ПОСТАНОВА 17.05.2021, Справа № 911/2742/20, ВС у складі колегії суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97034454
У листопаді
2020 року за заявою Товариства відкрито провадження у справі про банкрутство
Боржника; вирішено інші процедурні питання.
У січні 2021 Фінансова компанія подала апеляційну скаргу, просила
скасувати ухвалу місцевого г/с та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству
у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника. Також, апелянт в
апеляційній скарзі просив поновити строк апеляційного оскарження. Апеляційний г/с
відхилив клопотання Фінансової компанії про поновлення пропущеного строку
подання апеляційної скарги та відмовив у відкритті апеляційного провадження, що
обґрунтовано посиланням на те, що наведені скаржником причини пропуску
процесуального строку на апеляційне оскарження суд не визнав поважними.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, ухвалу апеляційного г/с
скасував з направленням матеріалів справи до суду апеляційної інстанції для
вирішення питання можливості прийняття до розгляду апеляційної скарги,
вказавши, що апеляційним судом не досліджені обставини щодо процесуальної дієздатності
скаржника, а висновок про те, що статус сторони у справі Фінансова компанія
отримала лише після винесення місцевим г/с ухвали про прийняття до розгляду в попередньому засіданні заяви
Фінансової компанії про визнання
грошових вимог до боржника не відповідає судовій практиці Верховного Суду.
Короткі
висновки:
Вирішуючи
питання прийняття до розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду про
відкриття провадження у справі про банкрутство, апеляційний суд повинен
встановити процесуальну дієздатність скаржника, зокрема щодо можливості
оскарження судового рішення у справі, шляхом
дослідження його правового статусу як кредитора (якщо вимоги визнані ухвалою
суду) чи особи, яка не брала участі у справі, якщо оскаржуваним судовим
рішенням суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки.
Позиція
Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Ø
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити
судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження
необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід
процедури банкрутства.
Ø
Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК
України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство
та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у
складі ВС, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від
11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від
19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від
20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.
Ø
Склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення
наведено у ст. 1 КУзПБ.
Ø
Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, учасники у справі про банкрутство - це сторони,
арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного
майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник
працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів)
боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи
про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про
банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів),
забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Ø
Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого
відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у
справі про банкрутство визначається ст. 45 КУзПБ (до 21.10.2019 визначався приписами статті
23 Закону про банкрутство).
Ø
Нормами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про
відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ø
Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими
вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині
вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Ø
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від
забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги,
кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета
застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Ø
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської
винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної
життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове
державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з
дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про
банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до
боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Ø
У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження
у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків
Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС,
викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає
наступне.
Ø
Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів
встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок
набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус)
наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч.
правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника
майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними
угод боржника тощо.
Ø
Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про
визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові КГС у складі
ВС від 23.01.2020 у справі №913/444/18).
Ø
За приписами частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або
розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами
попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко
визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження
у справі про банкрутство.
Ø
Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу
учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним,
тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його
трактування.
Ø
Отже, лише після вчинення всіх передбачених Законом
про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття
судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті
23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор
набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну
процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у
справі №910/4475/19).
Ø
Ураховуючи термінологічне визначення значення
"кредитор", наведене у абзаці 10 частини першої статті
1 КУзПБ, порядок набуття кредитором статусу учасника
провадження у справі про банкрутство, який визначений приписами статті
45 КУзПБ, Палата суддів вважає, що кредитори (в розумінні абзацу десятого частини першої статті
1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі
про банкрутство), з моменту
подання заяви, передбаченої абзацом першим частини першої статті
45 КУзПБ, можуть
скористатися правами, передбаченими абзацом
першим частини шостої названої статті, та правом
оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (ч. 1 ст. 254 ГПК України), якщо суд
вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (п. 56.20 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі
№910/4475/19).
Ø
З наведеного суд зауважує про невідповідність вказаній судовій
практиці Верховного Суду висновку апеляційного господарського суду про набуття
скаржником статусу сторони у справі (кредитора) після винесення місцевим
господарським судом ухвали про прийняття до розгляду заяви Фінансової компанії про
визнання грошових вимог до боржника.
Ø
Таким чином, вирішуючи питання прийняття до розгляду апеляційної
скарги Фінансової компанії на ухвалу
місцевого суду про відкриття провадження у справі про банкрутство, апеляційний
суд повинен був встановити процесуальну дієздатність скаржника у цій справі,
зокрема щодо можливості оскарження судового рішення у справі, шляхом дослідження його правового статусу як кредитора (якщо
вимоги визнані ухвалою суду) чи особи, яка не брала участі у справі, якщо
оскаржуваним судовим рішенням суд вирішив питання про її права, інтереси та
(або) обов`язки.
Ø
При цьому, Верховний Суд зауважує, що постановлення ухвали про
відмову особі у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою (зокрема
і з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення та
визнання судом причин пропуску такого строку неповажними) з урахуванням вимог п.
3 ч. 1 ст. 261
ГПК України унеможливлює повторне звернення цієї ж особи на це саме судове рішення.
Ø
З огляду на те, що в порушення вимог процесуального закону поза
увагою суду апеляційної інстанції залишилось питання про те, чи стосується
оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, а також
визначена законодавством про банкрутство процедура набуття кредиторами статусу
учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду
про визнання грошових вимог цього кредитора, колегія суддів Верховного Суду
вважає передчасним висновки апеляційного суду про відмову у відкритті
апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фінансової компанії на ухвалу
місцевого суду про відкриття провадження у цій справі про банкрутство Боржника.
Ø
Отже, зважаючи на наведені положення процесуального законодавства,
вирішуючи питання можливості прийняття апеляційної скарги Фінансової компанії на
ухвалу місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі, суд
апеляційної інстанції мав надати оцінку процесуальній дієздатності скаржника у
цій справі, зокрема щодо можливості оскарження судових рішень.
Немає коментарів:
Дописати коментар