ПОСТАНОВА 07 жовтня 2021 року, Справа № 914/3812/15, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100884644
У справі про банкрутство, провадження у
якій було порушено 12.11.2015, а 27.04.2017 Боржника визнано банкрутом та
відкрито ліквідаційну процедуру, 09.06.2020 до г/с від ліквідатора надійшло
клопотання, в якому він просив затвердити звіт, припинити повноваження ліквідатора,
Боржника як юридичну особу ліквідувати; відсутність активів банкрута для
задоволення вимог кредиторів ліквідатор обґрунтував посилаючись, переважно, на
отримані за його запитом відповіді установ (підприємств, організацій), що
здійснюють реєстрацію та облік майна (майнових прав), а також повідомлені
уповноваженою особою учасників Боржника ОСОБА_2 обставини втрати більшої
частини з облікованих за банкрутом 7,5 млн найменувань активів, балансовою
вартістю 381,8 млн грн, внаслідок переміщення цього майна на територію
Донецької та Луганської областей, АРК та передачі його на зберігання третій
особі - ОСОБА_1. Місцевий г/с ухвалою
від 09.03.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від
17.06.2021) звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника затвердив,
Боржника ліквідував, провадження у справі закрив. Ухвала мотивована повнотою
заходів з ліквідації банкрута. Доводи скаржника (Укргазбанк) зводилися до
незгоди з висновками судів про вжиття ліквідатором усієї повноту дій у
ліквідаційній процедурі та незгоди з висновками судів про відсутність підстав
для покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника та
учасників боржника. Верховний Суд касаційну скаргу Банку задовольнив,
судові рішення нижчих судів скасував, справу направив на новий розгляд до суду
першої інстанції, вказавши, що вони не містять належно мотивованої оцінки усіх
обставин справи з якими КУзПБ пов`язує можливість затвердження звіту ліквідатора,
ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство,
зокрема, 1)не надано належної оцінки повноті отриманих відповідей про відсутність
реєстраційних записів щодо майна боржника на території області з
урахуванням того, що до відкриття справи Боржник був зареєстрований в іншій області,
а філії працювали у кількох областях
країни; у звіті належно не відображені
відомості щодо наявності/відсутності майна боржника за місцезнаходженням філій, коштів на рахунках
або дати припинення
діяльності/реорганізації філій, передачі їм активів головного
підприємства тощо; 2) не
з`ясовані усі обставини передачі майна боржника на зберігання та витребування
цього майна чи відповідної компенсації за його втрату від зберігача; 3)залишена
поза увагою неповнота і неактуальність отриманої відповіді про відсутність
виконавчих проваджень, адже вона стосується лише однієї області, надана більше
ніж за три роки до затвердження звіту ліквідатора та не відповідає даним з АСВП; 4)не відповідають дійсним обставинам
справи висновки судів щодо повноти дій ліквідатора в частині стягнення дебіторської
заборгованості на користь боржника, які зроблені, зокрема, без належної оцінки
обставин продажу з аукціону за ціною 40,9 тис. грн, замість стягнення у
претензійно-позовному порядку, дебіторської заборгованості перед боржником
загальною сумою 65,3 млн грн; 6)неповнота дій ліквідатора не може бути
усунута посиланням на зміст пояснень уповноваженої особи учасників
Боржника, який є колишнім керівником Боржника, отже мав забезпечити збереження
відповідної документації/майна для передачі їх ліквідатору та може бути
притягнений до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. До
того ж саме він передав в подальшому зникле майно Боржника на зберігання третій
особі - ОСОБА_1, діючи як уповноважена особа учасників товариства на виконання
їх рішення, прийнятого 28.04.2017, хоча на той час з дня визнання боржника
банкрутом (27.04.2017) повноваження усіх його органів управління щодо
розпорядження майном були припинені; 7) висновок стосовно
наявності/відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за
зобов`язаннями Боржника мав ґрунтуватися
на детальному аналізі ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні щонайменше,
але не виключно: з дослідженням підстав виникнення заборгованості перед
кредиторами, аналізі правочинів, що завдали збитків боржнику чи призвели до
збільшення кредиторської заборгованості, а також укладених боржником договорів
поруки і застави на предмет їх доцільності відповідно до основного виду
діяльності, з`ясування обставин вчинення Боржником правочинів, що можуть бути
визнані недійсними за ознаками, передбаченими ст.42 КУзПБ (ст.20 Закону про
банкрутство), тощо.
