ПОСТАНОВА 02.11.2021, Справа № 17/Б-1197 (921/695/20), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101064058
У справі про банкрутство, у якій 25.09.2009
провадження було відкрито, а 15.03.2011 закрито затвердженням мирової угоди, у
2020 році один з кредиторів звернувся до суду з позовною заявою, просив визнати
вказану мирову угоду недійсною в частині зобов`язань перед ним у розмірі 3 млн
грн з огляду на невиконання Боржником мирової угоди як перед Позивачем, так і
перед іншими кредиторами. Місцевий г/с рішенням від 06.04.2021, яке залишене
без змін апеляційним г/с (постанова від 28.07.2021) у задоволенні позову
відмовив, виходив з того, що на відміну від Закону про банкрутство, що передбачав
можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство, в КУзПБ такої судової процедури банкрутства, як мирова угода, та
порядку її укладення не встановлено, і як наслідок, у випадку невиконання
мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, КУзПБ не передбачено і процедури звернення до г/с із заявою
про визнання недійсною такої мирової угоди або її розірвання; судом також було
враховано правову позицію ВС, викладену в постанові від 19.01.2021 у справі №
916/61/20. Верховний Суд залишив
касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що суди попередніх інстанцій дійшли
правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог; способом
захисту порушеного права кредитора внаслідок невиконання боржником
мирової угоди, затвердженої у справі про банкрутство, є звернення кредитора до
суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості в розмірі,
передбаченому мировою угодою, в позовному або наказному провадженні,
встановленому процесуальним законодавством.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Оцінка аргументів учасників справи і
висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Ø
Одним
зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може
стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову. Право сторін
на укладання мирової угоди встановлено ГПК
України.
Ø
Виходячи
з норм ГПК України, мирова угода у позовному провадженні - це письмова
домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в
добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах.
Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий
конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на
погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на
будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання
судового рішення.
Ø На відміну від звичайного договору, мирова
угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у г/с у
формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню
господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо
мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку,
встановленому для виконання судового рішення.
Ø Натомість у справах про банкрутство,
провадження в яких здійснювалося до набрання чинності КУзПБ, інститут мирової
угоди відрізнявся від мирової угоди у позовному провадженні та був
передбачений як різновид судової процедури щодо боржника у справі про його
банкрутство.
Ø
За
приписами ст. 35 Закону № 2343-XII під мировою угодою у справі про банкрутство
розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та
(або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка
оформляється угодою сторін.
Ø
З
наведеної норми вбачається, що мирова угода у процедурі банкрутства є
правочином, який змінює строки виконання боржником своїх зобов`язань перед
кредиторами, які виникли з раніше укладених ними правочинів або інших
підстав. Унаслідок укладення мирової угоди у процедурі банкрутства виникнення
нових або додаткових зобов`язань не відбувається, проте змінюється строк
виконання зобов`язань за раніше укладеними правочинами між боржником та
його кредиторами або їх розмір.
Ø
Однак,
ще до моменту звернення Кредитора до г/с з позовною заявою про визнання
недійсною мирової угоди, набрав чинності КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, пунктом 2
Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив
чинність, Закон № 2343-XII з
наступними змінами.
Ø На відміну від Закону № 2343-XII, що
передбачав можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство, у КУзПБ такої судової процедури банкрутства, як мирова угода,
та порядку її укладення не встановлено.
Ø
Як
наслідок, у випадку
невиконання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, КУзПБ не передбачено
і процедури звернення до господарського суду із заявою про визнання недійсною
такої мирової угоди або її розірвання.
Ø
Відтак,
позовна заява Кредитора про визнання недійсною мирової угоди не може бути
розглянута в межах справи про банкрутство Боржника, з огляду на відсутність
останньої.
Ø
Відповідно
до ч. ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, г/с захищає права та інтереси
фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб,
визначений законом або договором. У
випадку, якщо закон або договір не
визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка
звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи
може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить
закону.
Ø
Способи
захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за
допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав,
інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови ВП ВС від 22.08.2018 у
справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження
порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного
права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними
(пункт 14 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40
постанови ВП ВС від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Ø
Застосування
конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від
змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від
характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають
бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає
змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або
оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у
постановах ВП ВС від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі
№ 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
Ø
Колегія
суддів зазначає, що перевірка відповідності заявленого позивачем способу
захисту порушеного права допущеному порушенню і меті здійснення судового
розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення у справі в межах
заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи,
беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене
право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
Ø
Відповідно
до правових висновків, викладених у постанові ВП ВС від 19.01.2021 у справі №
916/661/20, на відміну від ухвали суду про затвердження мирової угоди у
позовному провадженні, ухвала про затвердження мирової угоди у процедурі
банкрутства не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню
виконавчою службою. Невиконання боржником своїх договірних зобов`язань у
строки, зазначені у мировій угоді, затвердженій у процедурі банкрутства, може
мати наслідком звернення кредитора до суду з вимогами до боржника про
стягнення заборгованості в розмірі, передбаченому мировою угодою, в
позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним
законодавством.
Ø
Враховуючи
наведене вище, а також вказані висновки ВП ВС, викладені у постанові від
19.01.2021 у справі № 916/661/20, щодо способу захисту порушеного права
кредитора внаслідок невиконання боржником мирової угоди, затвердженої у справі
про банкрутство, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про
відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсною
мирової угоди, затвердженої ухвалою г/с від 15.03.2011 у справі №
17/Б-1197 про банкрутство Боржника.
Ø
…Колегія
суддів відхиляє безпідставні доводи скаржника про відсутність висновку
Верховного Суду щодо можливості застосування норм Закону про банкрутство до
правовідносин, які виникли на момент його чинності та пов`язанні з укладенням,
визнанням недійсною та розірванням мирової угоди у справах про
банкрутство… .
Ø
Вказаний
висновок сформульований у постанові ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/661/20
та належним чином врахований судами першої та апеляційної інстанцій під час
ухвалення оскаржуваних судових рішень у цій справі.
Немає коментарів:
Дописати коментар