ПОСТАНОВА 05 жовтня 2021 року, Справа № 904/1464/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючий, Банаська О.О., Білоуса В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100395884
У справі про банкрутство Боржника,
провадження у якій було порушено 23.03.2017, судами були задоволені повністю позовні вимоги
ОСОБА_1; визнано незаконним та скасовано наказ ФДМУ від 20.06.2017, яким
звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора Боржника з 22.06.2017;
зобов`язано ФДМУ своїм наказом поновити ОСОБА_1 на посаді генерального
директора Боржника з 22.06.2017. Виконавче провадження з виконання рішення суду
про поновлення на роботі було відкрито 19.07.2019 та не було виконано протягом
10 робочих днів і 16.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про
накладення штрафу у розмірі 5100 грн. та повторно зобов`язано виконати рішення
суду протягом 10 робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за
невиконання рішення суду. ФДМУ не виконав рішення суду повторно, у зв’язку державним
виконавцем повторно винесено постанову про накладення штрафу від 20.11.2019 на
суму 10 200 грн., 21.04.2020 направлено на адресу ДБР подання про
притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення
суду, а 05.06.2020 винесено постанову про закінчення ВП. ФДМУ не погодився з тим, що державний виконавець
закінчив ВП та 08.07.2020 подав скаргу на постанову від 05.06.2020 про закінчення
ВП № 59565878; скарга мотивована тим, що ФДМУ листом від 01.11.2019 повідомив
Департамент ДВС про неможливість виконання рішення суду з причин того, що
питання обрання особи на посаду голови правління Боржника є виключною
компетенцією наглядової ради АТ, не можуть вирішуватись іншими органами
товариства, крім загальних зборів; у Фонду, на цей час, відсутні правові підстави,
які б дозволяли поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Боржника.
Чинний Статут Боржника не передбачає посади генерального директора. Місцевий г/с ухвалою від 07.09.2020,
яка залишена беззмін апеляційним г/с, в
задоволенні скарги ФДМУ відмовив; рішення мотивовано тим, що рішенням визначено
особу, яка зобов`язана виконати вказане рішення - ФДМУ, а суд не вправі
підмінювати компетенцію Фонду або будь - якого іншого органу стосовно питання
призначення/звільнення працівників з посад; також враховано ту обставину, що ФДМУ
оскаржувалась постанова державного виконавця від 20.11.2019 про накладення
штрафу за повторне невиконання рішення суду і в цій справі суди дійшли до висновку
про можливість виконання рішень у справі №904/1464/18 саме ФДМУ. Верховний Суд залишив касаційну скаргу
без задоволення, вказавши, що враховуючи встановлені судами обставини, погоджується
з висновками судів попередніх інстанцій про те, що державним виконавцем було
вчинено дії, передбачені Законом
України «Про виконавче провадження» для виконання
рішення суду; порушення наведені ФДМУ з боку державного виконавця відсутні як і
підстави скасування постанови державного виконавця … від 05.06.2020 ВП №
59565878 про закінчення ВП.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Згідно зі ст. 326, 327 ГПК України судові
рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а
у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких
надана ВРУ, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для
відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється
на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої
інстанції.
21. 17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних
свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції
України стала частиною національного
законодавства України.
22. Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, є
частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому
для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України
відповідно до положень ст. 9 Конституції України.
23. За змістом ст. 32
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції
належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до
Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як
практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист
основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
24. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування
практики ЄСПЛ» закріплено, що суди застосовують
при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
25.ЄСПЛ у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив
на тому, що право на суд, захищене ст.6 Конвенції, було б ілюзорним,
якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб
остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на
шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання
судового рішення без невиправданих затримок.
26. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися
виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у
право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у
виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення
Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням,
зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та
компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом
відшкодування.
27. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні
рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися
відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати
нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти
установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються
державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо
чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню,
перебувають у межах контролю органів влади.
28. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли
державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони
мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого
органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна
ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
29. Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо
адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи
затягує виконання судового рішення, то передбачені ст.6 Конвенції гарантії, які
забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають
свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти
України», «Горнсбі проти Греції»).
30. У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти
Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути
виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його
виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на
підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справі «Сук проти України» та
інші).
31. Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної
ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових
рішень», в державі, яка керується верховенством права, державні органи,
насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх
«ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення
суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути
справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути
забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні
ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
32. Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового
провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст.6
Конвенції, складовою права на справедливий суд.
33. За змістом ст.339 ГПК
України сторони виконавчого провадження мають
право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або
бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної
виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення,
ухваленого відповідно до цього Кодексу,
порушено їхні права.
