ПОСТАНОВА ВС 25 лютого 2021 року, Справа № 910/6729/20, колегія суддів: Погребняк В.Я. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95343932
В межах
справи про банкрутство була подана заява про визнання недійсними рішень загальних
зборів Товариства і заява про забезпечення позову. Місцевим господарським судом заяву про забезпечення позову задоволено, до набрання
законної сили рішенням заборонено загальним Зборам Товариства приймати рішення про
відкликання, обрання, припинення, зміну виконавчого органу Товариства
(боржника) та його членів; про збільшення статутного капіталу за рахунок
додаткових вкладів його учасників; про затвердження нової редакції Статуту Товариства
(боржника); до набрання законної сили рішенням у справі заборонено державним
реєстраторам будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на
виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження,
проводити (здійснювати) реєстраційні дії відносно Товариства (боржника) щодо зміни
(збільшення) розміру статутного капіталу Товариства; щодо зміни відомостей про
органи управління Товариства; щодо зміни керівника або відомостей про керівника
Товариства; щодо державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства. Задовольняючи заяву, місцевий суд виходив з того, що позивач, як учасник Товариства (боржника), оспорює, зокрема, рішення Загальних зборів щодо збільшення статутного капіталу вказаного Товариства за рахунок додаткових
вкладів учасників; щодо затвердження нової редакції Статуту ; щодо відкликання
та обрання членів виконавчого органу. Тому, суд дійшов висновку, що прийняття
Загальними зборами учасників Товариства нових рішень із вказаних питань, до
винесення рішення у справі, може призвести до несправедливого та не ефективного
захисту порушених прав, оскільки Позивач не зможе їх захистити в межах одного
цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Тобто
існує ризик того, що у разі не вжиття вказаного способу забезпечення позову, заявнику
доведеться оскаржувати в судовому порядку відповідні рішення Загальних зборів
учасників Товариства та реєстраційні дії, які здійсненні (проведенні). Апеляційний суд погодився з
висновками місцевого суду. Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, вказавши що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними із позовними вимогами і не
відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до
пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття
таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду
або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або
інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до
суду.
Ø За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія
реального виконання рішення суду.
Ø Отже, забезпечення позову по
суті - це обмеження
суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших
осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і
задоволених вимог позивача.
Ø Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне
виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка
звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у
подальшому виконанні такого рішення.
Ø Пунктом 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Ø Згідно із ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Ø Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити
порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Ø При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника
щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а
також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним
заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи
спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі
задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення
господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у
зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб,
що не є учасниками даного судового процесу.
Ø Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може
свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання
зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація
майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення
розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності
невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну
можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення
відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення
відповідної заяви.
Ø Отже, у
розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні
обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення
позову. З урахуванням
загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних
обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Ø Забезпечення позову застосовується як гарантія
задоволення законних вимог позивача.
Ø Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Ø Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення
позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття
цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за
захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу
здійснювати певні дії. Обранням
належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду
заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються:
збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час
вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову
та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав
або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому
прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Ø Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в
межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до
участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення
позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб,
що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом
спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного
господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від
20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, №
922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від
25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Ø Водночас, якщо позивач звертається
до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої
не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та
досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо
обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися
така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване
припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити
ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
позивача, за захистом
яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ø В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не
призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги
щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх
захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових
звернень до суду (аналогічну
правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного
господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №
910/1040/18).
Щодо суті касаційної скарги
Ø Колегія
суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що
застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони прийняття рішень про
відкликання, обрання, припинення, зміну виконавчого органу Товариства та його
членів; про збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових
вкладів учасників; про затвердження нової редакції Статуту Товариства; до
набрання законної сили рішенням у справі не порушує прав та охоронюваних
законом інтересів учасників (засновників) Товариства, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову заявника про визнання недійсним рішення загальних
зборів учасників Товариства в межах справи №910/4658/20, а в разі задоволення
позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього
судового провадження без нових звернень до суду.
Ø Аналіз змісту
ухвали місцевого суду та постанови апеляційного суду дає підстави для висновку,
що суди, приймаючи оскаржувані рішення, обмежились формальним констатуванням
необхідності застосування заходів забезпечення позову з посиланням на доводи
заявника, однак без перевірки таких доводів належними та допустимими доказами.
Ø Водночас, зі
змісту прийнятих рішень не вбачається надання оцінки доводам скаржника щодо
змісту спірного рішення, встановлення того, які саме рішення були прийняті на
зборах, про те, що спірні рішення, що є предметом оскарження у справах №
910/2630/20 та № 910/4188/20, мали місце до моменту набуття позивачем статусу
учасника Товариства, тому не зачіпають жодним чином його прав та обов`язків, а
позивач не мав корпоративних прав у Товаристві (боржник), у зв`язку з чим
посилання судів попередніх інстанцій на наявність судових справ №№910/2630/20,
910/4188/20 18, безпідставні та незаконні.
Ø Апеляційний
суд також зазначеним доводам скаржника жодної оцінки не надав, обставини, на
які посилався скаржник, як на обґрунтування власних доводів та заперечень, не
перевірив.
Ø Тобто, в
цьому випадку, судами попередніх інстанцій жодним чином не обґрунтовано, яким
саме чином заборона прийняття подальших рішень Загальними зборами Товариства
(боржника) впливає на прийняття судом
рішення у даній справі щодо скасування/відмови у скасуванні вже прийнятого
рішення загальних зборів учасників Товариства (боржника) , що відбулися
12.05.2020 та оформлені протоколом Загальних зборів учасників Товариства
(боржнка) від 12.05.2020 в межах справи №910/4658/20.
Ø Відтак,
оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням ст. 236, 238 ГПК України щодо законності, обґрунтованості,
оскільки прийняті без надання належної оцінки доводам та запереченням учасників
справи та без належного обґрунтування, яким чином можуть заборонені судом дії щодо
прийняття рішення загальними зборами Товариства (боржника) істотно ускладнити чи унеможливити ефективний
захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за
захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ø Верховний Суд звертає увагу, що характер вжитих місцевим судом заходів забезпечення позову не є співмірним із зазначеними позовними
вимогами, оскільки заборона прийняття рішень Загальними зборами Товариства фактично
може блокувати всю діяльність такого товариства та може призвести до негативних
економічних, репутаційних та майнових втрат.
Ø З огляду на
зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що вжиті судом першої інстанції
заходи забезпечення позову, з якими погодився суд апеляційної інстанції, не
відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини.
Немає коментарів:
Дописати коментар