ПОСТАНОВА 06 жовтня 2021 року, Справа № 917/777/20, Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100240253
До суду із окремими заявами про відкриття
провадження у справі про банкрутство Боржника звернулися Кредитор-1, Кредитор-2
та Кредитор-3. У відзивах на заяви Кредитора-1 та Кредитора-2 Боржник просив відмовити
у відкритті справи про банкрутство у зв`язку з задоволенням їх вимог в повному обсязі до підготовчого
засідання суду. У відзиві на заяву Кредитора-3
Боржник просив відмовити у відкритті справи про банкрутство, посилаючись на факт
списання з його рахунку коштів в сумі 42 млн грн виконавчою службою. Місцевий
г/с ухвалою від 11.05.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова
від 19.07.2021): відмовив Кредитору-1 та Кредитору-2 у відкритті справи про
банкрутство Боржника та відкрив справу про банкрутство Боржника за заявою
Кредитора-3. Судові рішення мотивовані тим, що заборгованість боржника перед Кредитором-1
та Кредитором-2 є погашеною до підготовчого засідання суду, а щодо Кредитора-3,
то зазначений боржником у відзиві факт
списання в примусовому порядку з рахунку Боржника та зарахування грошових коштів в сумі
42 млн грн на казначейський рахунок управління МЮУ у відповідності до Закону "Про виконавче провадження" з метою задоволення вимог стягувачів по зведеному ВП не
є належним доказом того, що заборгованість перед Кредитором-3 погашена. Верховний
суд залишив судові рішення нижчих судів без змін, вказавши, що в даному
конкретному випадку для вирішення справи важливими є положення Договору, яким
визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування
відповідних грошових коштів на рахунок Субпідрядника, доказів виконання чого Боржником
не надано, а твердження боржника про виконання ним своїх зобов`язань перед
кредитором у порядку, передбаченому Законом України "Про
виконавче провадження" з посиланням на
фактичне виконання судового рішення шляхом списання грошових коштів
з рахунку боржника, колегія суддів оцінює критично, оскільки резолютивна
частина рішення г/с, наданого ініціюючим кредитором на підтвердження
безспірності вимог до боржника, зобов`язує стягнути грошові кошти з
боржника на користь кредитора , чого, у даному конкретному випадку,
судами попередніх інстанцій не встановлено.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Верховний
Суд звертає увагу на те, що завданням підготовчого засідання г/с у розгляді
заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка
обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог
поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим
кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення
обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Ø Підставою для відмови у відкритті провадження у справі положення ч.6 ст.39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Ø Враховуючи наведене, зважаючи на обмеження
строку проведення підготовчого засідання та стандартів доказування, які суд
може використати на цій стадії процесу, подані кредитором до заяви про
відкриття провадження у справі про банкрутство докази на підтвердження
обґрунтованості вимог до боржника мають переконливо свідчити про
відсутність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора та про наявність
порушеного (невиконаного) господарсько-правового зобов`язання.
…
Ø
Боржник,
посилаючись в касаційній скарзі на висновки КГС ВС від 31.07.2019 у справі №
910/3692/18 та від 11.02.2020 у справі № 927/206/19, зазначає, що остаточне
виконання рішення суду здійснювалось шляхом перерахування коштів в рахунок
погашення боргу у виконавчому провадженні, яке перебувало на виконанні органу
ДВС. При цьому, боржник жодним чином не відповідає за подальші дії державного
виконавця, зокрема, за затримку перерахування відповідних коштів стягувачу,
оскільки виконавець, хоча й від імені держави, однак діє "саме в інтересах
стягувача" задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь
останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на
одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає
"отримувачем" таких коштів.
Ø
Вказані
посилання скаржника колегією суддів відхиляються, оскільки висновки КГС ВС у
наведених скаржником справах стосуються саме моменту фактичного
виконання судового рішення, що не відповідає поняттю виконання зобов`язання по
договору. При цьому, у справі, що розглядається, судами визначався момент
виконання грошового забов’язання, а не момент виконання судового рішення.
Ø Колегія суддів звертається до правової
позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 26.01.2021 у справі №
522/1528/15-ц, в якій суд зазначив, що чинне законодавство не пов`язує
припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого
провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про
стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника. До моменту
здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення
судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних
однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.
Ø
За
змістом загальних положень щодо виконання зобов`язань, встановлених ст.526 ЦК України,
зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ø
Згідно
з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному
обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Ø
Зокрема, ст.599 цього Кодексу передбачає,
що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Ø
В
даному конкретному випадку для вирішення справи важливими є положення
пункту 8.1 Договору від 08.10.2012, яким визначено, що розрахунки
за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування
відповідних грошових коштів на рахунок Субпідрядника.
Ø Суд звертає увагу на те , що норма ч.1 ст.545 ЦК України закріплює
право боржника на отримання доказів, що підтверджують виконання зобов`язання.
Право боржника вимагати від кредитора підтвердження прийняття виконання
покликане забезпечити виконання боржником покладеного на нього тягаря доведення
належного виконання зобов`язання. Суд у зв`язку з цим звертається до власної
правової позиції, викладеної в п.15 постанови ВС від 02.07.2018 у справі №
910/20193/17. Виходячи з приписів ст.545 ЦК України тягар доведення належного виконання боржником
свого обов`язку за Договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню
цього обов`язку, несе боржник у цьому зобов`язанні.
Ø
У
справі, що розглядається, судами встановлено, що грошове
зобов`язання боржником не виконане, належні за рішенням суду, яке
набрало законної сили ще наприкінці 2016 року, грошові кошти
заявником до теперішнього часу не отримані.
Ø
Боржником
під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій доказів, які б
підтверджували перерахування коштів на розрахунковий рахунок Кредитора-3, як і
доказів на спростовання наявності заборгованості перед кредитором, в порядку,
передбаченому положеннями ст.74, 76 - 77 ГПК України,
не було надано, погашення заборгованості, визначеної відповідно до прийнятих
судових рішень у справах № 904/6463/17 та № 904/858/18 судами не встановлено.
Ø
Твердження
скаржника про виконання боржником своїх зобов`язань перед кредитором у порядку,
передбаченому Законом України
"Про виконавче провадження" з
посиланням на фактичне виконання судового рішення шляхом списання
грошових коштів з рахунку боржника, колегія суддів оцінює критично, оскільки
резолютивна частина рішення г/с від 01.11.2016 у справі №
917/1439/16, наданого ініціюючим кредитором на підтвердження
безспірності вимог до боржника, зобов`язує стягнути грошові кошти з
боржника на користь Кредитора-3, чого, у даному конкретному
випадку, судами попередніх інстанцій не встановлено.
Ø
Відтак,
за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником звернення
кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство
по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав.
ØОтже, на час звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та постановлення оскаржуваних ухвали та постанови, наданими заявником достатніми та допустимими доказами було підтверджено наявність безспірної заборгованості боржника, що згідно положень ст.1, 28, 39, 41, 44 КУзПБ свідчить про наявність ознак неплатоспроможності боржника та є підставою для відкриття відносно боржника судової процедури банкрутства - розпорядження майном боржника.
Немає коментарів:
Дописати коментар