Правові позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого – Жукова С.В., суддів: Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г. (постанова від 11.11.2020, справа № 904/5083/19. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93006008
Судами розглядалася питання стягнення
боргу, пені, %річних, інфляційних з боржника, який є державним підприємством та
щодо якого було порушено провадження у справі про банкрутство, введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів, а згодом провадження про банкрутство
боржника закрито, мораторій скасовано. Доводом скаржника у цій справі було те, що суди не врахували приписи п.43 розділу
Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Розглянувши справу Верховний Суд
зазначив наступне:
Ø Відповідно до
положень пункту 4-3 частини 4 Розділу Х
"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням змін, внесених Законом України "Про приватизацію
державного і комунального майна", набрали
чинності з 07.03.2018:
-
Провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні
підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій
(часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято
рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за
рішенням власника.
-
Після припинення провадження у справі про банкрутство
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять
майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення
здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства,
крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих
з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника),
перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про
продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання
рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань
із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не
застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового
зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
-
Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних
кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових
внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування,
на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської
винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового
характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх
вчинення.
Ø Колегія
суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної
інстанції про те, що із даним позовом позивач звернувся до суду першої
інстанції у березні 2017 року, а тому застосування до даних правовідносин
положення пункту 4-3 частини 4 Розділу Х
"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням змін, внесених Законом України "Про приватизацію
державного і комунального майна", які набрали
чинності з 07.03.2018, порушує конституційний принцип незворотності дії законів
в часі та є помилковим.
Ø
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав
людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику
Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ø
ЄСПЛ у Рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти
Швейцарії» визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді,
коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони
вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті»,
тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести
ретельний розгляд подань, аргументів та й доказів, поданих сторонами.
Ø Колегія
суддів суду касаційної інстанції зазначає, що зі змісту оскаржуваних судових
рішень можна констатувати, що суди попередніх інстанцій перевіряли нарахування
позивачем інфляційних втрат та 3% річних, і з урахуванням того, що частина
вимог була нарахована протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника,
в період дії якого не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення
виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми
Ø Відповідно до
приписів частин першої - третьої статті 19 Закону України
«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція яка була чинною станом на дату звернення з позовом), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати
податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня
введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання
цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення
вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у
справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження
мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка
здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за
місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом
дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на
підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому
числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в
позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування
виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум
(у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на
стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі
звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових
спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не
нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції
за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на
які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії
мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання
грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Ø Враховуючи
те, що із позовом у даній справі позивач звернувся до суду першої інстанції у
березні 2017 року, а тому застосування до даних правовідносин положення пункту
4-3 частини 4 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні
положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" з урахуванням змін, внесених Законом
України "Про приватизацію державного і комунального майна", які набрали чинності з 07.03.2018, порушує конституційний
принцип незворотності дії законів в часі та є помилковим, також беручи до уваги
те, що частина вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3%
річних була нарахована Скаржником протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів боржника, колегія суддів, з урахуванням приписів частин першої -
третьої статті 19 Закону України «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція яка була чинною станом на дату звернення з позовом),
дійшла до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги.
Немає коментарів:
Дописати коментар