Постанова ВС від 02.12.2020, справа №910/15598/19 (колегія суддів КГС: Огороднік К.М.- головуючий, Жуков С.В, Ткаченко Н.Г. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93263215
ГУ ДПС подав на ухвалу місцевого господарського
суду апеляційну скаргу, якою просив відмовити одному з кредиторів у визнанні
його грошових вимог; на усунення недоліків апеляційної скарги був наданий
оригінал документа про сплату 2102 грн судового збору (1 прожитковий мінімум на
одну працездатну особу). Апеляційний господарський суд повернув апеляційну
скаргу по причині неусунення недоліків
апеляційної скарги, а саме: ненадання доказів сплати судового збору в розмірі
5763,00 грн (150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви,
іншої заяви і скарги).
Короткий висновок:
Ø Обов`язок суду щодо перевірки
зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного
бюджету України реалізується з урахуванням конкретних обставин, зокрема із
наданням заявником доказів сплати судового збору (якими можуть бути не лише
оригінали платіжних документів), як то передбачено вимогами процесуального
закону.
Розглянувши справу Верховний суд зазначив
наступне:
Ø Основними аргументами
касаційної скарги є те, що судом апеляційної інстанції самостійно не перевірено
зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного
бюджету України, що свідчить про неврахування судом правових позицій,
викладених в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №760/4105/14-ц
та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2018 у справі
№800/473/17.
Ø Вказані доводи скаржника
Верховним Судом оцінюються критично, з огляду на таке.
Ø Відповідно до частини
другої статі 9 Закону України "Про судовий
збір", у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, суд перед
відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв
(скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного
бюджету України.
Ø Саме суд повинен
перевірити, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору,
квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, які додаються до
позовної заяви (заяви, скарги), містять відомості про те, за яку саме позовну
заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Ø Платіжне доручення
повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою
установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного
доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті, затвердженої постановою Правління
Національного банку України від 21.01.2004 № 22.
Ø Оскільки законодавством
не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на
переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду
Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону,
повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені
законом, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної
казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього
фонду.
Ø Таким чином, обов`язок
перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, і неподання
стороною вказаних судом виписок не може бути підставою для повернення
апеляційної скарги, як такої, що не відповідає встановленим вимогам.
Ø Аналогічну правову
позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №
760/4105/14-ц і від 28.02.2018 у справі № 800/473/17, на які посилається
заявник касаційної скарги.
Ø При цьому, Велика Палата
Верховного Суду у своїй постанові від 28.02.2018 у справі №800/473/17 дійшла
висновку про порушення суддею Вищого адміністративного суду України норм
процесуального права через не врахування обов`язку суду щодо перевірки факту
зарахування судового збору за обставин того, що до
позовної заяви додано дублікат квитанції про сплату судового збору, а не її
оригінал, що стало підставою для повернення адміністративного позову.
Ø Звідси, висновок Великої
Палати Верховного Суду у справі №800/473/17 щодо відсутності обов`язку заявника
надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, оскільки
суд самостійно повинен виявляти зарахування відповідної суми судового збору до
спеціального фонду державного бюджету, не виключає обов`язку заявника щодо
долучення ним до позовної заяви (апеляційної чи касаційної скарг) доказів
сплати судового збору, в тому числі щодо можливості подання дублікату
відповідного платіжного документу.
Ø Також, Верховним Судом у
постанові від 23.01.2018 у справі №760/4105/14-ц зроблено висновок про
обов`язок суду щодо перевірки факту зарахування судового збору за обставин
того, що судом апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу з підстав долучення апелянтом
платіжного доручення від 01.03.2016 № 31499_21 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 019, 40 грн без відмітки про
зарахування цієї суми до Державного бюджету України.
Ø Тобто, вказаний висновок
у справі №760/4105/14-ц про обов`язок суду щодо перевірки факту зарахування
судового збору зроблено судом касаційної інстанції також за обставин наявності
доказів щодо сплати судового збору, хоча без відмітки у платіжному документі
про його зарахування до Державного бюджету України.
Ø З огляду на викладене та
враховуючи вказані правові висновки Верховного Суду у справах № 760/4105/14-ц
та № 800/473/17, колегія суддів зазначає, що обов`язок суду щодо перевірки
зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного
бюджету України реалізується з урахуванням конкретних обставин, зокрема із
наданням заявником доказів сплати судового збору (якими можуть бути не лише
оригінали платіжних документів), як то передбачено вимогами процесуального
закону.
Ø Як встановлено судом
апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог
ухвали про залишення скарги без руху скаржником було надіслано на адресу
апеляційного суду клопотання про усунення недоліків, в додатках до якого,
зокрема, містився оригінал платіжного документу щодо сплати судового збору за
подання апеляційної скарги в розмірі 2 102,00 грн.
Ø Відтак, судом апеляційної
інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно вказано про те, що у встановлений ухвалою
про залишення апеляційної скарги без руху строк недоліки апеляційної скарги
скаржником не усунуті.
Ø З огляду на те, що у
визначений судом строк недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуті, суд
касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції
про повернення апеляційної скарги ГУ ДПС на підставі вимог статей 174, 260 ГПК України.
Ø Посилання скаржника на
правову позицію Верховного Суду у справах № 800/473/17 та № 760/4105/14-ц
колегією суддів відхиляються, оскільки така правова позиція, як зазначено вище,
не спростовує, в даному випадку, правомірності повернення апеляційним
господарським судом апеляційної скарги, поданої із порушенням відповідно до
процесуального закону вимог щодо її форми.
Ø Колегія суддів додатково
звертає увагу, що повернення апеляційної скарги не позбавляє можливості
скаржника повторно звернутися до апеляційного господарського суду із такою
скаргою з дотриманням вимог щодо її форми та змісту, визначених статтею 258 ГПК України.
Ø Таким чином, доводи
касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали
не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи
скасування законної ухвали апеляційного господарського суду.
Немає коментарів:
Дописати коментар