Правові позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Жукова С.В., Пєскова В.Г. (постанова від 26.11.2020, справа № 905/1965/19. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93155676
Судами розглядалися клопотання
заявника про звільнення від сплати судового збору із заяви з кредиторськими вимогами,
із апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, з касаційної скарги на ухвалу
апеляційного суду. Кредиторські вимоги
становили 1,5 тис. грн. Судовий збір становив: із заяви з кредиторськими
вимогами - 4204 грн, з апеляційної скарги – 2102 грн, з касаційної скарги -2102
грн
Місцевий господарський суд зазначив, що
перелік підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачений статтею
8 Закону України "Про судовий збір",
стосується виключно позивачів-фізичних осіб у справах позовного провадження, що
унеможливлює розширене тлумачення цієї норми закону та поширення її приписів
щодо звільнення від сплати судового збору позивачів як сторін позовного
провадження, на учасників справи про банкрутство, а тому відмовив у задоволенні
клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційний господарський суд відмовив у
клопотанні про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної
скарги та обгрунтував це тим, що заявник не належить до категорії фізичних
осіб, що звільняються від сплати судового збору в силу закону (пункту 15
частини першої статті 5 Закону України "Про судовий
збір").
Верховний суд визнав
передчасною відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання заявника про
звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу
місцевого суду у цій справі; з
касаційної скарги зменшив судовий збір до 100 грн. вказавши, що така сума є
співмірною із майновим становищем скаржника, а її сплата до Державного бюджету
України не матиме наслідком покладення на скаржника надмірного тягаря
фінансових витрат за подання касаційної скарги.
Розглянувши справу КГС у складі ВС
зазначив наступне:
Ø Аналіз
положень статті 8 Закону України "Про судовий
збір" дозволяє зробити висновок про те, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням як відстрочити
(розстрочити) сплату заявнику судового збору на певний строк, але не
довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, так і звільнити таку особу від сплати судового збору, за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру
річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік (пункт 1 частини першої цієї статті), … предметом
позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав,
відшкодування шкоди здоров`ю (пункт 3 частини першої цієї статті).
Ø Провадження у
справі про банкрутство здійснюється із застосуванням загальних норм ГПК
України щодо позовного провадження у випадках, якщо в законодавстві про банкрутство не встановлено іншого правового регулювання. Водночас, Закон України "Про
судовий збір" містить процесуальні норми, що
визначають порядок та ставки сплати судового збору за подання до суду позовних
заяв, інших заяв та скарг особами, які звертаються до суду за захистом своїх
прав та законних інтересів.
Ø Положеннями статті
45 КУзПБ, що визначає порядок звернення конкурсних
кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника, щодо якого відкрито
провадження у справі про банкрутство, не передбачено особливостей щодо порядку
сплати судового збору за подання такої заяви, умов відстрочення (розстрочення)
чи звільнення від сплати судового збору, ставки судового збору за подання
заяви. Зазначене зумовлює застосування загальних норм Закону
України "Про судовий збір" при перевірці господарським судом поданої конкурсним кредитором заяви на предмет дотримання вимог частини третьої статті
45 КУзПБ щодо надання доказів сплати судового збору за звернення із заявою з
грошовими вимогами у справі про банкрутство.
Ø Отже, у разі
звернення фізичної особи до суду за захистом своїх соціальних, житлових прав та
надання доказів того, що розмір судового збору, який підлягає до сплати,
перевищує 5 відсотків розміру річного доходу такої фізичної особи за попередній
календарний рік, суд, керуючись приписами частин першої, другої статті
8 Закону України "Про судовий збір", має
право за клопотанням заявника відстрочити (розстрочити) сплату судового збору,
але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити його
від сплати судового збору за подання позовної (іншої) заяви чи апеляційної
(касаційної) скарги.
Ø 29.2. За
змістом заяви про визнання кредитором вбачається, що грошові вимоги до боржника
обґрунтовано наявністю у фізичної особи переплати за послуги з постачання
гарячої води, спожиті заявником, що виникла та підтверджена актами звіряння
взаєморозрахунків та зняття контрольних показників лічильника гарячої води.