Висновки щодо застосування
норм права
127. КУзПБ (ст. 61, 62, 65)
передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході
ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора
і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури,
що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та
ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених
ним дій в ході ліквідаційної процедури.
128. Обов`язком ліквідатора є здійснення
всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у
кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення
(принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
129. Звернення ліквідатора до господарського
суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення
боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у
ліквідаційній процедурі.
130. Оскільки ч.2 ст.61 КУзПБ не
визначає ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для
покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб саме детальний аналіз
ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним
підстав виникнення заборгованості перед кредиторами та сукупності правочинів,
інших юридичних дій, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і
переходу в стадію банкрутства боржника дозволить ліквідатору банкрута виявити
ознаки доведення до банкрутства у діях засновників (учасників, акціонерів) або
інших осіб, у тому числі керівника боржника.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
52. Судом враховується, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою
задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної
особи.
53. Пунктом 4 Прикінцевих
та перехідних положень КУзПБ визначено, що з дня
введення в дію цього Кодексу подальший
розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про
банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких
продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше
провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
54. Отже, з огляду на пряму дію норм КУзПБ вони підлягають
застосуванню при розгляді цієї справи незалежно від дати відкриття провадження
у справі про банкрутство та визнання банкрутом Боржника.
55. Водночас, колегія суддів зауважує, що із
введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ не втратили своєї актуальності сформульовані раніше
Верховним Судом правові висновки стосовно реалізації принципів
безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та
судового контролю за його дотриманням у справі про банкрутство, що
ураховуються судами у випадку подібного правового регулювання КУзПБ відповідних процедур (правовідносин).
Щодо оцінки судами повноти дій ліквідатора
з аналізу фінансового-господарського стану боржника, розшуку, виявлення та
повернення майна банкрута та формування ліквідаційної маси
56. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта
підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом.
Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є
однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до
неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та
неперспективних підприємств.
57. За змістом ч.2 ст.65 КУзПБ господарський
суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, якщо за
результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не
залишилося належного йому майна.
58. Таким чином, на час затвердження звіту
ліквідатора та ухвалення рішення про ліквідацію банкрута, суду належить
перевірити та надати всебічної і мотивованої оцінки висновкам ліквідатора щодо
відсутності активів боржника та повноті дій ліквідатора - добросовісної,
належної і вичерпної реалізації ліквідатором банкрута своїх повноважень задля
виконання покладених на нього завдань та досягнення основної мети ліквідаційної
процедури - задоволення вимог кредиторів.
59. Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним
завданням ліквідатора банкрута, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень
повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури
ліквідації.
60. За змістом ст.61 КУзПБ ліквідатор
з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника,
забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження
майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна
банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника
(органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб
вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду
заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів,
спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у
третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру
вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; здійснює інші
повноваження, передбачені цим Кодексом; проводить інвентаризацію та визначає
початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів
майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві
власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної
процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, заявляє до третіх осіб
вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, здійснює інші
повноваження, передбачені цим Кодексом.
61. Подібний обсяг повноважень ліквідатора
боржника був передбачений і ст.41
Закону про банкрутство, чинного на час визнання Боржника
банкрутом та на час призначення 28.09.2017 ліквідатором цього товариства
арбітражного керуючого.
62. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають
включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському
суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (ч.3
ст.65 КУзПБ).
63. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є
підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором
всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних і
вичерпних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами
розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття
провадження у справі.
64. Отже, КУзПБ передбачена певна сукупність дій,
яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік
додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в
судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за
участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного
балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході
ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти
заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не
повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип
безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
65. Аналогічний принцип було закріплено і нормами Закону про банкрутство в
редакції чинній на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій
справі.
66. На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово
зверталася увага Верховним Судом під час касаційного перегляду судових рішень
(див. постанови КГС ВС від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від
02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №
914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі №
910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі №
28/29-б-43/212-2012).
