Постанова ВС від 09.12.2020 у справі № 29/5005/6381/2011, колегія суддів КГС: Огороднік К.М.- головуючий, Жуков С.В., Ткаченко Н.Г. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93859027
Судами розглядалася заяви ліквідатора про
забезпечення поданої в межах справи про банкрутство позовної заяви про визнання
недійсними результатів проведеного у 2011 році аукціону з продажу майна
боржника, визнання недійсним укладеного за наслідками такого аукціону договору
купівлі-продажу нежитлової будівлі, скасування та поновлення реєстрації права
власності на будівлю, визнання протиправними дій та бездіяльності ліквідаторів.
Ліквідатор в заявах про забезпечення позову просив заборонити ліквідатору
іншого боржника в іншій справі про банкрутство та іншим уповноваженим
особам в межах іншої справи про
банкрутство проводити аукціони та будь-які дії, спрямовані на підготовку до
проведення та проведення аукціонів з продажу нежитлової будівлі, накласти арешт на нежитлову будівлю, заборонити
будь-яким особам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника, або дії,
які можуть призвести до зміни власника щодо нежитлової будівлі, за винятком
реєстраційних дій, спрямованих на державну реєстрацію права власності за
позивачем, на нежитлову будівлю. По першій заяві ухвалою Господарського суду у
задоволенні було відмовлено. Апеляційний
суд першу заяву задовольнив частково. Другу заяву про забезпечення позову
ухвалою суду першої інстанції, яка залишена без змін апеляційним судом,
задоволено частково. Ухвала та постанова судів попередніх інстанцій
обґрунтовані тим, що викладеними у заяві обставинами підтверджуються факти
вчинення ліквідатором іншого боржника дій, спрямованих на відчуження на користь
третіх осіб спірної будівлі та зміни її власника, а невжиття заходів
забезпечення позову в майбутньому ускладнить ефективний захист або поновлення
порушених чи оспорюваних прав або інтересів боржника
(заявника),
за захистом яких останній звернувся до господарського суду. За результатами
нового апеляційного розгляду апеляційний суд так само залишив ухвалу суду
першої інстанції про забезпечення позову; апеляційний господарський суд
порівняв зміст двох заяв про вжиття заходів забезпечення позову та дійшов
висновку, що в другій заяві наявні інші (додаткові) обставини, якими
зумовлювалась необхідність оперативного та вчасного вжиття заходів забезпечення
щодо об`єкту. При цьому, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що ризик відчуження іншим боржником спірної будівлі
доведений заявником, оскільки у разі відчуження іншим боржником спірної будівлі
на користь третіх осіб, боржник в межах даного судового провадження не зможе
захистити своє право власності, заявлені заходи до забезпечення позову
співвідносяться з предметом позову (заяви) та спроможні забезпечити фактичне
виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Короткі висновки:
Ø Застосування заходів
забезпечення позову шляхом заборони проводити аукціони, будь-які дії, спрямовані на підготовку до проведення та проведення аукціонів з продажу, вчиняти будь-які дії (у
т. ч. реєстраційні дії та дії в межах виконавчого провадження та дії у межах
справ про банкрутство), спрямовані на зміну власника спірного об`єкта, є
адекватним та ефективним способом забезпечення позову (заяви) про визнання
недійсними результатів аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу,
укладеного за наслідками проведеного аукціону з продажу вказаного об`єкта.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за
заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього
Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову
допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду
справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити
виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи
оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має
намір звернутися до суду.
Ø За змістом частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується,
зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам
вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно
відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Ø Забезпечення позову є
засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи
охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у
вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових
актів.
Ø При цьому, сторона, яка
звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини
звернення з такою заявою.
Ø У вирішенні питання про
забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості
доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення
позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників
судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення
позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід
забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в
разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких
заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного
судового процесу.
Ø Отже, умовою застосування
заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення
господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити
неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за
кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент
виконання рішення.
