ПОСТАНОВА 22 вересня 2021 року, Справа
№ 905/1923/15, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду
справ про банкрутство Касаційного господарського суду: головуючого судді -
Огородніка К.М., суддів: Банаська О.О., Білоуса
В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100424282
16.07.2020 державний виконавець виніс
постанову, якою зупинив вчинення виконавчих дій
у виконавчому провадженні з примусового виконання у відношенні Боржника виконавчого документа
про звернення стягнення на іпотечне майно. Підставою винесення постанови був п.4 ч.1 ст.34, ст. 35 Закону України "Про виконавче
провадження" (відкриття г/с провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, затвердженого г/с). Провадження
у справі про банкрутство Боржника було відкрито 02.12.2019 за заявою АТ
Сбербанк, який і звернувся до г/с зі скаргою, просив визнати дії державного
виконавця неправомірними, скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих
дій та зобов`язати державного виконавця поновити проведення виконавчих дій у
виконавчому провадженні. Скаржник звертав
увагу на ч.8 ст.41 КУзПБ, відповідно до якої
дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок
боржника, яке є предметом забезпечення автоматично припиняється після спливу
170 к.д. з дня введення процедури розпорядження майном, якщо г/с протягом цього
часу не буде винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про
введення процедури санації. З огляду на те, що на момент винесення державним
виконавцем постанови минуло 227 к. д., скаржник зазначав, що дія мораторію є
припиненою, що, на його думку, і вказувало на неправомірність зупинення виконавчого
провадження. Місцевий г/с ухвалою від 17.08.2020 у задоволенні скарги
відмовив, вказавши, зокрема, що вчинення державним виконавцем виконавчих дій суперечитиме
положенням ч.6 ст. 41 КУзПБ, в якій чітко
визначено порядок задоволення забезпечених вимог - задоволення забезпечених
вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення,
здійснюється лише в межах провадження у справі про банкротство. Апеляційний г/с постановою від
13.10.2020 ухвалу місцевого г/с від 17.08.2020 скасував та скаргу задовольнив, дійшовши висновку про
відсутність у державного виконавця законних підстав для зупинення вчинення
виконавчих дій по закінченню 170 к.д. з моменту введення процедури розпорядження
майном, якщо г/с протягом цього часу не було винесено постанову про визнання
боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації у справі про
банкрутство Боржника. Верховний Суд скасував постанову апеляційного г/с та залишив в силі ухвалу
місцевого г/с зважаючи на імперативні приписи положень КУзПБ щодо реалізації майнових активів боржника, які
є предметом забезпечення, лише в межах провадження у справі про банкрутство в
порядку передбаченому цим Кодексом та вказавши, що висновки апеляційного суду здійснені
лише на підставі положень Закону України "Про виконавче
провадження", без врахування та нормативного
поєднання з положеннями КУзПБ.
Висновки щодо застосування норм права
Ø
Відповідно
до ч.8 ст.41 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про
банкрутство; щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна
боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично
після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження
майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову
про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
Ø
В ч.6
ст.41 КУзПБ закріплено,
що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є
предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про
банкрутство.
Ø
Таким
чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном,
якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено
постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури
санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна
боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою
суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою
господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є
забезпеченими.
Позиція Верховного Суду
Ø
Підстави
та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено ст.34 Закону України "Про виконавче
провадження".
Ø
Згідно
з п.4 ч.1 ст.34 Закону України
"Про виконавче провадження" виконавець
зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом
провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо
відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію,
запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих
дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з
боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Ø
Частиною
1 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження визначено,
що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у
випадках, передбачених п.1, 4, 6, 8, 11 ч.1 ст.34 цього Закону, до
закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках,
передбачених п.2, 3 і 5 ч.1 ст.34 цього Закону, - до
розгляду питання по суті.
Ø
Відповідно
до ч.5 ст.35 Закону України "Про
виконавче провадження" після усунення
обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець
не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо,
зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому
цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Ø
Верховний
Суд враховує, що вищенаведені положення Закону України "Про виконавче провадження" є лише загальним правилом, які визначають механізми,
які мають обов`язково бути застосовані виконавцями у процесі виконання судових
рішень.