67. Як убачається зі змісту оскаржуваних
рішень, висновок про відсутність активів банкрута для задоволення вимог
кредиторів ліквідатор обґрунтував посилаючись, переважно, на отримані за його
запитом відповіді установ (підприємств, організацій), що здійснюють реєстрацію
та облік майна (майнових прав), а також повідомлені уповноваженою особою
учасників Боржника ОСОБА_2 обставини втрати більшої частини з облікованих за
банкрутом 7 557 662 найменувань активів, балансовою вартістю 381 845 436,62
грн, внаслідок переміщення цього майна на територію Донецької та Луганської
областей, АРК та передачі його на зберігання третій особі - ОСОБА_1
68. Разом
з тим, ані ліквідатор, ані суди попередніх інстанцій, що навели зміст
відповідей уповноважених органів про відсутність реєстраційних записів щодо
майна боржника на території Львівської області не надали належної
оцінки повноті цих відомостей з урахуванням того, що до відкриття провадження у
справі про банкрутство місцезнаходження Боржника було зареєстровано у
Дніпропетровській області, а філії товариства працювали у кількох областях
країни.
69. За
таких обставин, окрім запитів за останнім та передостаннім місцезнаходженням банкрута обов`язковим,
але не єдиним достатнім, засобом пошуку майнових активів боржника
є отримання відомостей з єдиних електронних баз даних з обліку майна, майнових
прав та правочинів, зареєстрованих/вчинених на всій території країни, зокрема:
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності
на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон
відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Державного реєстру
правочинів, Державного земельного кадастру тощо.
…
76. Колегія
суддів касаційної інстанції зауважує, що такі результати ліквідаційної
процедури Боржника не ґрунтуються на належному аналізі ліквідатором
фінансово-господарської діяльності боржника та послідовному пошуку його майна,
а неповнота таких заходів не може бути пояснена недостатністю відповідної
документації, звільненням керівника боржника чи перешкоджанням у здійсненні
інвентаризації майна банкрута, за відсутності доказів реалізації ліквідатором
для досягнення мети ліквідаційної процедури усієї сукупності своїх повноважень,
серед іншого: звертатися до господарського суду з відповідними
клопотаннями/заявами та надсилати до органів Національної поліції чи
прокуратури повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в
діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії
(бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку.
77. Така
неповнота дій ліквідатора не може бути усунута посиланням на зміст пояснень
уповноваженої особи учасників Боржника ОСОБА_2, який є колишнім керівником
цього товариства, отже мав забезпечити збереження відповідної
документації/майна для передачі їх ліквідатору та може бути притягнений до
субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. До того ж саме
ОСОБА_2 передав в подальшому зникле майно Боржника на зберігання третій особі -
ОСОБА_1, діючи як уповноважена особа учасників товариства на виконання їх
рішення, прийнятого 28.04.2017, хоча на той час з дня визнання боржника
банкрутом (27.04.2017) повноваження усіх його органів управління щодо
розпорядження майном були припинені.
78. Враховуючи
наведене Верховний Суд вважає передчасними та необґрунтованими висновки судів
попередніх інстанцій про відсутність активів боржника для задоволення вимог
кредиторів та щодо повноти дій ліквідатора Боржника у ліквідаційній процедурі, зокрема
щодо ефективного аналізу фінансового стану боржника, розшуку, виявлення та
повернення від третіх осіб майна банкрута і формування ліквідаційної маси задля
забезпечення найповнішого задоволення вимог кредиторів, відтак погоджується з
доводами касаційної скарги Банку щодо неврахування відповідних правових
висновків Верховного Суду та вказівок судів вищих інстанції, наданих за
результатами первісного розгляду цієї справи.
Щодо покладення субсидіарної
відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника, учасників боржника та
інших осіб, які мали
змогу визначати його дії
79. Також, у контексті дотримання принципу повноти
дій ліквідатора колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що невід`ємним
критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі є з`ясування усіх необхідних обставин для вирішення
питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення
боржника до банкрутства.
80. Частиною 2 ст.61 КУзПБ, положення якої
кореспондуються із положеннями ч.5 ст. 41 Закону про банкрутство (чинного на момент введення ліквідаційної процедури)
визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити
вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну
відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до
банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог
кредиторів і ліквідаційною масою.
81. Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про
покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення
боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у
ліквідаційній процедурі (аналогічний висновок викладено у постанові КГС ВС від
17.06.2020 у справі № 924/669/17).
82. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є
самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою
ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб,
у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб
у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану
неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є
встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт,
об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.
83. Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до
субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів,
а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших
осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права
власності на шкоду інших осіб.
84. Першочерговою метою застосування цього механізму є
створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій
захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що
відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком
здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї
мети у ліквідаційній процедурі.
85. Юридичним механізмом досягнення такої мети
та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного
збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні
боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття
("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів,
матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до
додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів
непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог (подібний за
змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у
справі № 915/1624/16).
86. У постанові від 22.04.2021 у
справі № 915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у
диспозиції ч.2 ст.61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних
осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної
відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також
положення ч.1 ст. 215 ГК України та
підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими
діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб`єктами відповідальності
будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для
розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської
заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб`єктами
відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок
чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;
3) прийняття суб`єктами відповідальності
рішення, вказівок на вчинення майнових дій на користь інших
юридичних осіб чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових
інтересів, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
87. Таким чином, саме детальний аналіз ліквідатором
фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав
виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство,
дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників
(учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо
доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах
ВС від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі №
923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).
88. Колегія суддів наголошує на відсутності
заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів
відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про
банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати
припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про
банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення
складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд
з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між
винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у
боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення
обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими
особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника
після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили
належних дій з усунення негативних наслідків).
89. Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор
має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених
під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших
осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її
розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
90. Враховуючи наведене, за встановлених
судами попередніх інстанцій обставин даної справи, висновок стосовно
наявності/відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за
зобов`язаннями Боржника на ОСОБА_2 , ТОВ-1,
ТОВ-2 мав ґрунтуватися на детальному аналізі ліквідатором фінансового становища
банкрута у поєднанні щонайменше, але не виключно,:
- з дослідженням ним підстав виникнення
заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство,
зокрема але не виключно з числа пов`язаних з боржником спільними
учасниками та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичних
осіб: ------ та перевіркою дійсного відображення у первинних документах та на
балансі боржника руху коштів, майна, отримання послуг чи виконання зобов`язань
за правочинами з цими особами;
- аналізі правочинів, що завдали збитків боржнику
чи призвели до збільшення кредиторської заборгованості, а також укладених
боржником договорів поруки і застави на предмет їх доцільності відповідно до
основного виду діяльності, фінансового стану Боржника на час їх укладення та
співмірності зобов`язань за такими договорами з активами і раніше набутими
зобов`язаннями боржника, дотримання в подальшому договірних умов, зокрема щодо
збереження та розпорядження заставленим майном, здійснення претензійно-позовної
роботи щодо захисту інтересів боржника у таких правовідносинах;
- з`ясування обставин вчинення Боржником правочинів, що
можуть бути визнані недійсними за ознаками, передбаченими ст.42 КУзПБ (ст.20
Закону про банкрутство), тощо.
91. Статтею 61 КУзПБ від 21.10.2019, ст.41 Закону про банкрутство до 21.10.2019 закріплено правову
презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до
неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення
вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
92. Однак зазначена презумпція є спростовною,
оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у
банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу
презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою
добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на
умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні
правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять
дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана
боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
93. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються
до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають
реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати
правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення
їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно
обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної
відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій
(бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень
ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та
інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів,
надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася
господарська діяльність.
94. Близькі за змістом висновки, які викладені в п.74-78 цієї
постанови відображено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у
справі № 915/1624/16.
95.Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками
має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності
підстав покладення на винних у осіб субсидіарної відповідальності за доведення
боржника до банкрутства, підтверджені
як аналізом фінансового становища банкрута так і безпосереднім дослідженням
підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про
банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під
впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової
ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
96. Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного
балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної
відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці
господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із
наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами
розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
97. Як убачається з матеріалів справи ухвалою г/с
від 26.05.2020, залишеною без змін за результатами апеляційного перегляду,
відмовлено у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями
боржника на колишнього керівника та засновників Боржника через те, що заява ліквідатор обґрунтована
обставинами, що мали місце після визнання боржника банкрутом,
отже за цією заявою питання субсидіарної відповідальності вказаних осіб за
результатами аналізу ліквідатором фінансового становища банкрута, підстав
виникнення заборгованості перед кредиторами та правочинів боржника судами не
вирішувалося, тому сукупність цих обставин та відповідні висновки
ліквідатора підлягали дослідженню та оцінці по суті на час затвердження звіту
ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі.