Ø Достатньо обґрунтованим
для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з
якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Ø Колегія суддів наголошує,
що з урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання
доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного
заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у
судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Ø Досліджуючи питання
наявності/відсутності підстав для повторного розгляду заяви про забезпечення позову (заяви) у даній справі, судом апеляційної інстанції за результатами нового апеляційного розгляду, на виконання
вказівок Касаційного господарського суду, було проаналізовано зміст двох заяв
про забезпечення позову, досліджено обставини справи, які існували на час звернення
заявника із відповідними заявами, а також зміну обставин, які могли зумовити
необхідність вжиття таких заходів, на час звернення заявника з другою заявою
про забезпечення позову.
Ø За висновками суду
апеляційної інстанції перша та друга заяви про забезпечення є відмінними, в
другій заяві наведені інші (додаткові) обставини, якими зумовлювалась
необхідність оперативного та вчасного накладення заходів забезпечення щодо
об`єкту, який виставлено на реалізацію на другому повторному аукціоні з продажу
майна іншого боржника, що зумовлювало відсутність підстав для повернення її без
розгляду. При цьому, апеляційний перегляд ухвали про забезпечення позову
здійснювався апеляційним судом виключно в межах обставин, які мали місце станом
на дату її прийняття.
Ø За висновком апеляційного
господарського суду, наданими до заяви про забезпечення позову доказами
підтверджується, що конкретні обставини справи станом на 26.09.2019, а саме
ризик відчуження іншим боржником спірної
будівлі, наявність якого доведена заявником, свідчили про те, що існує
обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому
ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або
інтересів боржника в цій справі, за захистом яких останній звернувся до
господарського суду.
Ø Апеляційний господарський
суд, надав належну оцінку наявним у матеріалам справи доказам відповідно до
вимог статті 86 ГПК України, встановив безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення
позову та предметом позову, проаналізував реальні ризики відчуження об`єкта
забезпечення, дійшов висновку про наявність
підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з метою недопущення
незаконних дій щодо майна, яке є предметом спірного аукціону та договору, а
також для запобігання в подальшому можливому ускладненню чи унеможливленню
ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ø Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо
його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість
будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право
саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право
пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту
порушеного права та характеру правопорушення.
Ø Європейський суд з прав
людини у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися
цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням
власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого
протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти
Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик
проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти
Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від
22.01.2009).
Ø Отже, допускається
накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за
умови дотримання таких вищенаведених вимог встановлених статтею 1 Першого
протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.
Ø Тому в даному випадку
Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та суду
апеляційної інстанції про те, що застосування заходів забезпечення позову
шляхом заборони проводити аукціони, будь-які дії, спрямовані на підготовку до проведення та проведення аукціонів з продажу нежитлової будівлі, вчиняти будь-які дії (у
тому числі реєстраційні дії та дії в межах виконавчого провадження та дії у
межах справ про банкрутство), спрямовані на зміну власника спірного об`єкта, є
адекватним та ефективним способом забезпечення позову (заяви) про визнання
недійсними результатів аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу,
укладеного за наслідками проведеного аукціону з продажу вказаного об`єкта.
Ø Доводи скаржника про те,
що накладення заборон щодо розпорядження майном банкрута в іншій справі про банкрутство є такими, що суперечать
імперативній нормі законодавства, а саме статті 38 Закону
України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом» визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду необґрунтованими з огляду на правову позицію
Верховного Суду, викладену у постанові від 17.12.2019 у справі №902/1406/15.
Ø В пункті 41 даної
постанови Верховний Суд вказав, що «заява про забезпечення позову подана для забезпечення позовних вимог, предметом яких є визнання недійсним договору, тобто
спору який розглядається за правилами позовного провадження в межах справи про
банкрутство. Тому для такого забезпечення мають застосовуватися загальні норми ГПК України які регулюють забезпечення позову і зокрема статті 136 - 146, а не
спеціальні норми Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - стаття 18, частина 1 статті 38».
Ø Доводи скаржника про те,
що не відповідають дійсності висновки апеляційного суду щодо відмінності заяв
про забезпечення позову та наявності різних підстав, не знайшли підтвердження
під час касаційного провадження, та зводяться до переоцінки доказів, що
знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статті 300
ГПК
України.
Ø Аргументи скаржника про наявність
декількох арештів стосовно одного й того ж майна не можуть бути підставою для
скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки норми законодавства України не містять заборони вжиття кількох обмежень у розпорядженні одним і тим же майном, тим більше якщо вони накладаються
у різних судових провадженнях.
Немає коментарів:
Дописати коментар