Ø
З
моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в
особливому правовому режимі і спеціальними нормами КУзПБ для
випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені
спеціальні правила.
Ø
Відтак,
досліджуючи спірне питання щодо правомірності дій державного
виконавця слід виходити з аналізу положень ст.34, 35 Закону
України "Про виконавче провадження" у
нормативному поєднанні з положеннями КУзПБ,
окремі положення якого визначають правовий режим та відповідні обмеження з
розпорядження майном боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про
неплатоспроможність та застосовані відповідні процедури.
Ø
Відповідно
до ч.1 ст.41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення
виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і
зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення
мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих
зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Ø
Мораторій
на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження
у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження
мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка
здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за
місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна
(ч.2 ст. 41 КУзПБ).
Ø
Приписами
ч.3 цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі
виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на
предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому
порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого
провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі
одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з
моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у
немайнових спорах.
Ø
Дія
мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату
заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на
загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування,
відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської
винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового
характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх
вчинення (абз 1 ч.5 ст.41 КУзПБ).
Ø Відповідно до ч.8 ст.41 КУзПБ дія
мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна
боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється
автоматично після спливу 170 к.д. з дня введення процедури розпорядження
майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено
постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення
процедури санації.
Ø В ч.6 ст.41 КУзПБ закріплено, що задоволення
забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом
забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про
банкрутство.
Ø
Звернення
стягнення на майно
боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється
виключно за ухвалою г/с, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство
(ч.5 ст.41 КУзПБ).
Ø
Тобто,
правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника,
які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.
Ø Відтак, не можна вважати правомірними
дії державного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки боржника,
який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень КУзПБ, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді
справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Ø
Колегія
суддів Верховного Суду зауважує, що провадження у справах про банкрутство є
самостійним видом судового провадження і характеризується особливим
процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим
суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це
провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про
банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь
комплекс юридичних правовідносин боржника.
Ø
На
переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах
позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний
принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах
про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин
неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у
відносинах неплатоспроможності та банкрутства.
Ø
Цей
принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів
кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника
щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням
балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою
реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.
Ø
У
межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про
неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного
врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур
банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що
відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті
дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були
дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про
банкрутство.
Ø
Таким
чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження
майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було
винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення
процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за
рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за
ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою
господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є
забезпеченими.
Ø
Зазначене
у сукупності свідчить про те, що висновки апеляційного суду про
відсутність законних підстав для вчинення вказаних дій (зупинення вчинення
виконавчих дій) у державного виконавця за результатами розгляду скарги на
рішення, дії державного виконавця щодо їх правомірності/неправомірності, здійснені
лише на підставі положень чинного законодавства, яке регламентує його
діяльність в порядку процедури, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", без врахування та нормативного поєднання
з положеннями КУзПБ, що передбачають спеціальне регулювання процедури
розпорядження майном боржника щодо якого відкрито провадження у справі про
неплатоспроможність, в тому числі майна, яке є предметом забезпечення.
Ø Відтак, Судова палата для розгляду справ
про банкрутство Касаційного господарського суду погоджується з судом першої
інстанції, який розглянувши скаргу ПАТ "Сбербанк" на рішення, дії
державного виконавця щодо їх правомірності/неправомірності, дійшов висновку про
відсутність порушень головним державним виконавцем … порядку вчинення
виконавчих дій, передбачених Законом
України "Про виконавче провадження", в
частині зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу г/с …
від 21.09.2016 у справі №905/1923/15, зважаючи на імперативні приписи
положень КУзПБ щодо реалізація
майнових активів боржника, які є предметом забезпечення, лише в межах
провадження у справі про банкрутство в порядку передбаченому цим Кодексом.
Ø
Цей
висновок також узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного
Суду, а саме: у справі № 903/69/18 щодо принципу судового контролю за
дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси
та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів; у
справі № 904/4700/19 щодо перебування боржника в особливому
правовому режимі з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про
банкрутство та пріоритету спеціальних норм законодавства про банкрутство у
застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів
України; у справі № 44/610-6-43/145 щодо нормативного поєднання
положень Закону України "Про
виконавче провадження" з положеннями Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом".
Немає коментарів:
Дописати коментар