98. Однак суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували,
обмежившись посиланням на ухвалу від 26.05.2020 та висновки
ліквідатора, щодо відсутності підстав для покладення субсидіарної
відповідальності на колишнього керівника та засновників боржника, без надання
мотивованої оцінки їх обґрунтованості за результатами дослідження у цьому
аспекті повноти здійснення ліквідатором аналізу фінансового становища банкрута,
підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про
банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під
впливом його засновників (учасників) керівника або інших осіб, а також їх
бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу
в стадію банкрутства боржника.
Щодо судового контролю на час завершення
ліквідаційної процедури
99. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що провадження у
справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і
характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю
цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження,
що істотно відрізняють це провадження від позовного.
100. У таких справах поряд з іншими принципами правового
регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип
судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.
101. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі
за дотриманням інтересів кредиторів стосовно формування і збереження конкурсної
маси задля задоволення їх вимог та інтересів боржника щодо обґрунтованості
грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін,
у тому числі на стадії ліквідації боржника.
102. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, суд у
справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та
інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та
арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.
103. Отже, на час затвердження звіту
ліквідатора та прийняття рішення про ліквідацію банкрута, суду належить перевірити
та надати всебічної і мотивованої оцінки висновкам ліквідатора щодо відсутності
у боржника активів для задоволення вимог кредиторів та повноті його дій -
добросовісної, належної і вичерпної реалізації ліквідатором банкрута своїх
повноважень задля виконання покладених на нього завдань та досягнення основної
мети ліквідаційної процедури - задоволення вимог кредиторів.
104. За змістом положень ст.61-65, 90 КУзПБ ухвала
суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю
правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури,
в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної
справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку
належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання
ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про
банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити
повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в
ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та
повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті
реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались
ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості
банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні
бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс
та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє
обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також,
достовірність змісту ліквідаційного балансу (такий висновок наведено у
постановах ВС від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі №
914/3812/15).
105. Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не
проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний
пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури,
ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення
майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати
обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів,
з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є
критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної
маси боржника Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від
31.10.2018 у справі № 903/975/14, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16,
від 25.06.2020 у справі № 44/484-б.
106. Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається
ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної
процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів
аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у
відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що
підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку
нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок
викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №
Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15, від 27.10.2020 у
справі № 28/29-б-43/212-2012).
107. З урахуванням наведеного, колегія суддів
Верховного Суду наголошує, що у разі скасування судом вищої інстанції ухвали
про затвердження звіту ліквідатора і ліквідацію боржника з мотивів неповноти
дій ліквідатора чи судового контролю за підсумками ліквідаційної процедури, під
час нового розгляду справи суду належить надати всебічну, повну та мотивовану
оцінку усім обставинам справи, висновкам
ліквідатора та документам, що їх підтверджують, а також повноті
дій ліквідатора з урахуванням актуальної та доповненої інформації за
результатами аналізу фінансового стану боржника, пошуку його активів та вжитих
ліквідатором заходів задля задоволення вимог кредиторів банкрута.
108. З урахуванням наведеного колегія суддів
Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги Банку про
передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для
затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та закриття
провадження у справі, зроблених без належного дослідження та всебічної оцінки
поданого ліквідатором звіту, ліквідаційного балансу та долучених до них
документів.
115. Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення
повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і
обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є
рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім
аргументам учасників справи.
116. Однак, ухвалені у справі судові рішення повною
мірою таким вимогам не відповідають, адже не містять належно мотивованої оцінки
усіх обставин справи з якими КУзПБ пов`язує можливість затвердження звіту ліквідатора,
ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство.
118. Зазначене вище згідно з п.1 ч.3 ст. 310 ГПК України є
підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції та
направлення справи на новий розгляд.
Немає коментарів:
Дописати коментар