ПОСТАНОВА ВС від 04 лютого 2021 року, Справа № 05-10-14-01-08/103,
колегія суддів: Пєсков В.Г. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/94656828
Ухвалою місцевого господарського суду, залишеною без
змін постановою апеляційного господарського суду затверджено звіт ліквідатора банкрута
про проведення ліквідаційної процедури банкрута та доданий до нього
ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута як юридичну особу-банкрута,
провадження у справі закрито. Судові рішення мотивовані тим, що за
підсумками ліквідаційної процедури ліквідатором вчинено всі належні дії по
виявленню активів та пасивів боржника, внаслідок вжитих ліквідатором заходів
доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника та необхідність
його ліквідації. Верховний Суд зазначив, що поза увагою суду апеляційної
інстанції залишилися доводи скаржника про те, що ліквідатором банкрута не
виконано вимогу ухвали Господарського суду у цій справі стосовно обов`язку
ліквідатора надати документи персоніфікованого обліку на скаржника до
управління ПФУ області про нарахування заробітної плати по рокам та місяцям.
Відповіді на це питання не містить постанова суду апеляційної інстанції, хоча
відповідну заяву з цим твердженням зроблено скаржником в апеляційній скарзі. З
огляду на це Верховний Суд скасував
оскаржувану постанову і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø
В
оскаржених судових рішеннях зроблено висновок, що за підсумками ліквідаційної
процедури ліквідатором вчинено всі належні дії по виявленню активів та пасивів
боржника, внаслідок вжитих ліквідатором заходів доведено неможливість
відновлення платоспроможності боржника та необхідність його ліквідації.
Ø
Судова
колегія вважає ці висновки передчасними з огляду на таке.
Ø
Слід
зазначити, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного
балансу (як і про затвердження звіту керуючого реалізацією майна за нормами КУзПБ) є за своєю правовою
природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури
(процедури погашення боргів боржника), в якому необхідно повно відобразити
обставини, що мають значення для справи.
Затверджуючи звіт ліквідатора (звіт керуючого реалізацією майна), господарський
суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором (керуючим
реалізацією майна) всієї ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів
боржника), дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів,
відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту
ліквідатора (звіту керуючого реалізацією майна), зокрема, оцінити повноту
пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну
масу, дати оцінку діям ліквідатора (керуючого реалізацією майна) щодо пошуку,
виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати
оцінку повноті реалізації ліквідатором (керуючим реалізацією майна) активів
боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором (керуючим реалізацією
майна) заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.
Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути
вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора
(звіт керуючого реалізацією майна), в судовому засіданні господарський суд
перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора (керуючого
реалізацією майна), а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Ø
Розгляд
судом клопотання про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є
процесуальною дією, яка передбачає як заслуховування звіту ліквідатора, так і
думки кредиторів, які можуть підтримати звіт або надати свої заперечення проти
його затвердження. Оцінка аргументів і ліквідатора, і присутніх у засіданні
кредиторів є запорукою надання аргументованої оцінки повноті дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі.
Ø
А
тому затвердження судом звіту ліквідатора, як підстави для закриття провадження
у справі про банкрутство, є необхідним підсумком після етапу погашення вимог
кредиторів з метою проведення судом правового аналізу повноти здійснених
ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі та отримання вичерпних правових
висновків про встановлені обставини та їх наслідки.
Ø
Схожі
за змістом правові висновки неодноразово були зроблені Верховним Судом, в яких
викладались критерії належності проведення та повноти дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство. Зокрема, в постановах: від
08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012,
від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12,
від 16.01.2020 у справі 910/11588/1, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16,
від 10.06.2020 у справі № 910/12809/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від
17.09.2020 у справі № 10-18/5218, від 12.11.2020 у справі № Б-24/39-09, від
10.12.2020 у справі № 916/95/18.
Ø
Водночас,
поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи скаржника про те, що
ліквідатором банкрута не виконано вимогу ухвали Господарського суду у цій
справі стосовно обов`язку ліквідатора надати документи персоніфікованого обліку
на скаржника до управління ПФУ про нарахування заробітної плати по рокам та
місяцям.
Ø Відповіді на це питання не містить постанова суду апеляційної інстанції, хоча відповідну заяву з цим твердженням зроблено скаржником в апеляційній скарзі.
Немає коментарів:
Дописати коментар