ПОСТАНОВА 02 вересня 2021 року, Справа № 920/78/20(5021/322/12), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99447819
Судами розглядалася позовна заява
ліквідатора Банкрута від 27.01.2020, в якій ліквідатор з посиланням, зокрема, на ст. 387, 388 ЦК
України та з урахуванням того, що від частини своїх
вимог він відмовився, просив суд витребувати нерухоме майно з чужого незаконного володіння
відповідачів. Місцевий г/с рішенням від 02.09.2020 рішенням , яке залишене
без змін постановою апеляційного г/с від 05.04.2021, у задоволенні позову
відмовив, що мотивовано недоведенністю незаконності володіння відповідачами
спірним майном. Верховний Суд погодився
з такими висновками судів, вказавши на їх правильність та касаційну скаргу залишив
без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
29. Згідно з положеннями статті 387 ЦК України власник
має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної
правової підстави заволоділа ним.
30. Слід зауважити, що віндикаційним є позов
неволодіючого власника індивідуально-визначеної речі до її незаконного
володільця про витребування речі із володіння останнього. Відтак при розгляді
такого позову суду слід встановити доведеність або недоведеність таких
обставин:
- наявність у позивача права власності на
витребовувану річ;
- що фактичне володіння річчю здійснюється
відповідачем;
- відсутність у відповідача правового
титулу щодо володіння витребовуваною позивачем річчю.
31. Положеннями ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено,
що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це
офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення
речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних
відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
32. Тобто державна реєстрація прав не є
підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого
особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права
власності із фактом його державної реєстрації.
34. Як вірно зазначено судами першої та
апеляційної інстанцій, позивач повинен був довести не тільки
те, що він мав право власності на річ, але і те, що він це право зберіг і в
момент розгляду спору по суті.
35. При цьому відповідачем за віндикаційним
позовом є незаконний власник, що означає відсутність у відповідача будь-якого
правового титулу щодо спірного майна, який би породжував правомочність
володіння цією річчю. У віндикаційному позові важливим аспектом доказування
є встановлення відсутності у відповідача правового титулу щодо володіння
витребовуваною позивачем річчю.
36.Як визначено статтею
388 ЦК України, можливість витребування майна
власником від добросовісного набувача передбачено у разі, якщо майно вибуло з
володіння власника поза його волею. При цьому наявність у діях власника волі
на передання майна іншій особі унеможливлює застосування вимог наведеної
норми щодо витребування майна від добросовісного набувача (така ж
позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі №
910/4715/16, від 11.05.2021 у справі № 907/491/17 (907/440/20)).
43.Зважаючи, що позивач не довів незаконність набуття відповідачами права власності на спірне майно, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
44.При цьому судова колегія відзначає, що позивач вправі захистити
своє право шляхом подачі іншого позову за інших підстав та зібраних доказів.
Немає коментарів:
Дописати коментар