ПОСТАНОВА 18.08.2021, Справа № 904/5868/18 (904/1983/20), Верховний Суд у складі суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99243385
У справі про банкрутство Боржника,
провадження у якій було відкрито ухвалою від 15.01.2019, а постановою від
17.01.2019 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, 10.04.2020 ОСОБА_1 (позивач) подав до суду в
межах справи про банкрутство позовну заяву до Боржника (відповідач) про
визнання дійсним договору фінансового лізингу нерухомого майна (квартири) та
визнання права власності на це майно; посилався на підписання ним як
лізингоодержувачем та Боржником як лізингодавцем заяви про приєднання до
публічного договору, відповідно до якого позивачем було надано згоду на
приєднання до публічного договору про надання нерухомості на умовах фінансового
лізингу на визначених таким договором умовах, що розміщено на офіційному
веб-сайті planetestate.com.ua, предметом якого є двокімнатна квартира загальною
вартістю 92 000,00 грн. Також, позивачем погоджено та підписано з лізингодавцем
графік лізингових платежів строком на 60 місяців, до 28.11.2019 для погашення
заборгованості згідно умов договору. В період з 15.01.2015 по 13.11.2019 позивачем
щомісячно здійснювались лізингові платежі і сплачено повністю (загальний розмір
сплачених платежів склав 120 776,38 грн., проте, ліквідатор Боржника відмовився
від підписання акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на
квартиру, з огляду на це позивач просив договір фінансового лізингу від
25.11.2014 визнати дійсним та визнати за позивачем право власності на квартиру.
Відповідач проти позову заперечив, посилався
на неукладеність договору фінансового лізингу, оскільки не було додержано вимоги закону про його нотаріальне
посвідчення. Місцевий г/с рішенням від 19.11.2020, яке залишено без змін апеляційним
г/с (постанова від 19.04.2021), у задоволенні позовних вимог відмовлено, що
обгрунтовано не додержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину,
і недоведенням позивачем факту ухилення Боржника від такого посвідчення, а відтак
відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України зазначений правочин є недійсним і юридичних
наслідків не створює, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; судами також
враховано, що інші заявлені вимоги є похідними, а тому також не можуть бути
задоволені. Верховний Суд залишив
касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що суди обгрунтовано дійшли
висновку, що договір фінансового лізингу (нерухомого майна - квартири) не може
укладатись у формі, зазначеній позивачем, та підлягає обов`язковому
нотаріальному посвідченню.
Короткі висновки:
Ø
До
відносин, пов`язаних з лізингом житлового нерухомого майна - квартири
розповсюджуються норми ЦК України, які регулюють відносини як щодо купівлі-продажу квартири,
так і щодо оренди (найму), а саме оренди житла з викупом, що в обох випадках
передбачають укладення таких договорів у письмовій формі та їх нотаріальне
посвідчення.
Ø
Однією
з умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є
встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального
посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин
нотаріально посвідчити правочин.
Ø
Під
ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна
протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо
застосування норм права
Ø
Відповідно
до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з
договору.
Ø
Частиною
1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або
більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав
та обов`язків.
Ø
Згідно
з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі
контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового
обороту, вимог розумності та справедливості.
Ø
Відносини,
що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг,
найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України "Про фінансовий лізинг".
Ø Відповідно до ст.806 ЦК України за
договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується
передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить
лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості
із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане
лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених
лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за
встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються
загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей,
встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом,
застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про
договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості
окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Ø
Аналогічне
визначення договору лізингу містилося і у ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (у редакції Закону, чинній на дату виникнення спірних
правовідносин).
Ø
За
договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та
майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес
лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у
власність.
Ø Виходячи з аналізу норм чинного
законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є
змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу.
Ø
Частиною
4 ст.203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі,
встановленій законом.
Ø
Статтею 657 ЦК
України встановлено, що договір
купівлі-продажу ж/б (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у
письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів
купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Ø Отже, з урахуванням того, що на договір
фінансового лізингу розповсюджуються норми ЦК України, які регулюють
відносини з приводу купівлі-продажу, тому відповідно до ст.203 ЦК України такий
договір укладається у письмовій формі, а у випадку участі в ньому ФО підлягає
нотаріальному посвідченню.
Ø
Така
правова позиція, що була врахована судами попередніх інстанцій, викладена у
постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 08.04.2020 у
справі № 183/6571/17 … про визнання договору дійсним, визнання права власності
на майно та звільнення майна з-під арешту.
Ø
З
встановлених судами обставин та матеріалів цієї справи (спір у межах справи про
банкрутство Боржника) слідує, що предметом договору лізингу, в даному випадку,
є нерухоме майно, а саме квартира, при чому стороною цього договору (позивач у
справі) є фізична особа - ОСОБА_1 .
