ПОСТАНОВА ВС 05.04.2021, Справа № 904/6950/17, колегія: головуючий- Пєсков В. Г., суддів: Банасько О. О., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96207828
Провадження
у справі про банкрутство Боржника було порушено у 2017 році, реєстр вимог
кредиторів затверджено у 2019 році, а в 2020 році введено процедуру санації
боржника, затверджено звіт
керуючого санацією та провадження у справі закрито. 31.12.2020 ОСОБА_1
звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого г/суду про затвердження
реєстру вимог кредиторів, із пропуском строку на апеляційне оскарження та із клопотанням про поновлення такого строку, просив
поновити строк на оскарження, ухвалу скасувати та направити для продовження розгляду до місцевого г/суду.
Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що він є кредитором
боржника та має непогашені вимоги щодо виплати заборгованості із зарплати в
розмірі 10 774,55 грн, вказував, що у зв`язку із бездіяльністю призначеного у справі арбітражного керуючого, дана заборгованість не була включена до реєстру вимог кредиторів. На обґрунтування клопотання
про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилався на те, що він не
був повідомлений про дану справу, на час процедури банкрутства не був
працівником боржника; про наявність процедур банкрутства йому стало відомо з
листа колишнього директора боржника і що він не знав та не міг передбачити
результат розгляду справи за нововиявленими обставинами ухвали суду про
закриття провадження у справі за його заявою, відмова суду першої інстанції призвела до необхідності створення нової лінії захисту своїх прав; через відсутність юридичної освіти у скаржника потребувало часу пошук адвоката. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без
задоволення, вказавши, що суд апеляційної інстанції надав належну оцінку
наведеним заявником підставам для поновлення строку на апеляційне оскарження та
відмовив у визнанні поважними причин пропуску такого строку, обґрунтовано
застосував наслідки пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення,
відмовивши у відкритті апеляційного провадження.
Б.
Висновки щодо застосування норми права
58. ГПК України не пов`язує право суду на поновлення пропущеного процесуального строку лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку
суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені
на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований
висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Частинами 1, 2 ст. 9 КУзПБ передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами
розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про
визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути
оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. В
апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі
ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім
випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.
33. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня
його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну
та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення
питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк
обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду -
якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому
повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом
десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків,
зазначених у частині другій статті 261 цього
Кодексу.
34. Згідно з ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної
інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна
скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового
рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою
про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення
про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне
оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
35. Положеннями ч. 1 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено
неможливість такого поновлення.
36. Аналіз наведених положень дає
підстави для висновку, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично
відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника,
оскільки у кожному конкретному випадку суд має чітко визначити, з якої саме
поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він
відновленню.
37. Вирішення питання про поновлення
строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати
причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і
відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Для
поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля
чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим,
що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті,
пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в
іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з
процесуальних строків. Тобто на особу, яка звертається з відповідною заявою,
покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на
підставу для поновлення пропущеного процесуального строку.
38. Виходячи зі змісту ч. 2, 3 ст. 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної
скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому
поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не
залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними
перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду на поновлення пропущеного процесуального строку лише
з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з
урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на
обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок
щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
39. Отже, особа має право на апеляційне
(касаційне) оскарження ухвалених у справі судових рішень у разі незгоди з ними
лише за умови дотримання встановлених процесуальним законом вимог щодо порядку
подання відповідної скарги.
40. Підстави пропуску строку на звернення
до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони
пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не
залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом
процесуальний строк подання апеляційної скарги. Тобто лише наявність об`єктивних
перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в
апеляційному (касаційному) порядку у строк, встановлений процесуальним законом,
може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного (касаційного)
оскарження з поважних причин. Подібний правовий висновок викладено у постанові
Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.
41. Як вже зазначалося вище, судом
апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу місцевого г/суду про
затвердження реєстру вимог кредиторів у даній справі, останнім днем строку для
подання апеляційної скарги на вказану ухвалу було 29.03.2019. Апеляційна скарга
подана 31.12.2020, тобто із значним пропуском строку.
43. Водночас, Суд апеляційної інстанції
звернув увагу, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого г/суду від
19.03.2019 лише після розгляду судом його заяви про перегляд за нововиявленими
обставинами ухвали місцевого г\суду, якою затверджено звіт керуючого санацією і
закрито провадження у справі про банкрутство.
44. Верховний Суд погоджується із
висновком апеляційного господарського суду про те, що скаржником, у даному
випадку, не доведено неможливості своєчасного оскарження судового рішення,
оскільки ОСОБА_1 13.10.2020 звертався до суду першої інстанції із спільною
заявою із ОСОБА_5 про перегляд ухвали місцевого г/с від 30.07.2020 за
нововиявленими обставинами, однак протягом більше ніж двох місяців не звертався
до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого г/с від
19.03.2019, знаючи про існування даного судового рішення.
45. Верховний Суд вважає вірним висновок
апеляційного господарського суду, можливість подання апеляційної скарги
протягом розумного строку, з моменту коли скаржник дізнався про існування
судового провадження залежала виключно від волевиявлення самого скаржника,
тобто мала суб`єктивний характер.
46. Верховний Суд відхиляє доводи
скаржника про те, що він намагався добросовісно реалізувати механізми захисту
своїх порушених прав шляхом звернення до суду першої інстанції із заявою про
перегляд ухвали за нововиявленими обставинами та лише після відмови у її
задоволені - шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною
скаргою, враховуючи те, що чотири ухвали суду першої інстанції (від 19.03.2019
про затвердження реєстру вимог кредиторів, від 12.11.2019 про заміну кредитора,
від 19.05.2020 про введення процедури санації, від 30.07.2020 про закриття
провадження у справі), на які ОСОБА_1 подано апеляційні скарги, мають
самостійний предмет розгляду, тому своєчасність їх розгляду не може ставитися у
залежність від розгляду заяви про перегляд ухвали суду першої інстанції за
нововиявленими обставинами.
47. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 260 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження
визнані судом неповажними.
48. Отже, з огляду на викладене суд
апеляційної інстанції надав належну оцінку наведеним заявником підставам для
поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у визнанні поважними
причин пропуску такого строку, обґрунтовано застосував наслідки пропуску строку
на апеляційне оскарження судового рішення, відмовивши у відкритті апеляційного
провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, а доводи, наведені у касаційній скарзі, цього не
спростовують.
Немає коментарів:
Дописати коментар