ПОСТАНОВА 25 березня 2021 року, Справа № 44/472-б, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95940052
01.04.2019 місцевий
г/суд постановив ухвалу, якою припинив процедуру розпорядження майном та
повноваження розпорядника майна Боржника; відкрив процедуру санації боржника; керуючим санацією Боржника призначив
арбітражного керуючого, а ухвалою від 25.09.2019 задовольнив клопотання
керуючого санацією боржника, затвердив план санації, схвалений комітетом
кредиторів боржника; вирішив інші процедурні питання. Апеляційний г/суд, отримавши апеляційну
скаргу, дійшов висновку, що ухвала про затвердження плану санації не віднесена
до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та відмовив у
відкритті апеляційного провадження.
Висновки щодо
застосування норм права
95. Тлумачення
норм частин 1, 2 ст. 8
Закону про банкрутство (до 21.10.2019), ч. 1, 2 ст.
9 КУзПБ (від 21.10.2019) та ст. 255 ГПК України у взаємозв`язку з іншими положеннями цих Кодексів, Закону свідчить, що ухвала суду першої інстанції про затвердження плану санації боржника віднесена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої
інстанції.
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
31. Відповідно
до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
32. За змістом
ч. 1 ст. 3
ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону
про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких
надана Верховною Радою України.
33. Згідно із
п. 5 ч. 1 ст. 42
ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
34. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо
суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на
апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17
ГПК України).
35. Частиною 2
ст. 254 ГПК
України встановлено, що ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею
255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не
передбачені ст. 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
36. Згідно із
частиною другою статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.
37. Зазначена
норма кореспондується з положеннями частини шостої ст. 12 ГПК України, якою передбачено, що господарські суди розглядають справи
про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного
провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом
про банкрутство.
38. Така ж
норма закріплена у частині першій ст. 2 Закону про
банкрутство (до 21.10.2019), ч. 1 ст. 2 КУзПБ (від 21.10.2019) за змістом яких провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (Кодексом), ГПК
України, іншими законами України.
39. Отже, у
процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне
провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі
здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду
конкретного питання, передбачених Законом про банкрутство (в редакції до 21.10.2019), КУзПБ (від 21.10.2019).
40. Тому
реалізація права на апеляційне оскарження судових рішень у справі про
банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу IV
"Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у
справі про банкрутство, визначених у Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (від 21.10.2019)
(аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
від 25.02.2021 у справі № 15/81).
41. Оскарження
судових рішень у процедурі банкрутства унормовано у ст.
8 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), статті 9 КУзПБ (від 21.10.2019), частина перша яких передбачає
порядок, за яким відбувається оскарження судових рішень у справі про банкрутство, та відсилає до норм ГПК
України, тоді як частина друга - визначає
перелік судових рішень, які може бути оскаржено в апеляційному порядку.
42. Ухвали, які
суд виносить у процедурі банкрутства, за ознакою спеціалізації процесу можна
поділити на два типи:
а) спеціальні - ухвали, які суд виносить
виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ (наприклад, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про звільнення (усунення, припинення) арбітражного керуючого, про введення процедури санації та затвердження плану санації тощо);
б) універсальні - ухвали, які суд виносить з питань, що вирішуються як у справах про банкрутство, так і у справах позовного та інших форм провадження (наприклад, ухвали про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від
сторін та учасників провадження, ухвали за результатом розгляду заяви про
відвід (самовідвід) судді тощо).
43. Тож при
наданні оцінки наявності права на оскарження судових рішень, прийнятих у справі
про банкрутство, та визначенні порядку оскарження їх слід розмежовувати, зважаючи
на характер прийнятих рішень.
44. Частиною 1
ст. 8 Закону
про банкрутство, ч. 1 ст. 9 КУзПБ визначено, що ухвали господарського суду, винесені (постановлені) у справі про банкрутство за наслідками (результатами) розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути
оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням
особливостей, передбачених цим Законом (Кодексом).
45. Відповідно
до ч. 2 ст.
8 Закону про банкрутство в
апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали
місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.
46. Ті самі за
змістом норми щодо переліку ухвал місцевого господарського суду прийнятих у
справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
містяться у частині другій статті 9 КУзПБ.
47. Наведені
норми Закону про банкрутство, КУзПБ як інші положення цього Закону, Кодексу
не містять жодних обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку ухвал суду
першої інстанції про затвердження плану санації боржника.
48. Отже
тлумачення норм частин першої, другої статті 8 Закону про
банкрутство (до 21.10.2019), частин першої, другої статті
9 КУзПБ (від 21.10.2019) та ст.
255 ГПК України у взаємозв`язку з іншими
положеннями цих Кодексів, Закону свідчить, що ухвала суду першої інстанції про затвердження
плану санації боржника віднесена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
49. Апеляційний
господарський суд постановляючи оскаржувану ухвалу наведеного не врахував та
залишив поза увагою правове регулювання порядку та умов оскарження ухвал,
прийнятих судом першої інстанції у справі про банкрутство.
50. Звідси
помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвала про
затвердження плану санації не включена до переліку ухвал місцевого
господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо
від рішення суду.
51. З
урахуванням викладеного в апеляційного господарського суду були відсутні
підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 1 ч. 1
ст. 261 ГПК
України. Тож доводи скаржника в цій частині є
обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в ході касаційного
перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.
Немає коментарів:
Дописати коментар