ПОСТАНОВА ВС 15.02.2021, Справа № 910/11664/20, колегія суддів: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Банаська О. О., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95170119
Позивач
звернувся в межах справи про банкрутство з позовом про стягнення з Боржника заборгованості
в розмірі 65,6 млн грн та розраховано суму судового збору за подання такої
позовної заяви у розмірі 4 204 грн на підставі положень п. п. 10 п. 2 ст. 4 Закону України
"Про судовий збір" (2 розміри прожиткового
мінімуму для працездатних осіб). Натомість місцевим господарським судом, з яким
погодився суд апеляційної інстанції, ставку судового збору, що підлягала сплаті
позивачем розраховано відповідно до положень п. п. п. 2 ст.
4 Закону України "Про судовий збір" (1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для
працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для
працездатних осіб). Оскільки ухвалу
місцевого господарського суду про усунення недоліків виконано не було, позовна
заява було повернена позивачу. Верховний
суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Висновки щодо
застосування норми права
Ø
Визначені ч. 2 ст. 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК
України.
Ø
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що
справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство.
Ø
Відповідно такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору
за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру або
немайнового характеру до боржника у відповідності до положень п. п.1, 2 п. 2 ч.
2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
Ø
Відповідно до ч.1, 2 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за
правилами, передбаченими ГПК України, з
урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у
провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує
всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до
боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів
аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених
боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування
його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про
поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших
вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК
України. Господарський суд розглядає спори, стороною
в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК
України. За результатами розгляду спору суд ухвалює
рішення.
Ø
З огляду на положення КУзПБ, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів,
стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і
виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про
банкрутство, в межах цієї справи (такі правові висновки викладені у постановах
Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц та від
28.01.2020 у справі №50/311-б).
Ø
Водночас,
Кодексом України з процедур банкрутства, на відміну від Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкретизовано порядок розгляду спорів, стороною в яких є
боржник.
Ø
Визначені ч. 2 ст. 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.
Ø
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що
справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного
порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство.
Ø
Відповідно такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору
за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру або
немайнового характеру до боржника у відповідності до положень п. п. 1, 2 п. 2 ч.2
ст. 4 Закону
України "Про судовий збір".
Ø
Верховний Суд зазначає, що даний спір між учасниками справи є
спором майнового характеру (про стягнення суми) у межах справи про банкрутство.
Ø
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати
судового збору відповідно до закону.
Ø
Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового
збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про
судовий збір".
Ø
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб,
встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява
або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та
у фіксованому розмірі.
Ø
Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий
збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ø
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу,
протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу
про залишення позовної заяви без руху.
Ø
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються
недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати
десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо
ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави
несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі
повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити)
(ч. 2 ст. 174
ГПК України).
Ø
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк,
встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що
звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Ø
Верховний Суд вважає вірним залишення без руху позовної заяви у
зв`язку з ненаданням позивачем доказів сплати судового збору в сумі 735,7 тис. грн за подання до господарського суду позовної заяви про стягнення з відповідача 65,6млн грн.
Ø
Таким чином, у зв`язку з не усуненням позивачем недоліків позовної
заяви, а саме - ненадання доказів сплати судового збору у відповідному розмірі,
встановленому п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст.
4 Закону України "Про судовий збір", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний
господарський суд, дійшов правомірного та обґрунтованого
висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Ø
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає
порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень ст.
4 Закону України "Про судовий збір", ст.
20 ГПК України, ст. 7 КУзПБ, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування законних
судових актів.
Ø
Посилання скаржника в касаційній скарзі на правову позицію
Верховного Суду, викладену в постанові від 27.02.2018 у справі № 6/6, колегія
суддів не приймає до уваги, оскільки розгляд вимог до боржника у справі № 6/6
здійснювався відповідно до положень Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", натомість процедура розгляду позовних вимог до боржника у
даній справі № 910/11664/20 відбувається за правилами КУзПБ, яку, зокрема, конкретизовано положеннями статті
7 названого Кодексу та положеннями ГПК
України.
ØСтосовно доводів скаржника, що даний спір є вимогою про сплату поточної заборгованості до боржника у справі про банкрутство, ВС звертає увагу на тому, що згідно з абзацом 3 ч. 8 ст. 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Немає коментарів:
Дописати коментар