ПОСТАНОВА ВС 25.02.2021 року, Справа № 910/16477/19, колегія суддів: Банасько О. О. - головуючий, Васьковський О. В., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95433284
Учасником (засновником) Товариства було прийнято
рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації та призначено
ліквідатора. За результатами виконаної ліквідатором роботи було складено
проміжний ліквідаційний баланс Товариства, згідно якого активи складають суму
450 тис. грн, а пасиви (кредиторська заборгованість) – 12,3 млн грн., що послужило
підставою для звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку передбаченому ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Заява обгрунтована
неможливістю задовольнити вимоги кредиторів в повному розмірі, оскільки розмір кредиторської заборгованості боржника перевищує вартість його активів на 11,8 млн грн. Відтак задоволення вимог одного
кредитора призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в
повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності). Ухвалою
місцевого господарського суду відкрито провадження у справі про банкрутство, а
апеляційним судом апеляційне провадження
закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України. Постанова мотивована тим, що апелянт статусу
кредитора у справі не набув та не є учасником справи про банкрутство, оскаржуваною
ухвалою у цій справі не вирішувалося питання про права, інтереси та (або)
обов`язки скаржника. Не погоджуючись з
висновками апеляційного господарського суду ГУ ДПС у м. Києві звернулось із касаційною скаргою.
Висновки щодо застосування норми права
Ø Особа, яка не брала участі у справі (не залучена до
участі у справі) та вважає що її права були порушені судовим рішенням,
звертаючись в порядку ст. 254 ГПК України з апеляційною скаргою на дане рішення повинна довести, що рішення
прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути
очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній
скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в
мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та
(або) обов`язки, та про які саме.
Ø Відтак, гарантоване ст. 55 Конституції України права
на судовий захист, в тому числі й звернення з апеляційною скаргою на судове
рішення, не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише
однією з необхідних умов реалізації, тоді як підставою для такого захисту необхідно щоб порушення,
про яке стверджує скаржник, було реальним, стосувалося індивідуально виражених
прав або інтересів.
Ø Якщо після відкриття апеляційного провадження за
апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її
права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням
питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося,
апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на
підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає
правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному
гарантується право на судовий захист.
Ø Відповідно до статті 129 Конституції України
забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх
учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Ø Зазначена конституційна норма конкретизована
законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус
суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право
на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ø Реалізацією права особи на судовий захист є можливість
оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд
судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення
порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 п.
п. 3.1 п. 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №
11-рп/2007).
Ø Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 21.10.2019 (КУзПБ з 21.10.2019).
Ø Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у
судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону
України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі
- Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на
обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Ø За змістом п. 8, 9 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним із
принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний
перегляд справи та права на касаційне оскарження судового рішення у визначених
законом випадках.
Ø Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні
права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи
та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ø Згідно з ч. 1 ст. 254 цього Кодексу учасники справи,
особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду
першої інстанції.
Ø Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України
виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження
судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Ø Відповідно до ч.2 ст. 255 ГПК України апеляційні
скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно
до цього Кодексу та Закону про банкрутство.
Ø Частиною 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що
господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому
ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених
Законом про банкрутство.
Ø У справах про банкрутство склад учасників справи
визначається Законом про банкрутство (ч. 5 ст. 41 ГПК України).
Ø Судом приймається до уваги, що з 21.10.2019 введено в
дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності
боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог
кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Ø Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Ø Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ
передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про
банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від
дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про
банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії
санації, провадження в яких продовжується відповідно до про банкрутство.
Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах
здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ø Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень
КУзПБ приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним критерієм визначено пряму дію норм
КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати
відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього
Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
Ø У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у
справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами
України.
Ø Отже, реалізація права на апеляційне та касаційне
оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і
в порядку, передбаченими главами 1, 2 "Апеляційне провадження" та
"Касаційне провадження" відповідно розділу IV "Перегляд судових
рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень
у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.
Ø Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про
дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття
провадження у справі, при
здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє
на момент здійснення таких дій (ч. 3 ст. 3 ГПК України).
Ø Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право
подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в
апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами ст. 254,
255 ГПК України.
Ø В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб,
які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим
законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження
необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід
процедури банкрутства (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду
від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №
911/5186/14).
Ø Відповідно до ст. 1 КУзПБ сторони у справі про
банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів),
забезпечені кредитори, боржник (банкрут); кредитор - юридична або фізична
особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового
кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового
боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне
соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які
мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори,
вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до
відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено
заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника,
що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; учасники у
справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з
питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого
самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа
засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених
цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків
яких існує спір.
Ø Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі
про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів),
забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Ø Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою
якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника
провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 визначається статтею 45
КУзПБ.
