ПОСТАНОВА 06 жовтня 2021 року, Справа № 910/667/21,Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючий, Банаська О.О., Жукова С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100424320
У січні 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ" (Боржник). Заява була обґрунтована неможливістю боржника виконати майнові зобов'язання за укладеним між ними договором поруки від 10.05.2018, який забезпечував виконання укладеного між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) Договору позики від 10.05.2018, по якому Позичальник отримав в позику 1 млн доларів США та не повернув, а тому ОСОБА_1 направив вимогу про сплату боргу Поручителю; Згідно підписаного 10.02.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Акту звірки розрахунків заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за Договором позики становила 793,6 тис. доларів США (23,1 млн грн). Місцевий г/с ухвалою від 04.02.2021 провадження у справі відкрив, зазначивши, що загальна сума підтвердженої непогашеної заборгованості Боржника складає 23,1 млн грн, наявні ознаки неплатоспроможності, і Боржником не надано доказів можливості погасити заборгованість. Апеляційний г/с постановою від 25.05.2021 ухвалив нове судове рішення, яким у відкритті справи про банкрутство відмовив, вказав, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою передчасно, встановивши, що у січні 2020 ОСОБА_1 (за 1 рік до подання заяви про відкриття справи про банкрутство Боржника) звернувся до районного суду з позовом про стягнення з Боржника боргу за договором позики, за якою провадження у справі було відкрито районним судом 29.01.2020 (справа № 752/1591/20). В цій справі Боржник 04.03.2020 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 10.05.2018, яку ухвалою районного суду від 26.11.2020 було залишено без розгляду, проте, 04.02.2021 апеляційним судом вказану ухвалу скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак несплата боргу за Договором поруки за висновком апеляційного г/с вказує не на неплатоспроможність боржника, а на невизнання ним боргу. Верховний Суд залишив постанову апеляційного г/с без змін, вказавши, зокрема, що місцевий г/с належним чином не розглянув доводів стосовно наявності спору про право.
Короткі висновки:
ØЗаборгованість боржника щодо вимог заявника у виді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких грунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора до відкриття провадження у справі про банкрутство безперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень ч.6 ст.39 КУзПБ.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Порядок
відкриття провадження у справі про банкрутство передбачений ст.39 КУзПБ.
Ø
Разом
з тим, відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ господарський суд відмовляє у відкритті
провадження у справі, зокрема, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність
спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Ø
Відсутність
спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині
вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання,
підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості,
а також строку виконання зобов`язання тощо.
Ø
Методом
встановлення таких фактів є
дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень
представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості
з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді
іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені
вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної
вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність
спору між сторонами про право.
Ø
При
цьому, Верховний Суд зауважує, що заперечення боржника щодо вимог заявника у
вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких
ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви
кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно
свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ.
Ø
Водночас,
у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня
можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з
особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості
подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні,
прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також
диспозитивністю господарського судочинства тощо.
Ø
Аналогічні
правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від
23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від
15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, на
необхідність застосування яких посилається також і заявник касаційної скарги.
Ø
Як
встановлено судами попередніх інстанцій, заява ОСОБА_1 про відкриття провадження
у справі про банкрутство Боржника обґрунтована
неможливістю боржника виконати майнові зобов`язання за укладеним між ними
договором поруки від 10.05.2018.
…
Ø
Відповідно
до ч. ч. 1-2 ст. 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також
з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство
здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в
порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд
розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість
заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом
справи.
Ø
Якщо
провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд
перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.
Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та
погасити заборгованість (ч.3 ст. 39
КУзПБ).
Ø
Згідно
з ч. 5 ст. 39 КУзПБ, за наслідками розгляду заяви про порушення справи про
банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про:
відкриття провадження у справі про банкрутство; відмову у відкритті провадження
у справі про банкрутство.
Ø
Отже,
завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про
відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості
вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю
"грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором;
встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого
засідання у справі; встановлення наявності/відсутності спору про право.
Ø
За
змістом ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог.
Ø
Статтею 76 ГПК
України передбачено, що належними є докази, на
підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи
заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають
встановленню при ухваленні судового рішення.
Ø
Відповідно
до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,
що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому
дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду
заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість,
достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок
доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в
цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у
справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ø
Однак,
суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшовши висновку про наявність
підстав для відкриття провадження у даній справі про банкрутство, в
порушення ст. 86 ГПК України, ч. 2 ст. 39 КУзПБ у
підготовчому засіданні належним чином не розглянув подані ініціюючим кредитором
докази на предмет обґрунтованості його вимог, залишив їх без жодного
дослідження та оцінки, а також не надав оцінки обґрунтованості викладених у
відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство як
заперечень боржника щодо наявності у нього заборгованості перед ОСОБА_1 та
підстав її виникнення, так доводів стосовно наявності
спору про право.
