Правові позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й (постанова від 12.11.2020, справа № Б-24/39-09. https://reyestr.court.gov.ua/Review/92971702
Короткі висновки:
Ø Суди першої
та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку
про проведення арбітражним керуючим всіх необхідних дій як у процедурі ліквідації
банкрута, так і з виконання процедури погашення боргів, оскільки в
ліквідаційному балансі відображено неактуальні дані щодо активів і пасивів
банкрута згідно з положеннями статті 65 КУзПБ. Крім того, судами не в повному обсязі перевірено повноту
дій ліквідатора (керуючого реалізацією майна) в ліквідаційній процедурі
(процедурі погашення боргів боржника), враховуючи неналежну аргументацію судами
доводів скаржника.
Розглянувши справу Верховний суд
зазначив наступне:
Ø Суди
попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях дійшли висновків про те, що арбітражним керуючим проведені всі необхідні дії як у процедурі
ліквідації банкрута, так і з виконання процедури погашення боргів (за нормами КУзПБ).
Ø Судова
колегія вважає ці висновки передчасними з огляду на таке.
Ø Слід
зазначити, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного
балансу (як і про затвердження звіту керуючого реалізацією майна за нормами КУзПБ) є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке
підсумовує хід ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), в
якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної
справи. Затверджуючи звіт ліквідатора (звіт керуючого реалізацією майна),
господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором
(керуючим реалізацією майна) всієї ліквідаційної процедури (процедури погашення
боргів боржника), дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів,
відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту
ліквідатора (звіту керуючого реалізацією майна), зокрема, оцінити повноту
пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну
масу, дати оцінку діям ліквідатора (керуючого реалізацією майна) щодо пошуку,
виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати
оцінку повноті реалізації ліквідатором (керуючим реалізацією майна) активів
боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором (керуючим реалізацією
майна) заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.
Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути
вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт
ліквідатора (звіт керуючого реалізацією майна), в судовому засіданні
господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій
ліквідатора (керуючого реалізацією майна), а також, достовірність змісту
ліквідаційного балансу.
Ø Зокрема,
Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського
суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 921/609/15-г/10 було зазначено таке: «За ч. 3 ст.
46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом» /у цій справі такі ж правовідносини врегульовані аналогічними за змістом положеннями частини третьої статті 65 КУзПБ/ визначено, що якщо ліквідатор не виявив
майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він
зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує
відсутність у банкрута майна.
Ø Отже, після
завершення усіх розрахунків із кредиторами, ліквідатору належить складати
ліквідаційний баланс, в якому буде міститися інформація щодо наявності чи
відсутності майна банкрута після проведення усіх розрахунків із кредиторами, за
винятком розрахунків із учасниками-власниками підприємства-банкрута та подати
його до господарського суду разом із звітом ліквідатора та іншими документами, у відповідності до ст.
46 Закону про банкрутство /у цій справі - у відповідності до статті 65 КУзПБ/.
Ø Ліквідаційний
баланс - обов`язковий елемент ліквідаційної процедури, який представляє собою
фінансовий документ, який складається у випадку ліквідації підприємства і
відображає його активи, зобов`язання та власний капітал на дату завершення ліквідаційної процедури».
Ø Тобто, Судова
палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду
вказала про необхідність відображення у ліквідаційному балансі актуальних даних щодо активів і пасивів банкрута, чого не було зроблено керуючим реалізацією майна.
Ø Висновок, що
банкрут не має у власності майна, що належить йому на праві сумісної власності,
зроблено на підставі даних, отриманих у 2012 році - за 8 років до подання звіту
керуючим реалізацією майна. Такі відомості не можуть свідчити про їх
актуальність.
Ø Аналогічна
позиція щодо необхідності відображення актуальних даних щодо фінансового становища боржника викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 5021/1878/12,
від 27.08.2020 у справі № 904/870/13-г.
Ø Виходячи з
положень ч.1 ст.65
КУзПБ, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї
повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, а не
проста констатація факту відсутності майна.
Ø Згідно з
частиною третьою статті 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).
Ø Одним з
критеріїв добросовісності дій керуючого реалізацією майна на стадії
затвердження судом звіту керуючого реалізацією майна боржника
є отримання арбітражним керуючим інформації стосовно майна банкрута з
максимально актуалізованою інформацією відносно дати подання господарському
суду на затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника, чого, на
переконання судової колегії, у цій справі не вбачається в діях арбітражного
керуючого.
Ø Крім того,
поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися доводи скаржника щодо
відсутності запитів до Державної виконавчої служби України про надання
інформації про виконавчі провадження, в яких ФОП-банкрут виступає стягувачем. У
звіті керуючого реалізацією майна не міститься інформація про наявність
дебіторської заборгованості та проведену претензійно-позовну роботу з її
стягнення.
Ø Також
залишились проігнорованими твердження Банку про нездійснення арбітражним
керуючим аналізу усіх угод боржника (стаття
25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом» N 2343-XII у редакції, чинній до 19.01.2013) стосовно їх недійсності,
Ø При цьому
наведена вище норма Закону не ставить перевірку угод боржника в залежність від
конкретного контрагента боржника, а говорить про подання ліквідатором заяв до
господарського суду з підстав, передбачених частиною десятою статті
17 цього Закону, про визнання недійсними угод.
Ø У рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується на тому,
що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться.
Це забезпечує довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у
громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984 та
рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28.10.1998).
Ø Судова
колегія вважає, що допущені процесуальні порушення стосовно неналежної повноти
дослідження обставин справи та аргументації судових рішень, відповіді на доводи
учасників справи є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду
справи. Рішення судів, прийняті з порушеннями норм процесуального права, не
можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з направленням справи до суду
першої інстанції на новий розгляд.
Немає коментарів:
Дописати коментар