Ø Слід вказати, що особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про
банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом
оскарження судових рішень) за сукупності таких умов:
o
подання до господарського суду письмових
заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом
30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у
справі про банкрутство (частина перша статті 23 Закону про банкрутство, частина
перша статті 45 КУзПБ);
o
розгляд господарським судом заяв
конкурсних кредиторів у попередньому засіданні суду (ч. 6 ст. 23, ст. 25 Закону
про банкрутство, ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ);
o
визнання вимог таких кредиторів,що
формалізується у судовому рішенні господарського суду – ухвалі (ч. 6 ст. 23, ст.
25 Закону про банкрутство, ч. 6 ст.45, ст. 47 КУзПБ) (правова позиція викладена
у постанові Верховного Суду у складі судової
палати з розгляду справ про банкрутство КГС від 16.07.2020 у справі №
910/4475/19).
Ø Тобто, лише за сукупністю, встановлених Законом про
банкрутство, КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права
вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого
права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з
позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового
статусу учасника у справі про банкрутство.
Ø Суб`єктний склад учасників господарського процесу за
ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ.
Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство стаття
1 КУзПБ відносить також інших
осіб щодо прав або обов`язків яких існує спір.
Ø Кредитори (в розумінні абзацу 10 ч. 1 ст. 1 КУзПБ,
окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту
подання заяви, передбаченої абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ,
можуть скористатися правами, передбаченими абзацом 1 ч. 6 названої статті, та
правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (ч. 1 ст. 254 ГПК України), якщо суд
вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (п. 56.20 постанови Верховного Суду у складі судової
палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 16.07.2020 у справі №
910/4475/19).
Ø Отже, особи, які не брали участі у справі також мають
право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими
учасниками відповідної справи.
Ø Слід ураховувати, що на відміну від оскарження
судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна
довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо
судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес,
обов`язок, причому такий
зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Ø Тобто право на апеляційне оскарження судових рішень
місцевого господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші,
окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі
й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо судове
рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та
обов`язки (подібний висновок викладено у постанові КГС у складі Верховного Суду від 22.07.2020
у справі № 904/4681/19).
Ø У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з
прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами
або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або
обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це
рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Ø Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою
особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї
особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у
правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення
господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання
про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Ø Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та
(або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у
мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси
та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив
про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи (аналогічні висновки щодо
застосування норм права викладені у постановах Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 910/2611/18, від 09.04.2019
у справі № 916/1717/17, від 03.07.2019 у справі № 910/15668/18).
Ø У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні
права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що
витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист
прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий
судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який
інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до
уваги (аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у
справі № 904/7274/17, 09.04.2019 у справі № 904/8201/16, від 09.07.2019 у
справі № 01/1494(14-01/1494) ).
Ø Водночас п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що
суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття
апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав
вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено,
що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи
не вирішувалося.
Ø Системний аналіз наведених норм дає підстави для
висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала
участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим
господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної
інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності
статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення
апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у
відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне
провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити
і встановити, чи
вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або)
обов`язки заявника апеляційної скарги.
Ø Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде
встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним
судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або)
обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний
господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на
підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (правовий висновок щодо
застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної
палати КГС від 14.08.2019 у справі № 62/112).
Ø З обставин встановлених апеляційним господарським
судом вбачається, що ГУ ДПС у м. Києві статусу кредитора у справі не набуло та не є учасником
справи про банкрутство Боржника,
оскільки не зверталося з кредиторськими вимогами до боржника в установленому
законом порядку.
Ø Суд наголошує, що у світлі наведених вище норм особа, яка не брала
участі у справі (не залучена до участі у справі) та вважає що її права були
порушені судовим рішенням, звертаючись в порядку статті 254 ГПК України з
апеляційною скаргою на судове рішення повинна довести,
що рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та
безумовним, а не ймовірним,
що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині
оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо
вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Ø З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване
судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, суд апеляційної
інстанції дійшов правомірного та цілком обґрунтованого висновку про те, що
скаржником при зверненні з апеляційною скаргою також не доведено, а з
матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду
вирішено питання про його права та обов`язки.
Ø Крім того суд зазначає, що наявність гарантованого
статтею 55 Конституції України права на судовий захист, в тому числі й
звернення з апеляційною скаргою на судове рішення, не є безумовною підставою
для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації,
тоді як підставою для такого захисту необхідно щоб порушення, про яке стверджує
скаржник, було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів
чого в даному випадку не встановлено.
Ø Доводам скаржника про подання ним 15.10.2020 заяви про
визнання кредиторських вимог по справі № 910/16477/19 у розмірі 575,00 грн у
зв`язку із наявністю заборгованості, яка обліковується за боржником юридична
оцінка судом касаційної інстанції не надається з огляду на приписи ст. 300 ГПК
України згідно
із якими суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати
оцінку обставинам, які не були заявлені та не наведені скаржником під час
розгляду справи судами попередніх інстанцій (аналогічного висновку щодо застосовування норм права дотримується КГС у складі Верховного Суду у постанові
від 07.05.2020 у справі № 922/3059/16).
Немає коментарів:
Дописати коментар