Ø
Статтею 379 ЦК
України, яка має назву "Поняття житла",
визначено, що житлом ФО є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення,
призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Ø
Частинами
1 та 3 ст.760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути
річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний
вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна
встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Ø
Найм
(оренда) житла врегульовано главою
59 ЦК України.
Ø
За
загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.811
ЦК України, договір найму житла укладається у
письмовій формі.
Ø
Правочин,
який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у
випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ч.1 ст.209 ЦК України).
Ø
Договір
оренди житла з викупом підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню (ч.2
ст.811 ЦК України).
Ø
Як
зазначалось вище, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є
змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу.
Ø
Відтак,
на переконання колегії суддів касаційного суду, до відносин, пов`язаних з
лізингом житлового нерухомого майна - квартири розповсюджуються норми ЦК України, які регулюють
відносини як щодо купівлі-продажу квартири, так і щодо оренди (найму), а саме
оренди житла з викупом, що в обох випадках передбачають укладення таких
договорів у письмовій формі та їх нотаріальне посвідчення.
Ø
Згідно
зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про
нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони
домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими
доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін
ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір
дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Ø
…, на
підставі наявних в матеріалах справи документів суди першої та апеляційної
інстанції зауважили про неможливість встановлення факту укладання між позивачем
та відповідачем договору в належній формі та досягнення сторонами згоди з усіх
істотних умов договору, оскільки :
-
станом
на день вирішення спору тексту самого Публічного договору про надання
нерухомості на умовах фінансового лізингу до суду не подано, у зв`язку з чим
суд позбавлений можливості перевірити додержання сторонами вимог передбачених
законом щодо форми договору та істотних умов;
-
наявна
в матеріалах справи заява про приєднання до Публічного договору від 25.11.2014
не містить всіх істотних умов договору лізингу, а тому не прийнята судом як
належний доказ.
Ø З огляду на вказані обставини, колегія
суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій надали вірну
оцінку спірним правовідносинам і обґрунтовано дійшли висновку, що договір
фінансового лізингу (нерухомого майна - квартири) не може укладатись у формі,
зазначеній позивачем, та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.
Ø
За
встановлених апеляційним господарським судом обставин, позивач зазначав про
відмову відповідача нотаріально посвідчити договір.
Ø
Однією
з умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому
порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін
від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з
будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Ø
Зазначене
узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України викладеним у
постанові від 06.09.2017 у справі № 6-1288цс17.
Ø Під ухиленням від нотаріального
посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне
небажання вчинити цю дію.
Ø При цьому, під час розгляду справи судами
першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням вимог ст.13, 73, 74, 77, 79 ГПК України, не
встановлено факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.
Ø
Оскільки
сторонами при укладенні договору фінансового лізингу недодержано вимоги закону
про нотаріальне посвідчення, а позивачем не доведено факт ухилення ТОВ
"Ключове рішення" від нотаріального посвідчення спірного договору,
суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні
позову.
Ø
Таким
чином, доводи позивача про доведеність підстав для визнання спірного договору
фінансового лізингу дійсним не заслуговують на увагу, оскільки судами
попередніх інстанцій не встановлено таких підстав, а суд касаційної інстанції є
судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону
Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться
поза межами його повноважень.
Ø
Інші
заявлені у цій справі вимоги є похідними від вимоги про визнання договору
фінансового лізингу дійсним і, відповідно, не можуть бути задоволені, що вірно
враховано судами першої та апеляційної інстанцій.
Ø
…
Ø
Колегія
суддів також враховує, що суди під час вирішення спору у подібних
правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію (правовий
висновок, викладений у постанові ВП ВС від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
Ø
З
огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про
необхідність врахування до спірних правовідносин правової позиції КЦС ВС,
викладеної у постанові від 08.04.2020 у справі № 183/6571/17.
Ø
Крім
того, у цій справі колегія суддів ВС дійшла висновку про необхідність
врахування до спірних правовідносин за договором фінансового лізингу квартири,
стороною якого (договору) є фізична особа, положень ЦК України, які регулюють
відносини щодо найму (оренди) житла (Гл.59 ЦК України), а саме оренди житла з викупом (ст.810-1 ЦК
України), що передбачають укладення такого договору у
письмовій формі та його нотаріальне посвідчення.
Ø
У
зв`язку з цим, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, оскільки вони
в сукупності зводяться до невірного розуміння заявником вимог законодавства та
власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою
для скасування оскаржуваних судових рішень.
Ø
Таким
чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за касаційним
переглядом справи.
Немає коментарів:
Дописати коментар