ПОСТАНОВА 01 вересня 2021 року, Справа № 922/719/16, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99510534
У справі про банкрутство ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", провадження у якій було відкрито 14.06.2016 в порядку ст.95 Закону про банкрутство, а 23.06.2016 Боржника визнано банкрутом, і в межах цієї справи 15.02.2018 судом визнано недійсним договір від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки (на підставі цього договору Банкрут передав нежитлові приміщення у власність іпотекодержателя (ТОВ Антьє), 22.02.2018 ліквідатор звернулась до місцевого г/с із заявою про витребування з чужого незаконного володіння у кінцевих власників ОСОБА_2 та ТОВ Голд Тесоро, просила повернути нежитлові приміщення до складу ліквідаційної маси банкрута та визнати за банкрутом права власності на них. Місцевий г/с ухвалою від 10.11.2020 у задоволенні заяви ліквідатора відмовив. Апеляційний г/с (постанова від 05.04.2021) прийняв нове рішення, яким заяву ліквідатора задовольнив, визнав за Банкрутом право власності на нежитлові приміщення та витребував їх з володіння Відповідачів на користь банкрута. Верховний Суд постанову апеляційного г/с в частині витребування майна залишив без змін, а в частині визнання права власності скасував і в цій частині у позові відмовив, вказавши на ефективність вимоги власника про визнання права власності в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна та неправильність застосування апеляційним г/с ст.392 ЦК України
Позиція Верховного Суду
50. Окрім витребування з володіння Відповідачів нерухомого майна на користь банкрута в порядку передбаченому
положеннями ст. ст. 387, 388 ЦК України, суд
апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також задовольнив вимоги заяви
ліквідатора щодо визнання за банкрутом право власності на нежитлові
приміщення в порядку передбаченому положеннями ст. 392
ЦК України.
51. Відповідно до приписів ст.
392 ЦК України, власник майна може пред`явити
позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не
визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує
його право власності.
52. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про
витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання
права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення
застосування приписів ст.387 і 388 ЦК України, є
неефективними (висновок про застосування норм права, який викладений
у постановах ВП ВС від 02.07.2019 у справі №48/340, від 30.06.2020 по справі №
19/028-10/13).
53. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при
ухваленні рішення суд вирішує серед іншого питання яку правову норму належить
застосувати до цих правовідносин.
54. З урахуванням того, що у тих випадках, коли має бути застосована
вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника
про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення
застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України,
є неефективними, колегія суддів суду касаційної інстанції не
погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що право власності Боржника
на спірне майно (нежитлові приміщення…) підлягає захисту шляхом його визнання у
судовому порядку.
55. Застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. ст. 387 і 388
ЦК України при задоволенні вимог заяви
ліквідатора майна про витребування майна разом з застосуванням
положень ст. 392 ЦК України щодо
визнання права власності на спірне майно суперечить висновкам про застосування
норм права, які викладені у постановах ВП ВС від 02.07.2019 у справі №48/340,
від 30.06.2020 по справі № 19/028-10/13 та є свідченням неправильного
застосування судом апеляційної інстанції, у оскаржуваній постанові,
приписів ст. 392 ЦК України.
57. Враховуючи неправильне застосування судом апеляційної інстанції,
у оскаржуваній постанові, приписів ст.
392 ЦК України, колегія суддів суду касаційної
інстанції дійшла до висновку про необхідність скасувати постанову апеляційного г/с
від 05.04.2021 в частині визнання за банкрутом власності на нежитлові
приміщення і ухвалити в скасованій частині нове рішення про відмову у
задоволенні вимог заяви ліквідатора банкрута в частині визнання за банкрутом права
власності на спірні нежитлові приміщення.
59. Разом з тим, беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції
правильно застосував положення ст. ст. 387, 388 ЦК України, постанова апеляційного г/с від 05.04.2021 в частині
витребування з володіння Відповідачів на користь банкрута
спірного нерухомого майна підлягає
залишенню без змін.
Немає коментарів:
Дописати коментар