ПОСТАНОВА ВС 15.02.2021, Справа № 905/1057/20, колегія суддів: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95203385
Позивач
звернувся до господарського суду з позовом, предметом якого були визнання
недійсними проведених у виконавчому провадженні результатів електронних торгів
з продажу нерухомого майна, належного боржнику, відносно якого здійснюється
провадження у справі про банкрутство, скасування акту про проведення
електронних торгів, скасування реєстраційного запису про право власності на
спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позовні
вимоги мотивовані тим, що реалізація майна була здійснена в період дії
мораторію, введеного ухвалою господарського суду у справі про банкрутство
Боржника. Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову,
просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Боржнику передавати майно
(базу відпочинку) Переможцю торгів. Місцевим господарським судом відкрито
провадження у справі за позовною заявою і вжито заходи забезпечення позову, при
цьому ухвалу про забезпечення позову включив до ухвали про відкриття
провадження у справі. Апеляційна і касаційна скарги залишені без задоволення.
Висновки щодо
застосування норми права
Ø
Такий предмет спору як визнання недійсними результатів торгів
передбачає чітко визначене коло учасників такого спору. Верховний Суд вважає,
що у даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони
боржнику передавати майно, що є предметом аукціону, переможцю торгів
забезпечить стабільність кола осіб, що беруть участь у такому позовному
провадженні, оскільки можлива майбутня зміна власників майна призведе до
збільшення кола учасників спору та утруднить виконання рішення суду у випадку
визнання таких торгів недійсними.
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
Ø
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за
захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ø За змістом
наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у
доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення
позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних
вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є
достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент
пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або
погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Ø
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Ø
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд
має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття
відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності
вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів
сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між
конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема,
чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в
разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання
рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання
порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом
інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Ø
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення
позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких
заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.
Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою
забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Ø
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується
господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення
яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським
судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких
просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або
майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ø
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач
повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази
наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу
забезпечення позову.
Ø
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про
забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать
про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для
виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок
доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних
висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №
902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №
910/14149/19.
Ø
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові
Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також
висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення
випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав
вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи
унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Ø
Також, Суд вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення
питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже
питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом
під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про
забезпечення позову.
Ø
Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсними
результатів електронних торгів з продажу нерухомого майна, належного боржнику,
відносно якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, скасування
акту про проведення електронних торгів, скасування реєстраційного запису про
право власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на
нерухоме майно.
Ø
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, Позивач
стверджував, що у випадку прийняття судового рішення про скасування (визнання
недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів у сторін
договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів,
відповідно, виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони
одержали на виконання договору, натомість передача спірного майна відповідачеві
- призведе до неможливості ефективного захисту та поновлення порушених прав
позивача в межах предмета та підстав пред`явленого до суду позову, а також
істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, постановленого за
результатами його розгляду у разі задоволення позову. Заявник вказував, що
наслідком реалізації прав власника переможцем торгів, передбаченого ст.
317 ЦК України, може стати зміна власника, стану,
складу предмету оспорюваного правочину.
Ø Верховний Суд
звертає увагу на те, що такий предмет спору як визнання недійсними результатів
торгів передбачає чітко визначене коло учасників такого спору. Верховний Суд
вважає, що у даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову шляхом
заборони боржнику передавати майно, що є предметом аукціону, переможцю торгів
забезпечить стабільність кола осіб, що беруть участь у такому позовному
провадженні, оскільки можлива майбутня зміна власників майна призведе до
збільшення кола учасників спору та утруднить виконання рішення суду у випадку
визнання таких торгів недійсними.
Ø
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками
судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи предмет заявленого спору
(визнання недійсними результатів аукціону), обраний позивачем такий захід
забезпечення позову, як заборона Боржнику передавати спірне нерухоме майно Переможцю
оспорюваних електронних торгів, є обґрунтованим та адекватним. Натомість
невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити
ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за
захистом яких він звернувся до суду (у випадку задоволення позовних вимог),
оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи новий власник майна (Переможець
торгів) вчинить дії по розпорядженню майном, то позивач не зможе захистити або
поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом
без нових звернень до суду. Дана обставина істотно ускладнить чи взагалі
унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Ø
Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних
судових рішень суди попередніх інстанцій правильно надали оцінку
обґрунтованості доводів позивача, встановивши безпосередній зв`язок між
конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, і правильно
застосували до спірних правовідносин положення статей 136, 137 ГПК України.
Щодо включення ухвали про
вжиття заходів забезпечення позову до складу ухвали про відкриття провадження у
справі та доводів, що ухвала не
відповідає вимогам виконавчого документа
Ø
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову.
Ø
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох
днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Ø Про прийняття
позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє
ухвалу, в якій зазначаються результат вирішення заяв і клопотань позивача, що
надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику сторін
(п. 7 ч. 2 ст. 176
ГПК України). Отже, оскільки заява про вжиття
заходів забезпечення позову була подана заявником разом із позовною заявою, а
її вирішення не потребує виклику сторін, Верховний Суд погоджується із
висновком апеляційного господарського суду про відсутність порушення судом
першої інстанції норм процесуального права щодо включення ухвали про
забезпечення позову до складу ухвали про відкриття провадження у справі.
Ø
Крім того, резолютивна частина оскаржуваною ухвали містить пункти
про те, що ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання
протягом трьох років по 02.07.2023, а також зазначено, що ухвала може бути
оскаржена в порядку статей 254-257 ГПК України, у зв`язку з чим Суд відхиляє доводи скаржника про
невідповідність ухвали вимогам виконавчого документа та неможливість її
оскарження.
Ø
Посилання скаржника на відсутність предмету спору у даній справі,
адже жодні законні права та інтереси позивач не порушені, а тому необхідно
закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, Верховний Суд відхиляє, оскільки, як вже зауважувалося
вище, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову
не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є
предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним
під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Ø
Посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх
інстанцій п. 10 розділу X Порядку реалізації арештованого затвердженого наказом
Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 та положень Закону України "Про виконавче
провадження" та знаходження спірного майна у зберігача, колегія суддів Верховного Суду відхиляє та звертає увагу на те, що зазначені норми законодавства не обмежують суд у праві вжити заходи забезпечення
позову.
Ø
Доводи скаржника, що судами першої та апеляційної інстанції
протиправно вжито заходи забезпечення позову, які полягають в зупиненні
завершальної стадії проведення електронних торгів, чим порушено норми ч. 12 ст. 137
ГПК України, Верховний Суд відхиляє, з огляду на
таке.
Ø
Відповідно до ч. 12 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають
наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення
конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що
проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади
(органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом
суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу
публічну конкурсну процедуру.
Ø
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на веб-сайті ДП
"СЕТАМ" сформовано протокол №479997 від 14.05.2020, отже, електроні
торги, які являються предметом оскарження в справі №905/1057/20, проведені
14.05.2020, а із заявою щодо вжиття заходу забезпечення позову позивач
звернувся 04.06.2020, тобто вже після проведення торгів.
Ø
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного
господарського суду про те, оскільки торги були вже проведені, доводи Товариства
(переможець торгів) про те, що застосований захід забезпечення позову полягає у
припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення торгів, є
необґрунтованими.
Немає коментарів:
Дописати коментар