ПОСТАНОВА 23 вересня 2021 року, Справа № 910/5808/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100456029
В межах справи №910/8428/18 про банкрутство
Боржника, провадження у якій відкрито 18.07.2018, а
16.01.2019 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру,
судами розглядалася справа №910/5808/20 за заявою Боржника в особі ліквідатора до ОСОБА_3 та ОСОБА_1,
в якій ліквідатор просив суд витребувати на користь Боржника
6 земельних ділянок; за твердженням позивача, земельні ділянки вибули з
володіння Боржника поза його волею, а тому підлягають поверненню шляхом
витребування у відповідачів. Місцевий г/с рішенням місцевого г/с від
14.12.2020, яке залишено без змін апеляційним г/с (постанова від
02.06.2021) позов ліквідатора задоволено та витребувано від відповідачів у власність Боржника
спірні земельні ділянки; суди виходили з того, що Боржник був власником спірних
земельних ділянок, які вибули з його володіння поза його волею на підставі
додаткового рішення районного суду від
12.04.2016 у справі № 202/2234/16-ц, яке було скасовано постановою апеляційного
суду від 29.01.2020 у справі № 202/2234/16-ц, а тому підлягають витребуванню у
відповідачів в силу положень п.3 ч.1 ст.388
ЦК України. Верховний Суд задовольнив
касаційну скаргу частково, судові рішення нижчих судів скасував та направив
справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що ухвалені у
справі судові рішення повною мірою не відповідають вимогам законності та обґрунтованості,
адже ухвалені без з`ясування судами належного суб`єктного складу учасників
спірних правовідносин та їх залучення до участі в справі (за висновком ВС судові
рішення у цій справі можуть мати вплив на права, інтереси та (або) обов`язки
продавця та усіх володільців спірного майна за ланцюгом його відчуження).
Висновки щодо застосування норм права
89. Підставою для обов`язкового скасування судового рішення з
направленням справи на новий розгляд є прийняття судом рішення про права, інтереси
та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і
висновків суду першої та апеляційної інстанції
45. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право
власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права
чи обмежений у його здійсненні.
46. Власник має право витребувати своє майно
від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).
47. Вказана норма визначає сукупно дві
умови, за одночасної наявності яких власник має право витребувати своє майно
від іншої особи, а саме: правову - незаконність, відсутність
відповідної підстави та фактичну, що виявляється у заволодінні майном
іншою особою.
48. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна,
яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного
позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.387 та 388
ЦК України.
49. Право власника на витребування майна від добросовісного
набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК
України залежить від того, у який спосіб майно
вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за
власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного
набувача.
50. Так, згідно з п.3 ч.1 ст.388 ЦК України якщо
майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його
відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),
власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно,
зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у
володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
52. Вибуття майна з володіння власника на підставі судового
рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається
таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий правовий
висновок викладений у численних постановах ВСУ: від 24.06.2015 у справі
№ 6-251цс15, від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16 та від 18.01.2017 у справі №
6-2776цс16 та підтриманий ВП ВС, зокрема у постановах від 05.12.2018
у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.
53. Захист порушених прав особи, яка вважає
себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом
пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього
майна з підстав, передбачених ст.387 та 388
ЦК України. Такий правовий висновок викладений
у постанові ВСУ від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14 та неодноразово
викладався у постановах ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 916/585/18
(916/1051/20), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.
60. …, як правильно вказали суди попередніх інстанцій
належними відповідачами у цій справ є останні їх набувачі: земельних
ділянок кадастрові номери: --- відповідач 1 ОСОБА_3 , а земельних ділянок
кадастрові номери: --- - відповідач 2 ОСОБА_1 .
61. Власник з дотриманням вимог ст.387 і 388
ЦК України може витребувати належне йому
майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того,
скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у
володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання
наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів,
інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне
право, не є ефективним способом захисту права власника (близький за
змістом підхід сформулював ВСУ у постанові від 17.12.2014 у справі №
6-140цс14, який був підтриманий ВП ВС від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13,
від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 16.06.2020 у
справі № 372/266/15-ц).