Щодо аргументу про наявність підстав для
відкриття провадження у справі, оскільки заборгованість є безспірною і на момент
відкриття справи не існувало відкритого провадження з розгляду вимог боржника
до ініціюючого кредитора
Ø
Аргументи
…, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Ø
Спір
про право - це формально
визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом
порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних
правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення
судом.
Ø
Отже,
під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності,
конфлікту, протиборства сторін.
Ø Суд зауважує, що поняття "спору
про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати
сутнісного, а не формального значення.
Ø
Тому,
вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору
про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних
правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між
суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю
їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може
мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають
перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Ø
Таким
чином спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не
доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які
перешкоджають в реалізації права.
Ø
Здійснюючи
розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних
обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору
про право.
Ø
Юридичні
факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення,
зміну або припинення правовідносин.
Ø Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим
кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків,
що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе
виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на
суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та
об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із
застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ
позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у
справі про банкрутство.
Ø Законодавство не містить переліку
будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в
кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд
повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на
предмет існування такого спору.
Ø
Отже,
на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та
боржником з приводу їх прав та обов`язків мають бути ними усунені самостійно
або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги
ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на
первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір
заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би
прострочення виконання грошового зобов`язання боржника. У такому разі
безспірність не слід обов`язково пов`язувати (ототожнювати), ставити в
залежність, з наявністю судового рішення.
Ø
Наведений
правовий висновок викладений ВС у постанові від 15.10.2020 у справі №
922/1174/20.
Ø
З
огляду на вищезазначене, у даному конкретному випадку зміст правовідносин
сторін, встановлені судами фактичні обставини справи та незгода боржника з
вимогами заявника у своїй сукупності свідчить про існування такого
спору, а аргументи касаційної скарги ініціюючого кредитора не доводять
неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо
застосування ст. 39 КУзПБ.
Ø
Разом
з цим, матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції при
визнанні вимог ініціюючого кредитора до боржника не були досліджені первинні
документи, на яких ґрунтуються вимоги заявника, достеменно не встановлено,
що вони беззаперечно підтверджують дійсний розмір заборгованості, правомірність
підстави її виникнення та доводять прострочення виконання грошового
зобов`язання боржника.
Ø
Крім
того, місцевим господарським судом належним чином не досліджено та беззаперечно
не встановлено відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора, як
необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство
боржника.
Ø
Враховуючи
викладене вище та з огляду на досліджені і встановлені судом апеляційної
інстанції обставини існування між ініціюючим кредитором та боржником спору,
результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора, ВС КГС
вважає, що конкретні обставини цієї справи в їх сукупності свідчать про
передчасність відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, а доводи
касаційної скарги є такими, що цей висновок не спростовують.
Ø
При
цьому, апеляційним судом правильно застосовано ст. 39 КУзПБ, а висновки,
викладені в оскаржуваній постанові, не суперечать висновкам Верховного Суду, на
які послався ОСОБА_1 у касаційній скарзі.
Щодо аргументу, що відмова у відкритті провадження
у справі про банкрутство з урахуванням передачі районним судом справи №752/1591/20 до г/с для розгляду в
межах справи про банкрутство, порушує право на доступ до суду
Ø
Верховний
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи заявника касаційної скарги про те, що
оскаржуваною постановою про відмову у відкритті провадження у справі
№ 910/667/21 про банкрутство Боржника, з урахуванням передачі районним судом справи №752/1591/20 на розгляд до г/с в межах
цієї справи про банкрутство, порушено його ( ОСОБА_1) права на доступ до суду
та справедливий суд відповідно до ст.
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ (рішення у справах
«Delcourt v. Belgium», «Bellet V. France»).
ØТак, відмова у відкритті провадження у цій справі про банкрутство не свідчить про автоматичне закриття господарським судом позовного провадження у справі №752/1591/20 та відмову суду від здійснення судового розгляду справи за правилами ГПК України, а також не перешкоджає, за наявності підстав , повторному зверненню кредитора з заявою до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак, право скаржника на доступ до правосуддя оскаржуваною апеляційною постановою у цій справі не порушується та не обмежується.
Немає коментарів:
Дописати коментар