Ø Статтею 48 Конституції
України визначено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і
своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Ø Отже, право
особи на достатній життєвий рівень є різновидом соціальних прав, які
гарантовано державою, і порушенням такого права вважається стягнення з особи
оплати за комунальні послуги у вищому розмірі, ніж було фактично спожито, без
можливості проведення зарахування такої переплати в рахунок вартості спожитих
комунальних послуг у майбутньому.
Ø Відтак, заявник,
як споживач послуг з постачання гарячої води, що надавались боржником, щодо
якого ухвалою відкрито провадження у справі про банкрутство та яке перебуває в
ліквідаційній процедурі, подавши до
місцевого суду заяву з кредиторськими вимогами на суму переплати за послуги з
постачання гарячої води, фактично звернувся за захистом свого соціального права
на достатній життєвий рівень, яке порушено внаслідок внесення боржнику плати за
спожиті комунальні послуги у вищому розмірі.
Ø З огляду на
таке, Верховний Суд вважає помилковими висновки апеляційного суду про
відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті
8 Закону України "Про судовий збір", у
зв`язку з чим є передчасною відмова апеляційного суду у задоволенні клопотання заявника
про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на
ухвалу місцевого суду у цій справі.
ЩОДО СУДОВОГО ЗБОРУ З КАСАЦІЙНОЇ
СКАРГИ
Ø Верховний Суд
зауважує, що у рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"
ЄСПЛ зазначив, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї
справи, включаючи спроможність
заявника її сплатити та стадію, на
якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначення того, скористалася ця особа
своїм правом на доступ до суду чи ні та чи мала "розгляд судом". ЄСПЛ зазначив, що також необхідно враховувати, чи обмежив
збір, який був зобов`язаний сплатити заявник за порушення судової справи, його
"право на суд" всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції. Враховуючи ці чинники,
далі Суд має визначити, чи становила
вимога сплати судового збору, зокрема за обставин цієї конкретної
справи, обмеження,
яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що судові власті не змогли забезпечити належного балансу між
інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного
боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку. Збір, який вимагався від заявника за розгляд його справи, був
надмірним. Внаслідок цього він утримався від позову, і його справу так і не
було розглянуто судом. Це, на думку Суду, завдало шкоди
самій суті його права на доступ до суду (пункти 60, 61, 66, 67 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі").
Ø Законодавець
у статті 15 ГПК України визначив
пропорційність у господарському судочинстві як принцип господарського
судочинства, що зумовлює обов`язок суду при розгляді справи враховувати,
зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними та публічними
інтересами, ціну позову, значення розгляду справи для сторін, розмір судових
витрат, пов`язаних з відповідними процесуальними діями.
Ø Суд ураховує
обставини звернення заявника до Верховного Суду із касаційною скаргою з метою
захисту свого порушеного права на доступ до суду апеляційної інстанції, яким
було повернено апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду про повідомлення щодо
недоліків заяви з кредиторськими вимогами на суму 1 531, 78 грн. надмірно
сплачених коштів за надання боржником послуг з постачання гарячої води, та
зауважує на тому, що скаржник, звернувшись із заявою про визнання кредиторських
вимог, мав намір захисти свої соціальні права та в силу підпункту 5 пункту 2 частини
другої статті 4 Закону України "Про судовий
збір" повинен сплатити судовий збір за касаційний перегляд ухвали апеляційного суду (2 102
грн.) у розмірі, що перевищує 5% доходу за попередній 2019 календарний рік.
Ø За таких
обставин та враховуючи висновки Суду щодо застосування положень статті
8 Закону України "Про судовий збір" при зверненні кредитора-фізичної особи із
заявою з конкурсними вимогами до боржника та оскарження прийнятих за
результатами її розгляду судових рішень в апеляційному (касаційному) порядку
(пункти 29-29.1 описової частини цієї постанови), колегія суддів, керуючись
принципом пропорційності згідно із статтею 15 ГПК України, дійшла висновку про можливість зменшення заявнику судового
збору за касаційний перегляд ухвали апеляційного суду від з 2 102 грн. до 100
грн., що є сумою, співмірною із майновим становищем скаржника, а її сплата до
Державного бюджету України не матиме наслідком покладення на скаржника
надмірного тягаря фінансових витрат за подання касаційної скарги у цій справі.
Немає коментарів:
Дописати коментар