34. Згідно зі ст.3 Закону
України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень
і рішень інших органів» завданням органів
державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і
неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
35. Статтею 1 Закону
України «Про виконавче провадження» передбачено,
що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове
виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі -
рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що
спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах
повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими
актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
36. Відповідно до ч.1 ст.5
Закону України «Про виконавче провадження», примусове
виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних
виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців,
правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом
України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових
рішень і рішень інших органів".
37. Статтею 13 Закону
України «Про виконавче провадження» визначено,
що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії
та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань,
складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання
запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках,
передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
38. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити
певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено ст.63 Закону, відповідно до
ч.1-3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні
дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після
закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26
цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання
рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого
провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення
виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також
зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що
підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження
про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після
закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно
перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без
поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без
участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування
повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає
заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі
невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника,
виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про
вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про
закінчення виконавчого провадження.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій (п.8 цієї Постанови) ФДМУ рішення г/с
від 04.02.2019 у цій справі не виконано, у зв`язку з чим державним виконавцем
було прийнято постанови про накладення штрафу: у розмірі 5100,00 грн від
16.08.2019 та у розмірі 10200,00грн від 20.11.2019.
40.1. ФДМУ оскаржувалась постанова державного виконавця від
20.11.2019 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду.
Позов мотивовано тим, що вимога державного
виконавця про необхідність виконання Фондом наказу г/с є протиправною, оскільки
останнім було повідомлено державного виконавця про неможливість виконання
судового рішення у ВП № 59565878, а саме у зв`язку з відсутністю повноважень
для поновлення своїм наказом ОСОБА_1 на посаді генерального директора Боржника.
Крім того, Фондом вживаються дії з метою роз`яснення судового рішення, яке
виконати неможливо.
40.2. Рішенням Окружного адміністративного суду від 04.05.2020
(залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020)
у справі №640/25249/19 в задоволенні адміністративного позову ФДМУ до
Департаменту ДВС МЮУ про визнання протиправними та скасування постанови -
відмовлено повністю.
Під час розгляду справи судами
встановлено, що ФДМУ листом від 01.11.2019 повідомив відповідача про
неможливість виконання рішення суду у справі № 904/1464/18. В даному листі
позивач вказав, що у нього відсутні правові підстави, які б дозволяли поновити
ОСОБА_1 на посаді генерального директора Боржника з посиланням на
положення ст.52 Закону України «Про
акціонерні товариства».
Суди встановили, що підстави невиконання
рішення суду, наведені ФДМУ, не є поважними в розумінні норм Закону України «Про виконавче провадження».
40.3. 21.04.2020 державним виконавцем …на адресу ДБР направлено
подання про притягнення боржника до кримінальної
відповідальності.
40.4. На виконання положень ст.63 Закону України «Про виконавче
провадження» 05.06.2020 державним виконавцем … винесено постанову про
закінчення ВП №59565878, копію постанови направлено сторонам.
41. Таким чином, доводи Фонду щодо неможливості виконання рішення г/с
від 04.02.2019 у цій справі були предметом дослідження під час розгляду
справи № 640/25249/19 та вказані підстави невиконання судового
рішення визнані неповажними.
При ухваленні рішень у справі №
640/25249/19, суди дійшли висновку про можливість виконання рішень у справі №
904/1464/18 саме ФДМУ.
42. Висновки судів у справі № 640/25249/19 були прийняті до уваги й
судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду скарги від 03.07.2020 ФДМУ
на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від
05.06.2020 ВП №59565878, оскільки доводи скарги містять аналогічні
обґрунтування.
43. На підставі встановлених у цій справі обставин, а також
враховуючи висновки судів у справі № 640/25249/19 та у цій справі з розгляду
заяви ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання рішення від 03.03.2020
(постанова апеляційного г/с від 10.08.2020), суди дійшли висновків,
що рішення у справі №904/1464/18 про поновлення ОСОБА_1 на посаді є
достатнім для його виконання і цим рішенням визначено особу, яка зобов`язана
виконати вказане рішення - ФДМУ, а суд не вправі підмінювати компетенцію Фонду
або будь - якого іншого органу стосовно питання призначення/звільнення
працівників з посад.
Відтак, доводи Фонду про наявність
поважних причини невиконання рішення суду та своєчасне про це повідомлення
державного виконавця, відхилені.
44. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного
на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій,
спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів
фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної
частини Рішення КСУ від 13.12.2012 №
18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує
сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення
КСУ від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
45. З огляду на викладене та враховуючи встановлені судами першої та
апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій про те, що державним виконавцем було вчинено дії,
передбачені Законом України «Про
виконавче провадження» для виконання рішення
суду.
Порушення наведені ФДМУ з боку державного
виконавця відсутні як то й підстави скасування постанови державного виконавця …
від 05.06.2020 ВП № 59565878 про закінчення виконавчого провадження.
Немає коментарів:
Дописати коментар