів об`єднаної палати КГС, викладеної в постанові від
15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове
рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно
безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із
сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних
свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при
визначенні його цивільних прав і обов`язків.
54. Судове рішення, оскаржуване незалученою
особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто
судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах,
учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є
скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у
відповідних правовідносинах.
55. Якщо скаржник лише зазначає про те,
що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або
обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права
та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з
вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для
розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.
56. Особа повинна довести, що оскаржуване
судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий
зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що
скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним
судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його
права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
57. Рішення є таким, що прийнято про
права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні
висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині
рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку
рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у
справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1
статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод
положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший
правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
58.Пунктом 3 ч.1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває
апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за
апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її
права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання
про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
59.Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при
розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді
справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим г/с вирішено питання
про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши
матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної
скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного
провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за
апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і
встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси
та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
60.Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде
встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним
судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або)
обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний г/с
не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
61.Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати КГС ВС
від 14.08.2019 у справі № 62/112 та у постанові об`єднаної палати КГС ВС від
16.01.2020 у справі № 925/1600/16.
62. Як встановлено судом апеляційної інстанції
та вбачається з матеріалів справи, постановою місцевого г/с від 13.01.2021
питання про права, інтереси та(або) обов`язки ГУ ДПС не вирішувалося, як і
відсутні в мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення висновки та
судження про права та обов`язки скаржника.
Щодо доводів, що постанова про визнання
боржника банкрутом позбавляє права ДПІ нараховувати грошові зобов’язання
63. Доводи ГУ ДПС у м. Києві, що, судом
апеляційної інстанції не взято до уваги, що оскаржувана постанова суду першої
інстанції містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки ГУ ДПС у м.
Києві, оскільки позбавляє права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками
перевірки зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове
державне соціальне страхування та страхових коштів із посиланням на постанови ВС
від 16.04.2019 у справі № 925/871/15, від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16,
колегія суддів касаційної інстанції відхиляє та зазначає таке.
64. У наведених скаржником постановах ВС
предметом касаційного перегляду були кредиторські вимоги контролюючого органу
до боржника, що складаються із нарахованої кредитором заборгованості зі сплати
податків, в тому числі нарахованої після визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури. У цих справах, судом касаційної інстанції
наведено висновок про те, що системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 ПК України та
положень ч.1 ст. 38 Закону про банкрутство,
дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом
(ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку
зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після
моменту визнання боржника банкрутом банкрутом), крім витрат, безпосередньо
пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
65. При цьому, Суд відмічає, що аналогічне
положення міститься в ч.1 ст. 59 КУзПБ, який введено в дію 21.10.2019, положення якого підлягають
застосуванню у даній справі про банкрутство.
66.Верховний Суд звертає увагу, що наслідки визнання боржника
банкрутом, в тому числі щодо відсутності обов`язку зі сплати
податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту
визнання боржника банкрутом банкрутом), не означають безпосереднього та
безумовного впливу самої постанови про визнання боржника банкрутом на права,
інтереси та (або) обов`язки контролюючого органу, а отже і не дають безумовного
права такому органу на апеляційне оскарження прийнятої постанови місцевого г/с.
Б. Висновки щодо застосування норми права
72.Наслідки
визнання боржника банкрутом, в тому числі щодо відсутності обов`язку зі сплати
податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту
визнання боржника банкрутом банкрутом), не означають безпосереднього та
безумовного впливу самої постанови про визнання боржника банкрутом на права,
інтереси та (або) обов`язки контролюючого органу, а отже і не дають безумовного
права такому органу на апеляційне оскарження прийнятої постанови місцевого
господарського суду.
73.Оскільки
скаржник не є учасником справи, права цієї особи оскаржуваним судовим рішенням
не порушені та питання про її права і обов`язки судом першої інстанції не
вирішувалися, то така особа не наділена процесуальним правом на апеляційне
оскарження прийнятого у цій справі процесуального рішення. Відтак судом
апеляційної інстанції правомірно закрито апеляційне провадження на підставі п.3
ч.1 ст. 264 ГПК України.
Немає коментарів:
Дописати коментар