62. Якщо дійсний власник спірного
майна не був учасником судового процесу, за наслідком якого ухвалене судове
рішення, яке стало правовою підставою для набуття права власності на спірне
майно іншою особою, в
тому числі останнім набувачем, тобто яке вибуло з володіння власника поза його
волею, то це майно може бути витребуване у добросовісного набувача (подібний
висновок викладений й у постановах ВС від 12.04.2018 у справі №
910/16133/16 та від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17 та
узгоджується мutatis mutandis з правовими висновками, викладеними у
постанові ВСУ
від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15).
63. Як уже зазначалося, судами попередніх
інстанцій встановлено, що після вибуття з володіння Боржника поза його волею,
спірні земельні ділянки були зареєстровані на праві власності за ТОВ НВЦ
"ЕНЕРГІЯ-СЕРВІС" та надалі передані в рахунок погашення
боргу фізичній особі - ОСОБА_5 в рамках заходів ВП №
56880854, яким відчужені на підставі договору купівлі-продажу
майна, укладеного 09.08.2018 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), що
є останнім набувачем та відповідачем за позовом про витребування майна у цій
справі.
64. Відповідно до ч.1, 2 ст.660 ЦК України якщо
третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред`явить до покупця
позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та
подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен
вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про
пред`явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав
клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає
перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би
відвернути відібрання проданого товару у покупця.
65. За приписами ст. 661 ЦК України у разі
вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на
підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві
завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
66. Таким чином, закон встановлює відповідальність продавця та
передбачає можливість захистити свої права у справі за позовом про витребування
майна, як для останнього набувача - шляхом подання клопотання про залучення
продавця до участі у справі, так і право продавця захистити свої інтереси саме
під час вирішення вимог про витребування спірного майна задля відвернення
стягнення з нього збитків чи відібрання проданого товару у покупця.
67. Відтак, за встановлених судами попередніх
інстанцій обставин ухвалені у цій справі судові рішення можуть мати вплив на
права, інтереси та (або) обов`язки продавця та усіх володільців спірного майна
за ланцюгом його відчуження.
70. Відповідно до ч.2 ст.50
ГПК України якщо суд при вирішенні питання про
відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду
встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки
осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
71. Отже, сторони - учасники цієї справи повинні були повідомити
суд про права інших осіб на предмет спору, а суд повинен був залучити цих осіб
до участі у справі, як осіб права яких можуть бути порушено за наслідками
ухвалення судового рішення, та забезпечити їх участь у справі та їх
процесуальні права.
72. Утім наведеного судами попередніх інстанцій не враховано та
здійснено розгляд позову ліквідатора Боржника без належного з`ясування та
визначення суб`єктного складу учасників спірних правовідносин, в тому числі без
встановлення обставин та залучення осіб, чиїх прав або обов`язки можуть
стосуватися рішення у цій справі.
73. З урахуванням наведеного Верховний Суд
дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі доводів касаційної
скарги оскільки прийняття судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки
осіб, що не були залучені до участі у справі відповідно до п.8 ч.3 ст.310 ГПК України є
самостійною підставою для скасування рішень судів попередньої інстанції та
направлення справи на новий розгляд.
74. З урахуванням наведеного колегія суддів касаційної інстанції
вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та зробленими у справі
без належного з`ясування суб`єктного складу учасників справи, що ставить під
сумнів всебічність і повноту судового розгляду.
79. Відповідно до ст.236 ГПК України судове
рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і
обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є
рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім
аргументам учасників справи.
80. Однак, ухвалені у справі судові рішення
повною мірою таким вимогам не відповідають, адже ухвалені без з`ясування судами
належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин та їх залучення до
участі в справі.
Немає коментарів:
Дописати коментар